Повідомлення SCORPION (SR) » 6.11.07 18:12
вот:
1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТУВАННЯ ВЕЛОСИПЕДНИХ ДРОІЖОК
Відповідно до існуючої нормативної бази, велосипедна доріжка (ВД) може бути самостійним елементом дороги, відокремленим від проїзної частини і пішохідного тротуару, або займати частину проїзної частини чи тротуару. Також дозволяється влаштовувати пішохідно-велосипедні доріжки (ПВД). ПВД може бути розділена розміткою 1.1 на пішохідну і велосипедну частини, або за браком місця і при невеликій кількості користувачів це не є обов’язковим.
Перший, найліпший варіант має бути або закладений в проект вулиці при її плануванні, або потребує істотної її реконструкції, тому в межах цієї програми не розглядатиметься. Виділення велосипедної доріжки в межах проїзної частини звужує останню і через це має обмежений вжиток. Втім, якщо права смуга вулиці має ширину, меншу від 5 метрів і на ній припарковані автомобілі з інтервалом 200 і менше метрів, користуватися цією смугою для руху чотириколісного транспорту неможливо. Але залишок місця може бути цілком достатній, аби виділити його під велосмугу. Крім того, в інших країнах практикується виділення правої смуги дороги для руху громадського транспорту і велосипедів.
Найпростішим шляхом створення велосипедної доріжки вздовж існуючої вулиці вдається виділення частини тротуару або надання йому статусу пішохідно-велосипедної доріжки. Тому цей спосіб буде розглянутий найбільш детально.
Слід зазначити, що на багатьох ділянках, де планується облаштувати велодоріжки, значна кількість велосипедистів рухається саме по пішохідним тротуарам. Нині це формально суперечить ПДР, але фактично є найбільш безпечним для усіх учасників руху. Втім, організація велосипедних доріжок не вичерпується наданням тротуарам статусу пішохідно-велосипедних доріжок. Потрібно провести певні роботи, які дозволять безпечно рухатися по новоствореній ВД або ПВД з шляховою швидкістю, не меншою ніж по проїзній частині. ВД всіх конструкцій, не зважаючи на їх скромні розміри, є в першу чергу об’єктами транспортної інфраструктури, призначеними для оптимізації транспортних потоків.
В першу чергу, слід визначитися: прокладатиметься одна ВД для руху в обидва боки, або дві, по одній з кожного боку проїзної частини. Перший варіант в більшості випадків має переваги. Але, за умови, що з одного боку до магістральної вулиці прилягає незабудована територія або промислова зона є сенс облаштувати ВД для руху в обох напрямках саме з цього боку проїзної частини. В такому випадку слід узгодити початок та кінець ВД з існуючими пішохідними переходами або шляхопроводами, які перетинають вулицю і дозволять велосипедисту переїхати на її протилежний бік. Крім того, слід виставити знаки, які б своєчасно поінформували велосипедиста про наявність ВД. Діючими ПДР передбачені досить обмежені засоби регулювання руху, але не заборонено застосування нестандартних знаків, якщо вони зрозумілі всім учасникам руху. Знак 3.8 (Рух велосипедів заборонений), який супроводжується покажчиком «Велодоріжка ліворуч» напевно таким і є. Також можна нанести розмітку, яка б пояснювала велосипедисту шлях для проходу (виїзду) на ВД.
Найістотніший критерій при виборі виду ВД – наявність місця. За ідеальних умов слід виходити з таких нормативів (для ВД, які не межують безпосередньо з проїзною частиною):
Для руху в одному напрямку: ширина доріжки 2,25м, з кожного боку смуга безпеки по 0,5 м, вільна від дерев та конструкцій, які можуть завдати додаткових травм в випадку падіння велосипедиста. Така ширина ВД дозволяє рухатися з граничною для велосипеда швидкістю і безпечно виконувати обгін.
Для руху в обох напрямках достатньо доріжки шириною 3м плюс смуги безпеки. В такому випадку вона має бути розділена осьовою лінією 1.5. Ці величини можна вважати достатніми, але на практиці можна істотно зменшити ширину доріжок, якщо бракує місця.
