23.08.17. Виліт Гданськ-Берген
Норвегія, 1 день.
Прилетвіши, прямо біля аеропорта на скелі красується величезний жовтий напис: "BERGEN?"
Поки збирали ровери, підійшла парочка літніх Англійців. Розповіли, що вже 4 місяці подорожують з велосипедами по Європі; що в Норвегії високі ціни, а велосипедисти що їдуть назустріч - не вітаються.
До сутінок залишалось не багато часу, тож ми поїхали шукати магазин з газовими балонами та воду. Майже на кожній заправці є пляшки для бензинової горілки, а газові балони часто або не продають, або розібрали. Нарешті купили балончик на 220 грамів за 59 крон (200 грн). Джерел з водою не знайшли у місті, тому купили в маркеті Kiwi:
5 літрова пляшка коштує 30 крон (100 грн)! Далі ми набирали воду в безлічі джерел і водоспадів, яких в Норвегії незлічима кількість!
Намет розклали біля озера, прямо біля грунтової стежки. Зварили борщ, нарізали сало, повечеряли і спатки.
День 2. Bergen - Halhjem (35 км)
Прокинулись від постійних кроків проходячих повз намет людей. Всі начебто не бачили намету. Це були підлітки, вони йшли до школи в серпні! Справа в тому, що в Новрегії навчання починається в середині серпня. А взимку діти мають різдвяні канікули 24 дні!!!
Норвежці виглядають для нас незвичайно. Світлошкірі майже всі - блондини. Однак є багато темношкірих.
Поїхали ми на південь, у напрямку міста Halhjem. В цей день відбулось перше знайомство з незвичайною країною. Майже вся суша складається з кам`янистих порід. Люди живуть в невеликих дерев`яних будинках з маленькими дворами з ідеально стриженими газонами. Рівних місць дуже мало, тому всі, хто хочуть побудувати будинок, спочатку розбивають кам`яні глиби, щоб отримати рівну ділянку під будівництво.
На цьому фото скоріш за все буде Магазин, склад, або підприємство:
Через 30 км, в місті Osøyro накінець знайшли банкомат і зняли трохи національної валюти. На банкноті 200 крон зображена тріска))
місто Osøyro
Через 9 км ми прибули до паромної переправи міста Halhjem.
Вже вечоріло, тож вирішили знайти місце для ночівлі, а завтра сісти на паром.
Після довгих пошуків рівної, не приватної поверхні, ми знайшли ділянку біля приватних будинків. Cудячи з усього це була парковка. Вже було темно і ми вирішили, що нас ніхто не побачить. Розклали намет і тут до будинку під`їхав електромобіль Nissan Leaf.
Выйшла повненька жінка років 40 і привіталась. Розказала, що працює вчителелькою початкових класів і що у вікно школи побачила нас на великах з яскраво-рожевим баулом)). Запропонувала сходити до неї додому в туалет і навіть прийняти душ! Потім пригостила ягодами і ще раз запропонувала туалет. Ми засоромились, і вирішили, що поблизу є достатньо густі кущі))
3 день. Halhjem - Arsnes
Вранці ми поснідали і сіли на паром у напрямі Halhjem - Våge, Tysnes (13 км)
Білет коштував десь 60 крон (200 грн) за людину (велики безкоштовно).
Через 20 хв. ми прибули в місто Våge (комуна Тюснес). Тюснес - своїми словами, дуже мало населений острів 255 км2.
Наш перший тунель, їхати було дуже страшно. Вмикаємо блимавки.
Літній душ біля озера Krokatjørna
Будинок наче "вріс" в каміння
А такої ялинки ми ще ніколи не бачили
Будиночок с кам`яним дахом
Коли хочеш квітковий сад, але клімат не дозволяє:
І як цей будинок тримається на таких опорах???
Другий паром нас чекав на переправі Gjerdmundshamn, звідки ми переправились до зупинки Arsnes
Вже вечоріло, і ми знайшли гарне місце неподалік від переправи, прямо біля води
та підприємства Norsafe з виробництва рятувальних човнів.
На вечерю - гречаний суп, солодощі і чай. В супермаркетах купували в оснвному найдоступніші продукти марки first price. Печиво з начинкою 500 грам 10 крон (36 грн), шоколадна паста 10 крон, кетчуп 10 крон, хліб - 7 крон, йогурт 4х100 грам - 15 крон.
Також докупили газовий балон на 450 грамів 99 крон (360 грн)
День 4. Arsnes - Tyssedal (44 км)
Незвичайний тунель, короткий, але з одностороннім рухом. Рух - тільки по світлофору
Перший великий водоспад
Риболовецька ферма:
Ці клумаки - зкошений газон. В мішках він підгніває і перетворюється на добриво. Держава купує у людей ці мішки, тож газони навіть приносять дохід
Опівдні ми доїхали до найдовшого на маршруті та найтсрашнішого тунелю Folgefonntunnelen довжиною 11150 м. Проізд на велосипеді або пішки - заборонено.
Об`їзду не було.
