Альбом для перегляду:
https://plus.google.com/photos/10381876 ... 9687976193
Мій трек тут:
http://biketrack.in.ua/vugilni-rozlomi.html
Нічна Олександрія зустріла теплим повітрям

і молоддю, що під ранок була вже така, як треба.
Закупляємося у цілодобововому АТБ, снідаємо на заправці і, щойно зарожевіло на сході, вирушаємо по треку.
Сінгл по залізничному насипу у світлі ліхтарів - просто казка (дуже дякую Олександру за покращення

)

Головне було вчасно зупинитися, адже дорога закінчується прірвою і опорами мосту

Доки спустилися вниз - вже геть світло стало. Насолоджуємося стежками вздовж Інгульця

Щойно досягли Байдаківського розрізу

з-за обрію виглянуло жовтогаряче світило

Дачі на околиці Марто-Іванівки порадували осінніми барвами

і смачнючими яблуками і грушами (фоток нема, не до них було

).
Інший берег Байдаківського - міні-Заліщики

А на березі - город мінімаліста

Олександрійські околиці переважно вже занурилися в осінні фарби

Головківський розріз

Відвали нагадують якихось фантастичних динозаврів, що, нахилившись, п`ють воду

Після розлому їдемо кам`яною дорогою у жовтому тунелі

Верболозівський розріз

Протилежний берег - наче з іншої планети

На околиці Олександрійського

ранковий серпанок розсіявся, і пригріло сонечко

Руїни ТЕЦ вражають масштабністю: ракетоподібні труби ще стоять

а от приміщення виявилися не такими живучими, і наразі нагадують жертв землетрусу

Руїнами бігали якісь люди. Що вони там шукали - лишилося загадкою

Дамба вже старенька, втім її підтримують

Вода у Бешці бридко-зелена

З іншого боку дамби (у водосховищі) це не так помітно

Тріумфальна арка колись вражала красою, наразі від неї лишилися уламки

Декомунізація торкнулася і будинку культури (вінок ще лишився, а от серп і молот знято)

Дорога на с.Веселе - переважно автобани у полі або посадці. Задоволення 148%

Мммм..Морозівський. Чи не найгарніший з усіх розрізів

На жаль, великої техніки (транспортно-відвальний міст і роторний екскаватор) вже не лишилося, втім сам розріз не розчарував: піщані гори, дивовижна лазурна вода і тиша-спокій навкруги

На точці повороту ще лишилися спогади про величаве минуле

Втім час невблаганний..
А між тим час обіду наближається, мчимо до магазину

Тру-ля-ля, обід. Ну що ж, знищуємо запаси під величезним дубом Вімберга

і крутимо у жовтогарячі далі

На берегах Бандурівського розрізу

нас атакують мошки (я їх знаходила на собі навіть після фінішу

)

Протопопівський розріз - невеликий, з берегами, схожими на кекс

Срібне озеро - невеличка і порівняно неглибока водойма (до 10 м), бувший гранітний кар`єр

Качєлька. Як тут проїхати мимо??

Костянтинівський розріз - десерт всієї поїздки - так просто не дався, втім ми були невблаганні і таки надибали стежку, за що і були винагороджені

Втім мандрувати тут треба обережно, оскільки в наявності є охоронці.
На підйомі Льоша на ободі

А трохи згодом починається соняшникове пекло

Через відсутність дороги на полі втрачаємо дорогоцінний час, і після Запоріжжя вже їдемо з ліхтарями.
Втім дорога чудова: рівні польові автобани, ще і вниз, тому особливого дискомфорту не відчули.
Піцерія на фініші порадувала адекватними цінами і смачним меню.
Отже, мрію, якій було майже три роки, втілено, за що дуже дякую Сашку, Колі, Ларисі, Олексію, Богдану і Жені.
Місцевість однозначно цікава, впевнена, що квитки в Олександрію куплено не востаннє

..
Краще зноситися, аніж заіржавіти.