Так, можливо звузити велосипедну частину ПВД для руху в одному напрямку до 1,5м, за умови, що два велосипедисти можуть роз’їхатися з виїздом на пішохідну частину ПВД. Вона ж править за смугу безпеки з одного боку. Доріжка для руху в обох напрямках за таких умов може мати ширину 2,5м. Відповідно до принципу правостороннього руху, велосипедна частина ПВД повинна бути ліворуч від пішохідної, якщо дивитися по напрямку руху.
Якщо ширина існуючої смуги асфальту (тротуар, пішохідна доріжка) є недостатньою, щоб розділити її на пішохідну і велосипедну частини достатньої ширини, цього можна не робити. В такому випадку на велосипедиста покладається обов’язок тримати безпечну швидкість і обминати пішоходів. За таких умов рух в обох напрямках по одній доріжці доцільно організовувати лише при винятково небезпечних умовах на проїзній частині.
Місцеві предмети, які вдаються всередину смуги безпеки слід або прибрати (перенести), або маркувати вертикальною дорожньою розміткою. На мостах смуги безпеки не облаштовуються. Простір над велосипедною доріжкою і смугами безпеки до висоти 2,5м над поверхнею ґрунту слід очистити від гілок дерев, рекламних носіїв і інших предметів.
Велосипедну доріжку слід регулярно прибирати і ремонтувати подібно до проїзної частини дороги а для цього вона має бути доступна для проїзду технологічного транспорту. Разом з тим, проїзд і парковка інших автомобілів на ВД мають бути заборонені і навіть унеможливлені. Встановлення складених металевих конструкцій, які зачиняються на замок є прийнятним з усіх точок зору.
Особливої уваги заслуговують початок і кінець ВД. По-перше велосипедиста слід своєчасно поінформувати про наявність велодоріжки і необхідність рухатися саме по ній. Для цього слід встановити відповідні дорожні знаки. По-друге має бути організований зручний заїзд на велодоріжку з проїзної частини. «Зручний», в даному випадку – такий, котрий не вимагає від велосипедиста поворотів з радіусом, меншим від 4м і подолання сходинок (бровок тротуарів). В місці в’їзду велосипедистів на тротуар слід облаштувати пандус. Кут нахилу пандусу 20° при його висоті до 40 см є цілком прийнятним. Остаточна висота тротуару не повинна перевищувати 5-7 см.
Кінець велодоріжки повинен бути облаштований таким чином, щоб велосипедист міг влитися в найщільніший потік транспорту, а водії інших ТЗ – своєчасно його помітити і відповідно скоригувати свій рух. Практика показує, що велосипедист, навіть якщо він рухається проїзною частиною часто лишається непоміченим водіями (іноді з фатальними для себе наслідками) Тим більше неможна розраховувати на те, що водії звернуть увагу на велосипедиста, який рухається по відокремленій доріжці. Отже, закінчення ВД повинно відповідати таким умовам:
1. Власне, виїзд велосипедиста на проїзну частину повинен відбутися не ближче, ніж за 70-30м від межи перехрестя в залежності від його складності. На швидкісних розв’язках без світлофорів ця дистанція може бути навіть збільшена. Це необхідно, щоб водій планував свої маневри на перехресті з врахуванням наявності в потоці транспорту велосипедиста.
2. Перед місцем примикання ВД до проїзної частини повинен бути встановлений знак 1.34 («Виїзд велосипедистів»);
3. Діючими ПДР не передбачений знак «Кінець велосипедної доріжки». Втім, знак 4.12 (або 4.14), перекреслений червоною лінією (як на знаку 4.17), поінформує велосипедиста, що ВД закінчується і йому слід продовжити рух по проїзній частині; Також при закінченні ВД над нею слід встановити знак 2.1.
4. Траєкторія велосипедиста, який виїжджає на дорогу, обумовлена конструкцією виїзду, не повинна виходити за габарит 1,5 м від краю проїзної частини, і мати заокруглення радіусом, меншим 4 м. Бажано нанести розмітку 1.16, яка б змушувала водіїв прийняти вліво і звільнити цей простір для велосипедиста. В ідеалі, найкращим рішенням є зміна конфігурації проїзної частини з тим, щоб траєкторії руху велосипедиста і інших ТЗ не перетиналися.
5. В певних випадках доцільно продовжити ВД по проїзній частині до стоп-лінії. Зокрема це варто зробити на перехрестях, де права смуга призначена виключно для повороту праворуч.
6. ВД для руху по лівому тротуару повинна закінчуватися біля пішохідного переходу, яким велосипедист зможе повернутися на правий бік дороги.
