Свої фото після Ростіка викладати вже якось не альо, але все ж маємо, що маємо:
дивитися,
скачати.
Дорогою на старт отримую смс і дзвінок - маємо трьох опаздунів. Чекаємо ~до 8:12, Сергуліо встигає, Валенса з Альоною наздоганятимуть.
Ліс між Кільцевою і Коцюбинським потроху пиляють, стежки розбили вантажівками.
Вони ж зіпсували дороги на околиці Ірпіня і на полі біля Ворзеля - пилюка, пісок. Але вибору нема - терпимо і крутимо

У Ворзелі стало краще

Руїни Сакен-Остен, фоточка

підкріплення і парний танок "Уласенко&Бертал", бек-вокал - Сергуліо і Андрій

Спуск від руїн вжуууууух!

В Микуличах Олег розвертається їхати додому, а ми вирушаємо до магічної точки "шукати дорогу"

. Знайшли. Нічотак дорога.
Околиці Здвижівки

Вже тут небо натякає, що буде весело

І за Здвижівкою вперше закрапало... Крутимо до магазину, аби знайти прихисток, але поки поповнили запаси, дощ наче стих.
Сергій пояснює Артему, що не можна змазувати ланцюга у покатушці!

(віник везли з собою з Києва. А раптом згодиться?)

Тут завдяки моєму тупняку маємо веселу пригоду з подвійним форсуванням каналу (нє_благодарітє, всьо для вас!)

Пригоди пригодами, але вже хочеться на озеро!

У Шибеному знаходимо Покровську церкву, яку переробили у клуб

Будівля величенька, дивної форми

На околиці Шибеного здибали заросле озеро, втім рослинність там розкішна

Хутір Михайленків потроху стає жилим: нині там постійно живе 3 сім"ї + один будинок купили для дачі (приїздять на вихідних). Дуже класне місце, оточене жовтими полями

300 метрів асфальту після хутора вкрито калюжами, наступні кількасот метрів лісом теж дають зрозуміти, що нещодавно тут пройшов добрячий дощик.
По треку повороту не знаходимо, робимо маленьку петельку - і бінго! Третя переправа

Заїхавши в Небрат, розуміємо: ВОНИ ІСНУЮТЬ!!

У цьому селі нині добряче вродили абрикоси

! Наїлися від пуза, полірнулися вишеньками. Життя налагоджується! Тим більше, що от вже і озеро

Купаємося двічі. Ми це заслужили! ВІд"їздимо від озера під великі краплі, зліва суне хмара. Схоже, цього разу прогнози таки вгадають.
Крутимо бадьоро, не дивлячись на піски, адже змокнути нікому не до снаги

Озерце коло Варшавки - для купання не годиться, але гарненьке

Дорога до озера за ж/д (Загальці)

Сама водойма чистенька, місцеві купаються, людей небагато

Оскільки бажання змокнути немає, вирішуємо тут і закінчити нашу подорож

В електричці підкріпилися

поспілкувалися з дачниками і на фразу "а давайте вийдемо у Коцюбі і докрутимо лісом" схопилися і вйо!
Хлопці, дякую за бадьору компанію і веселий день. До нових зустрічей!

Краще зноситися, аніж заіржавіти.