ФОТО дивитися
ТУТ (знімки Мар"яна і Санька)
Поїздка до останнього була під питанням: напередодні лило і на суботу обіцяли опади, тож в останню мить терміново малювався резервний трек для тих, хто все таки вирішив випробувати долю. А заготовочка в неї була дуже нетривіальна...
Вечір у потязі пройшов, як звичайно:
пожерушки закриття вуглеводних вікон, ржач на піввагону, опівнічна прогулянка козянитським пероном.
"Зробіть так, типу ми тут всі правильні"
Спали добре, прокинувшись попили чаю - і бамц
Про пригоду вже писано-переписано, не буду повторюватися.
Телефонує Олексій з Кам"янця, радить, як краще дістатися міста. Снідаємо у потязі, і коли вже всі розійшлися по автобусам, збираємо коней
і вирушаємо в путь
На вокзалі чимало люду, переважно шкільні групи, що приїхали на екскурсію. Працівниця вокзалу крутилася, як дзига, аби всіх прилаштувати і задовольнити інформаційний голод.
Нам звеліли бути на вокзалі до 19 години, саме з сьомої вечора всіх, у кого квитки на вечірній потяг, збиратимуть у автобуси і везтимуть за 60 км до наступної станції Дунаївці.
Ну що ж, на маршрут в нас залишається не 12-13 годин, як спочатку, а всього 7, та і дощ добряче все намочив, тому, дочекавшись Олексія, вирушаємо коротким треком.
Коло Цибулівської ГЕС зустрічаємо колоритну бабуську
Кар"єр у Зубрівці
Підвісний місток
Дирявий місток
Панівці
Руїни Панівецького замку
Шутнівські сироти - саме на в"їзді в село нас накрило першим дощем з градом
Околиці Устя
Але то з одного боку краса. З іншого ж - темно і гремить
тому швиденько насолоджуємося і втікаємо. На виїзді з села мало не позбавили місцевих вечірнього молочка, адже корови сприйняли нас за своїх, і з муканням "Братюні, почекайте" побігли за нами
Ледве відкараскалися від рогатих
. Рельєфчик біля Баговиці
Сергійкові дуууже подобається
На дачах на околиці Баговиці трапляється нам раннє диво
Як же не підхарчуватися?
Спускаємося до води
і на якусь мить замираємо, зачаровані
Але навколо ходять хмари, тож втрачати час не можна
Другий дощ змочив нас у селі, але наче скінчився, тож крутимо, не шукаючи укриття. Ага, зараз. За кілька хвилин лиє з новою силою, але тут на щастя трапляється магаз зі смачним сітром
П"ємо солоденьку смакоту, телефонуючи додому, адже новини про потяг вже дійшли до столиці, і рідні хвилюються. Фух, наче скінчився. Поїхали.
Треком дістатися Станіславівки не вдається, адже поле розкисло, об"їздимо асфальтом. На перехресті рахуємо/зважуємо всі за і проти, і вирішуємо таки крутити на Китайгород
Спуски-підйоми коло села фантастичні, але основна ціль - водоспади. До нього веде дивовижний трейл
На жаль, КитайгородВодоКанал відключив рідину водоспаду, залишилися лише скелі і лопухи
Ну ок, насолоджуємося маленькими водоспадиками
Насолодилися? Ну ок, тримайте тепер воду для водоспаду: на виїзді з трейлу в Китайгород з неба полило. З градом, блискавкою і громом
Чекати особливо нема чого, та і на автобус до потяга треба встигнути, тому їдемо, форсуючи глиняні потічки
Коли колеса перестали крутитися, довелося трохи пройтися
Дєвочкі прєдпочітають шоссе? Ну-ну...
В Кам"янці нас накриває фінішний, 5-й за ліком, дощ. І це при чистому небі і яскравому сонці. Але нам вже по барабану: за годину треба встигнути повечеряти, купити нямки у потяг і прибути на вокзал.
Втім залізничники спрацювали оперативно і встигли відновити колії, тож на весь вечір зависаємо у чудовому байк-френдлі кафе
(нагадайте назву) "Сьоме небо", де виїли все м"ясо і салати і випили весь чай
Провели Олексія з Даринкою додому і почовгали на вокзал. Потяг трохи спізнився, але таки прибув.
На місці аварії опівночі світили прожектори і працювали люди, розбираючи завали з щебеню і уламків.
Дуже дякую всім, хто був поряд цього непростого дня, і окремо фотографам за фотоспогади.
П.С. а аварія таки залишила спогад на ребрах, досі болить
.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.