Якщо ВД перетинає перехрестя і продовжується за ним, її не обов’язково виводити на проїзну частину. Перетин ВД і проїзної маркується розміткою 1.15. Якщо перехрестя є регульованим, слід нанести на ВД стоп-лінію і, в разі необхідності, встановити окремий світлофор для велосипедистів. В іншому випадку необхідно встановити знаки пріоритету.
Подолання велосипедистом рейкового шляху (трамвайного чи залізничного) є потенційно небезпечним маневром, особливо в випадках, коли траєкторія руху перетинає рейки під гострим кутом. Щоб убезпечити велосипедиста від падіння в таких місцях, слід:
1. В місці перетину рейок велосипедистом прокласти ВД таким чином, щоб велосипедист долав переїзд під кутом, наближеним до прямого. При необхідності розширити в цьому місці тротуар.
2. Рейки не повинні виступати над поверхнею доріжки. В ідеалі, вони мають бути заглиблені так, щоб колесо велосипеда (мінімальний діаметр 64 см) не торкалося рейки підчас руху.
3. При необхідності встановити над ВД попереджувальний знак 1.20 або 1.28
Окремої уваги потребують виїзди з придорожніх територій і місця скупчення пішоходів (зупинки громадського транспорту, місця, прилеглі до торгівельних закладів, пішохідних переходів). В таких місцях ВД обов’язково повинна бути відділена розміткою, маркована символом «велосипед» і прокладена таким чином, щоб найменше заважати руху пішоходів.
Так, зупинка міського транспорту повинна розміщуватися між ВД і проїзною частиною, мати достатню площу, щоб на ній могли розміститися всі, хто очікує транспорту. Навпаки, регульований пішохідний перехід, який перетинає ВД, повинен бути продовжений на її ширину.
В разі потреби може бути доцільним нанести на ВД розмітку 1.14.1 і обмежити рух пішоходів через неї в інших місцях. Крім того, в місцях в’їзду/виїзду з придорожніх територій, водії мають бути поінформовані (розмітка 1.13, 1,15, дорожні знаки 1.34, 2.1), що перетинають ВД і повинні поступитися дорогою велосипедистам.
1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТУВАННЯ ВЕЛОСИПЕДНИХ ДРОІЖОК
Відповідно до існуючої нормативної бази, велосипедна доріжка (ВД) може бути самостійним елементом дороги, відокремленим від проїзної частини і пішохідного тротуару, або займати частину проїзної частини чи тротуару. Також дозволяється влаштовувати пішохідно-велосипедні доріжки (ПВД). ПВД може бути розділена розміткою 1.1 на пішохідну і велосипедну частини, або за браком місця і при невеликій кількості користувачів це не є обов’язковим.
Перший, найліпший варіант має бути або закладений в проект вулиці при її плануванні, або потребує істотної її реконструкції, тому в межах цієї програми не розглядатиметься. Виділення велосипедної доріжки в межах проїзної частини звужує останню і через це має обмежений вжиток. Втім, якщо права смуга вулиці має ширину, меншу від 5 метрів і на ній припарковані автомобілі з інтервалом 200 і менше метрів, користуватися цією смугою для руху чотириколісного транспорту неможливо. Але залишок місця може бути цілком достатній, аби виділити його під велосмугу. Крім того, в інших країнах практикується виділення правої смуги дороги для руху громадського транспорту і велосипедів.
Найпростішим шляхом створення велосипедної доріжки вздовж існуючої вулиці вдається виділення частини тротуару або надання йому статусу пішохідно-велосипедної доріжки. Тому цей спосіб буде розглянутий найбільш детально.
Слід зазначити, що на багатьох ділянках, де планується облаштувати велодоріжки, значна кількість велосипедистів рухається саме по пішохідним тротуарам. Нині це формально суперечить ПДР, але фактично є найбільш безпечним для усіх учасників руху. Втім, організація велосипедних доріжок не вичерпується наданням тротуарам статусу пішохідно-велосипедних доріжок. Потрібно провести певні роботи, які дозволять безпечно рухатися по новоствореній ВД або ПВД з шляховою швидкістю, не меншою ніж по проїзній частині. ВД всіх конструкцій, не зважаючи на їх скромні розміри, є в першу чергу об’єктами транспортної інфраструктури, призначеними для оптимізації транспортних потоків.
