17.06.2006 (R) Трахтемирів (ніч на півострові)

[grub]

Кто-то еще домой вернулся? Почему никто ничего не пишет? Покатушка очень понравилась, особенно вчерашние грунтовки и вечер у костра. Большой респект организатору, организовуй еще. Думаю недовольных не осталось. Всем спасибо за компанию, надеюсь скоро увидеться еще. Фотки постараюсь выложить сегодня вечером. Паша.

[Victor]

Я невдоволений організацією повернення додому
Прошу у групи пробачення

[bizzi]

Я вернулся
Правда, под Киевом силы покинули меня... С трудом докатил до рабочей автозаправки на просп. Воссоединения, там заправился вафлями "Артек", только после этого двинул дальше.
А вообще зачётно покатались . Всем ещё раз большое спасибо за компанию. Ещё увидимся.

[tunets]

Я, Саша и Катя приехали в Кагарлык за 10 минут до отправления электрички. Она была полупустая - мы заняли всё купе.
Спасибо организатору за прекрасно проведённое время. Всем остальным тоже спасибо за отличную компанию.
Жду новых покатушек

[Hip Sheik]

Я дуже задоволений поїздкою залишився, хоч і ноги побалюють, і знову спекся. Ці дивовижні місця просто викарбувалися у пам"яті :-)
Хлопцям і Каті велика подяка за душевну компанію!!!

[Keetten Predators]

Маршрут: Кагарлик-Пії-М.Букрин-В.Букрин-Трахтемирів-т.222-г.Батура (нічний матрас)-Пії-Кагарлик

Матрасна покатушка на невелику відстань з середнім темпом.
Цілі: активний відпочинок на природі, відвідування історичних пам'яток.

Вот читаю и думаю, ну неужели те гонки, которые нам пришлось устроить во второй день, называются матрасом?!

И тем не менее, я очень довольна. Спасибо огромное всем ребятам за заботу и понимание.

[grub]

Фотки вот здесь ребята. Украина чемпион! (Сейчас 3:0 у меня)

[AfxBurning]

Вернулся домой в 01:30. Жутко уставший, но еще более довольный Покатушка выше всяких похвал! Правда, два дня маловато будет. Так что хочется еще раз съездить в те места. Витя, извиняться тебе, я считаю, не за что, все получилось классно.

А матрас действительно получился каким-то лосиным

[Tibor]

Э... М... Я что-то пропустил? Куда вы гнали во второй день? 65 км до Кагарлыка.

На один день маршрут действительно впритык, если торопиться на Мироновку в 18:47, у нас запаса оказалось 20 минут, и то ехали вторую половину пути не очень-то и быстро (в Григоровке выехали на "стиральную доску" около 15:00, это 55 км до станции по треку)

[Victor]

Tibor, троє найсильніших вирішили піти до Києва своїм ходом.
Ще троє, які розраховували на спокійний темп, були вимушені гнати до Кагарлика, ну і ми з Ігорем гнати не могли, на електричку не встигли, тому сіли на таксі в Ржищеві.

Всім спасибі за теплу, душевну компанію!

P.S. З Миронівки до Києва є електричка о 20:07 через Білу Церкву; прибуває на Київ-Пасажирський о 23:39

[Victor]

Як все було

__Прокинувся о 5 ранку, точніше, почувши писк будильника, намагався розплющити очі , прийняв холодний душ, схопив пару бутербродів, і в дорогу. Проїхавши перші кілометри, зрозумів, що все знаходжусь у напівсонному стані Біля метро замовляю подвійну каву, і після 5-хвилинного піт-стопу рушаю далі. До Видубичів долетів на 15 хвилин раніше - є час на розвідку Каси всі закриті (перехресні ссилки "купуйте у наступній"), на платформі народу вже зібралося чимало , нічого, прорвемось!

__Повертаюсь на автостанцію - якраз вчасно, за хвилину під'їжджає bizzi, а згодом і AfxBurning. За чашкою кави та велобесідою час пролітає миттєво. Дивлюсь на годинник: 7:04, до відправлення 10 хвилин, а Keetten Predators нема... Вирішую не телефонувати - якщо запізнюється, то дзвінком лише затримаю.

__На платформі, вишикуючись в ряд, намагаємося відвоювати якомога довшу лінію оборони. Підходить електричка, на нас тиснуть, ми тримаємось; відчиняються двері і наш фронт прориває стрімкий натиск дачників. По черзі, разом з потоком, входимо до електрички, двері зачиняються і затискають bizzi. Стопкраном сигналю водієві про зупинку - ніякої реакції: двері незачинені, заднє колесо висить над платформою, а воно (водій) починає розганяти потяг ! Стоп-кран - на повну, електричка стає, машиніст, нарешті, побачивши, що bizzi рішуче налаштований їхати всередині, а не висіти на дверях, милостиво пускає його до вагону.

__Вітаємо учасників, знімаємо рюкзаки, розставляємо байки, пригощаємось цукерками, печивом. Дзвоню Keetten - запізнилась на якихось 4 хвилини, їде наступною електричкою - в нас буде невеличкий матрас

__Час промайнув миттєво Не встиг і озирнутися, а вже під'їжджаємо до Кагарлика. Зупинка - пару хвилин, тому швиденько узгоджуємо дії по десантування. Зважаючи на сонного машиніста, тримаю стоп-кран в полі зору . Кагарлик! Двері відчиняються - десант пішов: байкер, байк, рюкзак, байк, байкер,- всі вискочили за лічені секунди . Залік здано!