Вже на підїзді до тунелю нам сигналили машини повідомляючи, що нам не варто туди їхати.
Ми повернули назад до найближчої автобусної станції Austrepollen. По розкладу руху, через 2 години мав їхати автобус. Ми залишились чекати...
Через 2 і навіть 3 години автобус так і не приїхав (((
Ми почали ловити попутки. На стоянці зупинилася фура. Я почав водієві на англійській пояснювати нашу проблему. Він запитав звідки ми, а коли дізнався, запитав: "вы по-русски разговариваете?" Виявилось, що він з Литви і звати його Марк. Він непогано розмовляв російською і не гірше матюкався. Сказав, що якщо б поїхали на великах в тунель, якийсь Норвежець подзвонив би в поліцію і вона б нас підібрала ще до середини тунелю, і був би нам великий штраф. Марк зупинився на деякий час і мав їхати в протилежному напрямку, тож побажав нам успіхів и поїхав.
Потім нам вдалося зупунити вантажівку-холодильник. Водій сказав, що вантажівка заповнена йогуртами ( фірми, які ми часто купували) і якщо знайдеться вільне місце, він нас забере. Опустивши трап, ми побачили, що місця максимум для 1 велосипеда. Водій потиснув плечима і поїхав. Ми були вражені, як відчайдушно він хотів нам допомогти.
Потім ми спробували зупинити стару вантажівку, але водій помахав руками, що місця нема. Але через 2 хв. він повернувся. Чоловік побачивши тунель із забороною для велосипедистів зжалівся і вирішив врятувати нас!))) Він зі своєю сімєю з Бельгії поїхав у подорож по Норвегії на вантажівці MAGIRUS - DEUTZ 1965 року!!!
Його кабіна була заповнена усим для життя - ліжко, холодильник і т.д.
Тунель виявився дуже небезпечним, оскільки половина тунелю - підйом, друга половина - спуск.
Наш рятівник:
Проїхавши тунель, ми опинилися в місті Odda
До міста Tyssedal, де починався маршрут до Язика Троля залишались лічені кілометри.
Дарина залишилась з велосипедами, а я пішов в супермаркет, поповнити запаси.
Коли повернувся, Дарина розповіла, що повз неї проїхала вантажівка з йогуртами, і що їй посигналив той самий водій, що не зміг нас взяти до свого холодильника
Місто Tyssedal. Тут плавно починається підйом до найпопулярнішого в світі язика. До нього 20 км.
Вже вечоріло і нам треба було знайти безкоштовне вісце для ночівлі і гарно відпочити, адже завтра нас чекав найскладніший день за всю поїздку!
По дорозі було багато приватних територій з газонами, на яких красувалися знаки "NO PARKING". Випадково ми звернули з основної дороги і пішли подивитись, "що там за рогом?". І знайшли чудове місце, про яке знати мріяв би кожен не багатий велотурист))
Ось приблизна область карті:
Клік
А конкретно місце, помічене червоною точкою:
День 5. Похід до Язика Троля
Вранці ми продовжили підйом. Від Tyssedal до останньго паркінку 7 км, які можна спокійно проїхати на велосипеді.
Доїхавши до останнього паркінгу постало питання, куди діти велосипеди, бо далі йшов серпантин. До речі, по закинутим рельсам фунікулеру вже не піднімешся, іх демонтували! Серпантин збудували тільки цього року (2017) і по ньому, за 500 крон, можна заїхати на автомобілі. Це кілька кілометрів дуже різкого підйому, які на велосипеді з баулом осилити неможливо.
Біля останньго паркінгу знаходиться магазин Trolltungactive
В магазині нам сказали, що велики можна пристібнути до стовпа, але гарантії нема, що їх не поцуплять. Також в них є послуга зберігання велосипеда , коштує 150 крон (540 грн), на що ми не згодились.
Вирішили пройтись по місцевості і пошукати місце, де можна сховати велики. В 300 метрах біля озера ми знайшли місце з величезними каменями. Туди ми все і сховали))
В нас був лише один наплічний рюкзак, а оскільки ми вирішили, що ночувати будем біля Язика Троля, то прийшлося взяти один баул. Добре що в ньго були лямки для носіння на спині. Як показав досвід, в перші ж хвилини баул на спині був надзвичайно не зручним і намагався зігнути мене назад.
Підйом серпантином довжиною в 3,7 км виявився дуже крутим і спекотним. Але величезна кількість таких як ми з різних країн підказувала, що зусилля того варті.
Далі стежка стала більш полога і на ній через кожний кілометр стояв знак з кілометражем, яких залишилось пройти. Залишалось ще 9 км.
Краса неймовірна, холодна, безлюдна, трохи моторошна. Чомусь тут ми не бачили ні птиць ні комах, наче інша планета. Той момент, коли неймовірно гарно, але моторошно було б бачити таке кожен день у вікно.
Кожен кілометр обнадіював, що ось-ось ми побачимо цей довгоочікуваний Язик Троля.
І ось, нарешті...