п.с. Я тот у кого сломался шатун=)
якщо в тебе каретка під квадрат - можу глянути, в мене здається десь були нові шатуни.
Ох і багатий на
пригоди день видався: тут тобі і спізнення, і зламані гвинт підсидільного зажиму і шатун, і падіння.......
Ніколи! Чуєте? Ніколи не перевіряйте температуру, виходячи о 7 ранку на балкон
у трусах.
ну хіба є бажання за допомогою флісової форми здобути ефект сауни

(ще раз дякую Жені за жилет

).
З неба ніц не падає - отже нема чого сидіти вдома. Каша -> чай -> залита вода -> і гайда в сідло.
Не дивлячись на опади,
асфальт геть не намочив мене дорогою на старт: покришкам вже просто нічого було піднімати

.
Щойно заїхали в
ліс, стало ясно: кращого маршруту на сьогодні годі було шукати. Калюж і бруду не знайшли, натомість..
Вмитий свіжий ліс, пронизаний сонячним промінням, що бриніло у намистинках нічного дощу на листі -
і все це під соусом із пташиного співу і запаху конвалій
.
На полях біля Петрівців здибали трохи калюж, але все об"їздилося.
Київське море надзвичайне: панорама на 180", видимість хороша, невеличкі хвилі.
На березі зустріли Макса Desert Rat на мотоциклі.
Магазином у Гуті-Межигірській таки довелося скористатися: за такої температури вода танула просто на очах.
В Пущі народ сидить по кущам і їсть/п"є/культурно_атдихаєт

.
Після КП на Пущу з"їхали на грунти, аби дістатися коктейлю - і натє вам пригоду: р.Котурка розлилася

.
Кото́р, Коту́рка — малая река в северо-западной части Киева, приток Горенки, огибает с западной стороны Пущу-Водицу.
Название речки происходит от слова «котур» — вода, влага. Упоминается в 1569, 1616 годах, как речка, протекающая через владения киевских церквей. В конце ХIХ — первой половине ХХ столетия существовала Котурская улица, которая проходила по краю села Пуща-Водица параллельно современной Курортной улице.
На реке ещё до середины ХIХ столетия был обустроен каскад прудов (Городской пруд, Горащиха, Дверец, Карачун). Пруды окультурены, на наибольших из них находятся пляжи. Тут расположен парк «Пуща-Водица».
Поскакали по кущам - і таки вийшли
на сушу.
Коктейль, як завжди, був смачненький і холодненький - те, що треба для мого бронхіту

.
втім, спосіб лікування вєльчиком не підвів: легені вже працюють майже на повну, нежить майже пройшов, життя триває

Дуже дякую всім за компанію 
.
Рада була нарешті покатати разом із
голосіївською групою, а то все віртуально та віртуально

.
П.С. дощу трохи впало, але я вже була біля дому. Бебебе

.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.