як там написав роберт антонович вілсон:
специализация – удел насекомых. харашо і правильно написав. бо вєл, який ще треба довезти на допоміжному транспорті до місця катання (тіпа як тріальні вєлікі) – то, звиняйте, вже не вєл, а споріднений з ним спеціалізований спортивний снаряд. а от якшо вєл один – то універсальний.
інше питання, шо увялення про універсальність залежать від стиля, який катаєш (а не як тут писали, шо тіпа універсальність – удєл нєопрєлєлівшихся

). тому шо єдиний можливий для райдера спосіб сприймати довколишній рельєф – це
"а як я оце проїду? (чи не проїду?)". /* тєорєтіків до уваги не берем, бо вони не райдери, а дро... ...мічтатєлі, карочє. */ відповідно одні вважають найбільш універсальним гібрида, на якому можна не відставать від шосейніків, другі вважають найбільш універсальними кантрійні вєли, для третіх найбільш універсальним буде вєл, на якому найлегше перестрибнуть через всю оцю фігню, etc. etc. etc. – і відповідно заточують свої апарати під свої наклонності.
а коли людину заточують під вєл – то вже, звиняйте, спорт.
тут от озвучили популярну точку зору шо найбільш універсальний вєл – кантрійний. ну не знаю. покатався я на кантрійному недавно. да, на апхілах після свого 16кг танка я цей рокхоппєр просто не відчував і пер угору шо дурний. але посадка на ньому незручна шо капєц – з гори почуваєсся на ньому шо собака на заборі, постійна ізмєна шо перелетиш через руль, взагалі часто ковбасе ізмєна шо з нього злетиш, бо центр ваги високий і на неровностях р'льєфа на харошій швидкості теліпає шо капєц. так це ще був вєл з 19 рамою, а якби була 21 чи 22, як по понятіям треба на мій зріст, спина б взагалі сказала прєвєд (а я блін думав – звідки на форумі вічна тєма про незручну посадку?! ). так шо міф про найбільшу універсальність кантрійних вєлів десь канкрєтно перебільшує ;-)