В першу чергу, слід визначитися: прокладатиметься одна ВД для руху в обидва боки, або дві, по одній з кожного боку проїзної частини. Перший варіант в більшості випадків має переваги. Але, за умови, що з одного боку до магістральної вулиці прилягає незабудована територія або промислова зона є сенс облаштувати ВД для руху в обох напрямках саме з цього боку проїзної частини. В такому випадку слід узгодити початок та кінець ВД з існуючими пішохідними переходами або шляхопроводами, які перетинають вулицю і дозволять велосипедисту переїхати на її протилежний бік. Крім того, слід виставити знаки, які б своєчасно поінформували велосипедиста про наявність ВД. Діючими ПДР передбачені досить обмежені засоби регулювання руху, але не заборонено застосування нестандартних знаків, якщо вони зрозумілі всім учасникам руху. Знак 3.8 (Рух велосипедів заборонений), який супроводжується покажчиком «Велодоріжка ліворуч» напевно таким і є. Також можна нанести розмітку, яка б пояснювала велосипедисту шлях для проходу (виїзду) на ВД.
Найістотніший критерій при виборі виду ВД – наявність місця. За ідеальних умов слід виходити з таких нормативів (для ВД, які не межують безпосередньо з проїзною частиною):
Для руху в одному напрямку: ширина доріжки 2,25м, з кожного боку смуга безпеки по 0,5 м, вільна від дерев та конструкцій, які можуть завдати додаткових травм в випадку падіння велосипедиста. Така ширина ВД дозволяє рухатися з граничною для велосипеда швидкістю і безпечно виконувати обгін.
Для руху в обох напрямках достатньо доріжки шириною 3м плюс смуги безпеки. В такому випадку вона має бути розділена осьовою лінією 1.5. Ці величини можна вважати достатніми, але на практиці можна істотно зменшити ширину доріжок, якщо бракує місця.
Так, можливо звузити велосипедну частину ПВД для руху в одному напрямку до 1,5м, за умови, що два велосипедисти можуть роз’їхатися з виїздом на пішохідну частину ПВД. Вона ж править за смугу безпеки з одного боку. Доріжка для руху в обох напрямках за таких умов може мати ширину 2,5м. Відповідно до принципу правостороннього руху, велосипедна частина ПВД повинна бути ліворуч від пішохідної, якщо дивитися по напрямку руху.
Якщо ширина існуючої смуги асфальту (тротуар, пішохідна доріжка) є недостатньою, щоб розділити її на пішохідну і велосипедну частини достатньої ширини, цього можна не робити. В такому випадку на велосипедиста покладається обов’язок тримати безпечну швидкість і обминати пішоходів. За таких умов рух в обох напрямках по одній доріжці доцільно організовувати лише при винятково небезпечних умовах на проїзній частині.
Місцеві предмети, які вдаються всередину смуги безпеки слід або прибрати (перенести), або маркувати вертикальною дорожньою розміткою. На мостах смуги безпеки не облаштовуються. Простір над велосипедною доріжкою і смугами безпеки до висоти 2,5м над поверхнею ґрунту слід очистити від гілок дерев, рекламних носіїв і інших предметів.
Велосипедну доріжку слід регулярно прибирати і ремонтувати подібно до проїзної частини дороги а для цього вона має бути доступна для проїзду технологічного транспорту. Разом з тим, проїзд і парковка інших автомобілів на ВД мають бути заборонені і навіть унеможливлені. Встановлення складених металевих конструкцій, які зачиняються на замок є прийнятним з усіх точок зору.
Особливої уваги заслуговують початок і кінець ВД. По-перше велосипедиста слід своєчасно поінформувати про наявність велодоріжки і необхідність рухатися саме по ній. Для цього слід встановити відповідні дорожні знаки. По-друге має бути організований зручний заїзд на велодоріжку з проїзної частини. «Зручний», в даному випадку – такий, котрий не вимагає від велосипедиста поворотів з радіусом, меншим від 4м і подолання сходинок (бровок тротуарів). В місці в’їзду велосипедистів на тротуар слід облаштувати пандус. Кут нахилу пандусу 20° при його висоті до 40 см є цілком прийнятним. Остаточна висота тротуару не повинна перевищувати 5-7 см.
