Нарешті фотки (якість -

, вибачайте):
альбом.
Ранковий ліс зустрів "зеброю" зі світла і тіні

Ірпінський матрас

Нові стежки

А так буває, коли в одній групі збираються люди з різною терморегуляцією

Далі були докази весни

кітики (куди ж без них???)

і озера коло Капітанівки

Біля лісового озера (Гореничі)

На околиці Гореничів земельні паї нарізали прямо на дорозі, тож злетівши зі спуску на 42 км/год я фінішувала прямо у дворі

.
Хазяї самі не у захваті від такого, кажуть, що обіцяють зробити дорогу поряд, у ярку, але коли то буде... Полізли ми нагору шукати об"їзд

(на фото можна помітити літачка візейр і мух. Останніх вкупі з ґедзями вже з вершечком

, так що готуйте дупи або захисні спреї)
Зате потім був ще один спуск, тож об"їзд не розчарував

І от вже старі добрі Горбовичі. Зиму пережили добре, всі дороги на місці, рівненькі

Єдине, що початок останнього спуску перекопаний, але його можна об"їхати зліва і спокійно спуститися до Михайлини.
Розвіданою восени стежкою дістаємося сусіднього озерця

Воно наче поєднує собою дві частини села: простолюдинів (північна частина) і мажорів (південна, з кількаповерховими маєтками і частково закритими вулицями). Перекушуємо, фотографуємося

На полях теж вистачає комах, і вони теж хочуть фоточку з політушки!

Смачнючий спуск вздовж яблуневих садів

де восени підхарчовувалися духмяними плодами
Полями

дістаємося П.Борщагівки

Фінішний чай

Краще зноситися, аніж заіржавіти.