Країни, які ми проїхали: Чехія, Німеччина, Польща
Подолана відстань: велосипедом - 1700 км, електричками - 710 км
Дати походу: 28.07.2016 - 12.08.2016
Учасники: Андрій aka Zlu (сила), Іра aka VeloPingvin (штурман)
Велоконики: циклокрос на 23мм покришках і кастомної збірки турінг на 25 мм переднє колесо і 38 мм заднє колесо
житло - 150 євро
електрички - 70 євро
харчування - 330 євро
сувеніри - 20 євро
велокомп"ютер, камера, латки - 30 євро
+ 5.293 грн. авіаквитки Київ-Катовіце за 2 людини і з оплатою спортінвентаря для кожного велосипеда
+ близько 600 грн. залізничні квитки Львів-Київ (купе)
Оформлення візи/бронювання житла: оскільки для оформлення візи у Польщу надто суворі вимоги з бронюванням місця проживання (100% оплата на всі дні перебування, офіційний лист-підтвердження від готелю/мотелю/хостелу, де плануєш ночувати), то ми пішли значно простішим шляхом, зекономивши собі купу нервів - моя знайома, яка проживає у Варшаві, зробила нам запрошення (за що ми були безмежно вдячні, так як це надзвичайно спростило процес), завдяки чому відпала потреба бронювання та подання документів про це.
Бронювали на booking.com у декількох готелях/хостелах кімнати лише в тих містах, де я не знайшла людей (через Warmshowers та Couchsurfing), які б нас прийняли на ночівлю у себе.
Наша подорож розпочалася майже 2,5 роки тому. Це була та мить, коли після свідомої покупки велосипеда у дорослому житті десь в голові тихо, але впевнено прозвучав голос: "Я хочу подорожувати Європою на велосипеді". І хоча тоді це здавалося дитячою забаганкою та якимось дивацтвом (весь мій велодосвід вміщався лише у катанні дитячо-підлітковому, коли починаєш з "під рамою України" і закінчуєш поїздкою до бабусі за пиріжками), проте життя показало, що шлях від зародження мрії до її реалізації лежить через відкидання обмежень та наявності надзвичайно великого бажання.
Активна фаза планування поїздки розпочалася за 3 місяці (квитки на літак купувалися за півроку), надзвичайно активна - за місяць. Розподілили з Андрієм обов"язки, а далі - інтернет в допомогу. Чоловік складав маршрут, вибирав дороги, якими їхатимемо, комбінував маршрути EvroVelo + прокладені треки Гуглом (тоді ми ще не знали, що так робити ой як не варто), прораховував різні варіанти і шукав бронювання ночівлі, де я не знайшла хостів; технічно підготувати велосипеди; скласти велоаптечку; запакувати велосипеди у коробки. Моєю зоною відповідальності була комунікація та пошук місць для ночівлі у жителів країн, які ми проїжджали; складання списків необхідного спорядження та речей у дорогу; в"яленні м"яса; приготуванні енергетичних батончиків. Я активно переписувалася з учасниками Warmshowers та Couchsurfing, бронюючи цим самим нам не просто безкоштовне місце для ночівлі з душем, інтернетом та майже гарантованою вечерею/сніданком, а, в першу чергу, можливістю поспілкуватися з місцевими, які радо ділилися своїм досвідом мандрів, розпитували нас про нашу пригоду, приймали нас наче близьких друзів і дарували просто неймовірне тепло та гостинність. Глибину цих щирих та безкорисних проявів можна відчути лише на власному досвіді, бо коли ми в себе вдома приймали велосипедистів з різних країн, то до кінця не усвідомлювали, чому нам настільки вдячні й так гаряче повторюють "Thank you", - здається, ти ж нічого надзвичайного не робиш, ан-ні, в дорозі все виглядає зовсім не так.