Кінець велодоріжки повинен бути облаштований таким чином, щоб велосипедист міг влитися в найщільніший потік транспорту, а водії інших ТЗ – своєчасно його помітити і відповідно скоригувати свій рух. Практика показує, що велосипедист, навіть якщо він рухається проїзною частиною часто лишається непоміченим водіями (іноді з фатальними для себе наслідками) Тим більше неможна розраховувати на те, що водії звернуть увагу на велосипедиста, який рухається по відокремленій доріжці. Отже, закінчення ВД повинно відповідати таким умовам:
1. Власне, виїзд велосипедиста на проїзну частину повинен відбутися не ближче, ніж за 70-30м від межи перехрестя в залежності від його складності. На швидкісних розв’язках без світлофорів ця дистанція може бути навіть збільшена. Це необхідно, щоб водій планував свої маневри на перехресті з врахуванням наявності в потоці транспорту велосипедиста.
2. Перед місцем примикання ВД до проїзної частини повинен бути встановлений знак 1.34 («Виїзд велосипедистів»);
3. Діючими ПДР не передбачений знак «Кінець велосипедної доріжки». Втім, знак 4.12 (або 4.14), перекреслений червоною лінією (як на знаку 4.17), поінформує велосипедиста, що ВД закінчується і йому слід продовжити рух по проїзній частині; Також при закінченні ВД над нею слід встановити знак 2.1.
4. Траєкторія велосипедиста, який виїжджає на дорогу, обумовлена конструкцією виїзду, не повинна виходити за габарит 1,5 м від краю проїзної частини, і мати заокруглення радіусом, меншим 4 м. Бажано нанести розмітку 1.16, яка б змушувала водіїв прийняти вліво і звільнити цей простір для велосипедиста. В ідеалі, найкращим рішенням є зміна конфігурації проїзної частини з тим, щоб траєкторії руху велосипедиста і інших ТЗ не перетиналися.
5. В певних випадках доцільно продовжити ВД по проїзній частині до стоп-лінії. Зокрема це варто зробити на перехрестях, де права смуга призначена виключно для повороту праворуч.
6. ВД для руху по лівому тротуару повинна закінчуватися біля пішохідного переходу, яким велосипедист зможе повернутися на правий бік дороги.
Якщо ВД перетинає перехрестя і продовжується за ним, її не обов’язково виводити на проїзну частину. Перетин ВД і проїзної маркується розміткою 1.15. Якщо перехрестя є регульованим, слід нанести на ВД стоп-лінію і, в разі необхідності, встановити окремий світлофор для велосипедистів. В іншому випадку необхідно встановити знаки пріоритету.
Подолання велосипедистом рейкового шляху (трамвайного чи залізничного) є потенційно небезпечним маневром, особливо в випадках, коли траєкторія руху перетинає рейки під гострим кутом. Щоб убезпечити велосипедиста від падіння в таких місцях, слід:
1. В місці перетину рейок велосипедистом прокласти ВД таким чином, щоб велосипедист долав переїзд під кутом, наближеним до прямого. При необхідності розширити в цьому місці тротуар.
2. Рейки не повинні виступати над поверхнею доріжки. В ідеалі, вони мають бути заглиблені так, щоб колесо велосипеда (мінімальний діаметр 64 см) не торкалося рейки підчас руху.
3. При необхідності встановити над ВД попереджувальний знак 1.20 або 1.28
Окремої уваги потребують виїзди з придорожніх територій і місця скупчення пішоходів (зупинки громадського транспорту, місця, прилеглі до торгівельних закладів, пішохідних переходів). В таких місцях ВД обов’язково повинна бути відділена розміткою, маркована символом «велосипед» і прокладена таким чином, щоб найменше заважати руху пішоходів.
Так, зупинка міського транспорту повинна розміщуватися між ВД і проїзною частиною, мати достатню площу, щоб на ній могли розміститися всі, хто очікує транспорту. Навпаки, регульований пішохідний перехід, який перетинає ВД, повинен бути продовжений на її ширину.
В разі потреби може бути доцільним нанести на ВД розмітку 1.14.1 і обмежити рух пішоходів через неї в інших місцях. Крім того, в місцях в’їзду/виїзду з придорожніх територій, водії мають бути поінформовані (розмітка 1.13, 1,15, дорожні знаки 1.34, 2.1), що перетинають ВД і повинні поступитися дорогою велосипедистам.