__Розташовуємось на невеличкій зеленій галявинці, часу вдосталь: загоряємо, насолоджуємося прохолодою в тіньочку; хтось вирішив помити цеп ; п'ємо чай, каву, одним словом,- матрас

_________

Приходить електричка і ми бачимо єдину дівчину в нашій команді чарівну Keetten!!! Група в зборі! Полетіли!

__Потихеньку розганяю групу: 18,.. 20,..... 21, добре, всі встигають. В такому темпі проходимо Кагарлик, починаються невеликі підйоми/спуски, група розтягується – на вершинах набираю швидкість ще повільніше – ідемо щільніше.



В Піях зупинка – в кафе при дорозі докуповуємо харчі, водичку, підкріплюємося і знову в путь. Перепади висот збільшуються, на горках робимо невеличкі зупинки

_______

Погода видалася, як на замовлення: сонячне тепло змінювалося приємною прохолодою від хмарок; одна з них нас трохи полякала можливістю дощу але вирішила промочити дорогу далеко попереду

__Врешті народ зголоднів, і ми зробили привал

_____

Трохи підкріпились - вперед !

Холми ставали дедалі вищі, підніматися – все важче, зате як відпочивали на спусках !
В Букрині поповнили запаси питної води

_____

І, нарешті, дісталися резиденції п.Бакая. Залишивши групу внизу під маєтком, я пішов у розвідку. По мірі просування виростав мальовничий мисливський будиночок з кованими розпахнутими навстіж ворітьми, на яких замерли в русі два зодорових кабана Проїзжаючи повз невеличку площадку бачу двох сторожових псів, що мирно дрімають на сонечку. Тихенько зупиняюсь, встаю з велосипеда - собаки мене почули, насторожилися. Не виявляючи ворожості , кличу їх до себе - завиляли хвостами, підбігають, лижуть руки, лащаться . З'являється охоронець - чоловік років сорока, насторожений, очі бігають, мов би його піймали на гарячому . Кажу: "Дядьку, доброго дня ! А як би це нам проїхати до Батури ?" Питає, так трохи з острахом, - "Звідкіля ви ? Скільки вас?" Я і відповідаю: "Та чоловік з десять буде. Дозвольте проїхати." Стримано так відповідає: "Проїзжайте". Дякую, дзвоню групі, щоб піднімались, і ми прямуємо далі.

__Асфальт змінився грунтовою добре втрамбованою дорогою,



котра все вище піднімалася вгору. Круті затяжні підйоми змінювалися такими ж крутими спусками. Темний вологий ліс чергувався з залитими сонцем долинами. Де-не-де на дорозі виднілися сліди протекторів групи Tibora.
З часом народ притомився; виходячи на чергову вершину мені здавалося, що це і є т.222, озирався навкруги в пошуках триноги, але даремно - точка була далі.
Піднімаємося на чергову гору; ближче до верху дорога стає незвично рівнішою, кут нахилу повільно зменшується, виходимо на рівнину, дивлюсь ліворуч - ось вона !!! Точка 222 !!! Привал !!!



Які види нам відкрилися !!!

__________

Далі буде...

[Victor]

...продовження

Отож, стаємо на матрас
Заряджений енергією цих прекрасних місць, не витримую - біжу в розвідку, адже до Зарубенців, де і маємо стати на ніч, залишається якихось 3-4км. Пробігаючи полем, натрапляю на косулю, яка мирно гріється на сонечку !

На схилі Дніпра дістаюся до хреста
,
а за ним вже видно майбутнє місце нашої стоянки

Отже, напрямок визначено, дистанцію вирахувано вірно, повертаюсь до групи.
Збираємось і в дорогу ! Але де ж ця дорога ?
Той шлях, яким ми їхали до точки повертає праворуч, на Луковицю, а нам потрібно прямо, як карта пише... Поблукавши трохи по байраках, з'ясовуємо, що потрібної нам дороги немає (або її старанно приховали ). Їдемо таки через Луковицю (+2км бонусу).

Трохи згодом зустрічаємо одинокого райдера, який подорожує наодинці у реверсному напрямку, нажаль часу на розмови зовсім не лишається - сонечко вже стрімко котиться до обрію - бажаємо щасливої дістатися й прямуємо далі.

На спусках трохи одриваюся од групи і різко тисну на гальма: внизу, на повороті перегородила дорогу здоровенна кабаниха, а за нею просто пролітають кабанята. Зупинитись вдалося метрів за вісімдесят од неї.
Стоїмо. Дивимось одне на одне. Час завмер. Пройшло секунди дві, здалося, ціла вічність. До дерев далеко, позаду мчить група, назад бігти не можна. Обережно кладу велосипед, потихеньку відходжу до вершини, не відриваючи погляду від кабанихи. З'являються перші байкери, знаками зупиняю їх наверху.

Мабуть, кабаниха встигла добре поїсти й не була агресивно настроєна - їй стало нецікаво й вона продовжила свою мандрівку хащами Трахтемира - тільки хрускіт дерев ще довго лунав з того боку.

Все відбулося так швидко, що ніхто й злякатися не встиг
Їдемо далі

Через кілкадесят хвилин в'їжджаємо в село Зарубинці.
Насправді це мало такий вигляд: дорога через ліс, в якому вгадуються серед дерев й високої трави залишки тину, частина стріхи, велика галявина, що була колись полем - після відселення природа швидко відновлюється.

Тепер нам треба ліворуч - до Батури, але повороту все не видно...
Хвилин за десять дістаємось чудової поляни на березі Дніпра й вирішуємо, що ніч проведемо саме тут
___

Далі буде... ;-)