Насамперед хочу подякувати Сашку bertal за тягання нелегкої дзеркалки, штативу і за чудові знімки
:
дивитися,
скачати.
Одного дня трапилося мені дивовижне
відео про поліську вузькоколійку.
За останні років 5 я багато чого встигла побачити, тож вразити мене вже непросто, але тут було просто
. Почала планування.
І якщо з залізничним транспортом все більш-менш, то з варіантами для ночівлі виникли проблеми. Сидячи якось увечері з Сашком за кружкою чаю, у відчаї кажу:
- Хоч бери і їдь туди і шукай житло на місці.
На що отримала відповідь:
- Ну то поїхали!
Легко! Визначаємося з датами, купуємо квитки. За кілька днів вирішила таки створити тему - а раптом хтось теж захоче скласти компанію, та і звіт буде куди викласти.
Неждано-негадано зібралася весела компанія із шести авантюристів
Поїхали!
Перше, що побачили з дверей потяга, коли приїхали в Антонівку, це був велосипед!
За кілька хвилин під"їхала господиня, розповіла, як йти до місця ночівлі і поїхала вперед. На велосипеді по льодяно-ямистому асфальту. З мішком на багажнику. На
зеленому жіночому велосипеді
(тут нас накрила хвиля комплексів: шиповка, ліхтарі, захист - про що ви???
)
По прибуттю на місце на нас чекала чистенька, тепла, затишна хата
Тож ми попили чаю і по ліжкам: спати нам залишалося менше 4 годин
Прокинувшись о 5 ранку, швиденько снідаємо і гайда на вокзал. Погулявши трохи вздовж вузькоколійки
вирішуємо поточнити точне місце зупинки потяга у чергового по вокзалу. І як грім серед ясного неба:
- У зв"язку з поломкою кукушка нині ходить лише тричі в тиждень. Завтра буде.
- Овва! То нас вже завтра тут не буде! (хоча на сайті львівської залізниці ніякої інформації немає)
Швиденько кумекаю, як вийти з положення, адже цілий день у Антонівці робити нема чого.
Оскільки вело-маршрут вже на 80% продуманий, пригадую, що поряд є не менш цікавий об"єкт - Рівненська АЕС
. Хмммм...
Поточнюю, якою маршруткою можемо дістатися атомграда. На що працівники вокзалу кажуть:
- Нащо вам маршрутка? За дві години буде дизель, сідайте і їдьте.
- А назад є чим доїхати?
- Надвечір, біля 17:40.
Ура!!! День пройде не марно, і в нашому арсеналі +1 АЕС, +1 атомград.
Чекати дизель на вокзалі нецікаво, тож вирушаємо гуляти Антонівкою. В першу чергу йдемо до вузькоколійного депо і розглядаємо вагончики кукушки
Село гарне - є магазини, є велика школа, різномастні будиночки
гарна церква
дубовий парк з купою стежок
Місцеві ганяють на велосипедах так, що нам і не снилося
Повертаємося до вокзалу
п"ємо чай на зупинці, під пильним наглядом кІтика
і завантажуємося у тепленький дизель
На всяк випадок поточнюємо, о котрій годині вечірній дизель
і гайда розглядати АЕС! Адже те, що ми, під"їзджаючи, побачили з вікна, вразило
. Втім ота біленька табличка зліва каже, що ні-ні діставати фотоапарат
Хмммм. На рожон не ліземо, але і без спогадів повернутися не можна, адже АЕС просто ВАУ!
Розміри градирень вражають
За ліском починаються дачі і власне сам атомград
Жителі передмістя
У самому Вараші чудові парки (навесні сюди треба на велосипеді
)
Атомні білки геть ручні!
Обібрали Олену на печиво
В парку поряд з стаціонарними качелями-каруселями мотузковий парк і повітряний велосипед
А от і центр Вараша
Місто справляє приємне враження: чисто, усміхнені люди, багато дітей
Соціальне піклування тут на висоті
Оскільки часу вистачає, обідаємо у
піцерії Тоскана - затишний заклад із смачною їжею і чималими порціями.
Нас прийняли дуже люб"язно (не дивлячись на неформат: більшість відвідувачів були вдягнуті по-діловому, і лише ми у спортивному), нагодували, розпитали.
Ситі і задоволені спускаємося до р.Стир (в планах було купання)
Втім стан пляжу не надихає, тож йдемо далі вздовж води
Течія тут досить бурхлива
глибина теж чимала, тож місце для купання вибираємо ретельно
Ось воно! Страхуємося мотузкою - і гайда у воду
Прекрасні відчуття!
Неспішно, околицями міста, йдемо до платформи. Чекання дизеля засмачили чаюванням
По приїзді повернулися до хатинки, в якій ночували, чаюємо, спілкуємося з господинею, збираємося.
Вокзал на станції зачинений (трафік людей тут невисокий), але черговий за потреби відчиняє його. Треба ж скористатися з цього!
Приміщення тепленьке, чисте, затишне
Заради цікавості заходжу на букінг, аби оцінити, наскільки заповнений буде наш вагон. Хмммм... Вільних плацкартів 3, а купе - майже 300!
Вагони двох категорій: по 123 грн і по 171 грн. Чом би не скористатися? Адже у 12-му вагоні вільних 32 місця по 123 грн!
Наші плацкарти коштували 70 грн, 50 грн доплати - і маєш купейне місце. На тому і порішили.
Завантажилися, допитали провідницю, пішли домовлятися.
Крокуючи з 5 до 12 вагону нас перехопив провідник 10 вагону і відправив до начальника потяга.
Той спочатку "ой, таке нізя зробити, це хіба з Києва", але добре підвішений язик не лише недолік, тож вже за 5 хвилин ми переїхали у хороми з килимами
і натуральною кавою
Дуже дякую всім, хто був поряд - без вас ця авантрюра не вдалася б
.
І нехай 80% її пішло не за планом, поїздка вдалася на славу, і вся необхідна інформація була добута. Тож на пасхальні вихідні їдемо на Полісся
!
Краще зноситися, аніж заіржавіти.