10.04. Фотоальбом
ТУТ
ТАК я ще не снідала.. З-за столу всі ледве вилізли, як їхати – хто його знає

…
Подякували за все хазяям за гостину

і гайда переварювати котлетки, гречку, млинці з м`ясом, млинці з сиром, чай, компот

Доріжка вздовж лиману, де спуски/підйоми/повороти динамічно змінюють один одного, за кілька кілометрів привели нас до тями

Море. Спокійне. Ну як тут не скупатися?

Наважилися троє: Тіма

я і Олексій (чи не найтеплолюбивіша людина з усіх, кого я знаю!!)

Це було надзвичайно!

Прощаємося з морем, і, вже сумуючи за хвилями, полями дістаємося Шабо

У виноградниках трохи піщано – згадалися наші ліси

Іподром на околиці

І от вже з-за повороту визирає Білгород-Дністровський порт

Цього разу дісталися джерела

Втім тут нас чекало розчарування: вода несмачна, а місцеві бабульки нелюб`язні.
Лише територія прибрала і квітне зі всіх сил

Бджоли напиваються хмільного весняного меду, а потім валяються п`яненькі на території джерела

Оскільки з обіду малювали невеликі опади, вирішуємо до руїн їхати грунтами, а повертатися асфальтом.
Виїзд з Білгорода вибиває з сідла Тимофія: купа проколів лишає його і Сергуліо латати камери і думати про tubeless

А залишки групи покрутили до Садового.
Дорогою я ловлю на полі цвях чи дріт, отримую гучний ПШШШШШШШШ і фонтан герметика, але на щастя no tubes справляється. Підкачуюся, їдемо далі.
На околицях Мологи поряд з виноградниками дивовижно квітнуть персикові плантації

і одинокий тюльпан

Мінімальні опади змушують прискоритися, але, забігаючи наперед, марно: дощу так і не було.
Глиняні скелі над лиманом у Садовому вражають

Дача у Садовому

Розпис на стіні руїни, що на березі лиману

Судячи зі знімку, знайденого на гугл-землі
всю цю красу намагалися зафарбувати-забілити, адже зараз стіна виглядає так
Доки Сергій з Тимофієм підкорювали схили фортеці

і каталися Білгородом

ми приїхали до Аккерману

Тут нас наздоганяє смс від Руслана з новинами про замінування Білгородського вокзалу і вірогідність відміни електрички. О-la-la!
Є шанси крутити трасою на Одесу, або ж продовжити вояж на 1 день…
На вході в кордитерську стирчать колеса. Ну звичайно, де ж ще шукати наших бійців

Вирішуємо не відставати

Тому запіканки вистачило не всім

Але розслаблятися рано, треба ще з`ясувати, що там з електричкою

Втім до нашого приїзду вже все обшукали, і транспорт ходив за розкладом

Знову вело-вагон

і знову в районі Затоки волого: Одеса і околиці мокнуть під дощем.
Перлина біля моря зустріла нас калюжами і помірним дощиком.
Ну що ж, вже не страшно, головне, що на маршруті нарешті було сухо, і нам вдалося насолодитися дивовижними швидкими грунтами і весняним морем.
Вечеряємо, не зраджуючи традиціям (спрінт-кафе)

на шкіряних кріслах збираємо велосипеди і пакуємося у потяг.
Україномовний провідник робить комплімент моїй мові – чорд, приємно.
Назад плацкарт, і наш, 11-й, вагон, видався пекельним, натомість сусідній, 12-й, мерз.
Їхали весело, уляглися спати після опівночі

.
Отже, поїздка вдалася чудова, не дивлячись на дрібні негаразди.
Версія щодо обов"язковості герметика знову підтвердилася: їхати без нього на південь варто лише мазохістам.
А так місцевість прекрасна: безкрайні краєвиди, швидкі грунти і дивовижне море.
П.С. в задньому колесі стирчить кілька акацій. Може дістану колись.
П.П.С. восени однозначно треба їхати. Коли у столиці вже буде зимно, на узбережжі можна буде насолодитися залишками осені...
Краще зноситися, аніж заіржавіти.