Мої фото скачати:
https://fex.net/478474177764
Альбоми:
Ростік,
Андрій,
Аня.
Колись давно, на початку 2016, однією дуже хорошою людиною була сказана фраза: «Хіба ви, кієвлянє, можете принести щось хороше?»
.
Заслужено була сказана, адже у м’яку південну зиму
ми приперли морозяку і сніг
І полоскало ту місцевість ще довго, морозячи і засипаючи хати по вікна
. А потім була відлига
…
Ох, папа Вова, аби Ви знали, ЯК ВИ БУЛИ ПРАВІ
! Адже відтоді ми таки стали групою «33 нещастя»
.
Березневий дощ на Одещині? Будь-ласка
Ок. Не їдемо в березні, їдемо наприкінці червня, втікаючи від дощів у горах.
Отримайте/розпишіться: в ніч, коли нас трясе в потязі, без будь-яких попереджень від синоптиків, південне узбережжя заливає по самі вінця, обриває ЛЕП, гримить так, що люди ховаються у підвали
А ще останні два роки нас дууууже люблять у Кам’янці-Подільському
– то потяга зламаємо
то залиємо місцевість рясними опадами
Місцеві велосипедисти поки просили не приїздити і дати їм трохи покататися
… Ну що ж, не будемо повторюватися.
Нападемо на відвідаймо наших західних сусідів!
Зібралася компанія дорослих серйозних людей
Міста оборонялися, як могли
А поселення нам дісталися непрості.
Житомир за останні три роки (від мого останнього візиту сюди) дуже змінився у кращий бік, а отже став сильнішим і розумнішим суперником. Тому вирішив відразу бити під дих: відключити воду в п’ятницю о 23:00 до 7:00 неділі і перетворити нас у surströmming-covey. Пффф, налякав
І крани ти перекрив, і дощем надвечір хлюпав, але геть забув про душ на пляжі
Ну що ж, Житомир, гарна спроба
! Наступного разу готуйся краще (не забувай, що ще є річка і кар’єри).
Радомишль же пішов ще радикальнішим шляхом: розібрав міст
. Але до такого
ми теж готувалися.
Тож спробу зараховано, але наступного разу варто розбирати моста вщент. А наразі столичну навалу арматурою не злякати
Те, що від киян одні неприємності, відчули і житомиряни: бревет, який вони готували і дуже чекали, через 15 км після старту накрило холодним дощем
. В той час як ми крутили у задоволення
Скоріше за все дісталося і Радомишлю, адже доки ми поповнювали запаси на автостанції, там зібралася чорна хмара. Тож ми відважно втекли
Добре, що пінопласт не тоне
Разбежавшись, прыгну со скалы,
Вот я был и вот меня не стало (С)
Тут краще все проілюструє відео від AlexGer. А якщо в двох словах – не варто носити шолом у руках
Правда, Ростік?
До речі, в потягах теж варто носити шолома, адже якщо він не зійде з рейок, легко можна отримати шрам від великої зірки – інфа 146%. Досі чекаю, аби зажило, адже в перукарню вже час
…
Військові об’єкти
Житомирщина багата на різні військові цікавинки – від закинутих
до дуже навіть діючих
Військове містечко Озерне.
З першого погляду просте провінційне смт, більше, ніж Макарів-1, з купою дітей, старенькими п’ятиповерхівками
Але все таки воно непросте (раніше лівому простолюдину потрапити сюди було практично неможливо)
Вінець подорожі – водоспад Вчелька, до якого я мріяла потрапити років 5, але то вішня взошла, то свєкла заколосілась (С)
Водоспад знаходиться на території Житомирського загальновійськового полігону, який нині дуже навіть діючий
Втім у випадку, якщо на полігоні не проводяться танкові навчання, до водоспаду можна проїхати, не забуваючи при цьому посміхнутися/помахати/привітатися з серйозними хлопцями у камуфляжі, броніках і з автоматами
Адже серед них може виявитися свій
! З яким ти місяць тому крутив пліч-о-пліч і пив каву на марафоні «Круг Десни»
Це була надзвичайна зустріч
! Адже і ми, і військові провели біля водоспаду хвилин 10-20, втім навіть цей невеличкий часовий відрізок співпав.
Спробувала з’їхати в захисних обладунках
Про посадку думати не виходило, адже голова під вагою шолома постійно намагалася кудись завалитися
. Одним словом, непросто це. Але необхідно…
Житомирщина надзвичайно багата на ліси
озера
річки
А ще цього року щедро вродили гарбузи. Чудова нагода підкреслити свої наміри
Кітики у цій місцевості переважають
А собаки…
Ми їх майже не бачили, адже в нас була елітна охорона.
Місцевий вело-собака Козак – це не просто гавкотун на сільських собак, авто, мотоцикли, що рухаються поряд з велосипедистом. Це суворий бреветчик, який пробіг з нами біля 100 км і відстав лише біля Денишів, де ми зійшли на асфальт і піднатисли на педалі, стимульовані хмарами і громом.
Дворняга. 100 км. Без їжі (ковбаси ми не мали, а печиво/батончики він не їв)
Лише п’ючи з річок/калюж і там же освіжаючись
В неділю, коли проїздили одноіменне село Козак, ще не знали, чи повернувся собака. Але вже наступного дня Андрій відписав, що пес вже відпочиває, відновлюється і знов чекає нас у гості
.
Нічого в житті не буває просто так.
Виловлювати шолом з прохолодної квітучої Глилоп’яті було не найприємнішим заняттям
Втім вже наступний день і маленький бичок зі Студениці показали, що захист не зайвий, адже пірнати через кермо на бруківку досить небезпечно
.
Шолом відпрацював, голова у Ростіка ціла, а отже пірнав не марно! Лише трохи забив плече
.
Олександр теж гальмував плечем і пірнав, але по-сухому, в кущики
Артем же вирішив зваріювати попередні пригоди: «Ах, Ростіслав, Ви сногсшибатєльни!»
Ще б півметра – і суха приземка була б замінена на мокрєнькіє_трусікі
. Друзі
поржали підтримали – на те вони і друзі
А ще був нічний брід, за 40 хв до електрички, але ніхто не скупався
Друзі, дякую всім за цю чудову подорож! 
Осінь не за горами
Буде що пригадати холодними зимовими вечорами
…
Краще зноситися, аніж заіржавіти.
. Інші наздоганятимуть.
.
Київ - Житомир вийшло проїхати цікавіше, ніж просто по прямій житомирки. Спасибі тобі за "волшєбний пінок" 
! 
.
і купі-купі на десерт 
...
