Бажання доїхати до Мотовилівки не давало спокою давно (в тому склепі я побувала вперше років 6-8 тому). І от нарешті 22.10 вдалося її втілити.
Край маловідвідуваний нашим братом, втім багатий історичними подіями і цікавими місцями.
Але через погоду нормально подивитися/пофоткати не вдалося, тому ідея походу виникла сама собою.
ФОТОАЛЬБОМ
Борова зустріла нас засніженими
нечищеними вулицями
котиками
вітром
і незвичайним небом
На околиці здибали колодязь. Питання, де працював власник, не виникло
Церква 1863 року
Ні дня без спорту! (до речі, це далеко не єдиний ровер, який ми зустріли цього дня)
Полювання за смаколиками
Пішоходний міст о_0
Склеп відреставрували
але тепер до нього зась
: міцні двері зробили його лише для своїх
Шкода.. Рушаємо до залишків костьолу
Його поки не реставрували, тому можна позаглядати
Привид
Загалом місцевість повна контрастів: комусь вродила калина
а комусь - горобці
Настінний живопис
вигідно відтіняє парканний
Старі будинки
потроху витісняють котеджі
І лише земля і небо зливаються воєдино...
Будинок К. Ратника потроху занепадає, хоча і досі вражає величчю
Не найлегша доля випала його жителям..
Всередину дослідної станції
потрапив лише шпійон, ми ж, помічені охоронцем, гуляли поряд і відволікали увагу стража від спалаху фотоапарату, яким освічувалися вікна закинутої будівлі.
А всередині є що глянути - там лишилося чимало артефактів минулої епохи
Ближче до обіду дістаємося найдивнішого об"єкту - монастиря. Помітний він ще здалеку
Втім справжній розмах церковників розуміємо лише коли наближаємося до будівель
Це справжнє містечко, розділене дорогою на 2 частини
Все збудовано з непоганої якості цегли (ніяких піно- або газобетону)
ворота прикрашає об"ємна ковка (тут не дуже видно, але квіти і половина елементів - 3D)
Двір теж оформлено по-багатому (аскетизмом не пахне у жодному кутку)
Більше знімків зробити не вдалося, оскільки монах, що вийшов назустріч, виявився не надто привітним.
На привітання зі святами на чистій російській привітав нас "сновимгодом", що викликало наше здивування.
"Який новий рік?? З Маланкою, з Василем вас!" - співрозмовник промовчав. Ну ок, розглядаємо далі.
(ми) "А що за церква будує цей монастир?"
(монах) "Руская зарубєжная цєрковь"
(ми) "
А що робить в Україні російська церква??
"
(монах) невнятне белькотіння про єпархії і історічєскоє ізгнаніє..
Тут нарешті бородач розуміє, як спекатися неугодних: "Ой, ви смущаєтє монахов, у вас дєвушкі в штанах!"
Дорогі машини біля воріт не бентежать, багаті житла замість аскетичних келій теж норм, а дівчата в штанах - ужасужас.
кому цікаво - погугліть назву церкви; чи далі - тим більше питань, що роблять ці запроданці в Україні
.
Причому досить відгодовано себе почувають
На зворотній дорозі знову були котики
і мандаринки у маршрутці (дякую, Петя
).
Краще зноситися, аніж заіржавіти.