Пять причин, по которым украинцы не платят налогов, и не будут этого делать (ru)
Открытое письмо Премьер министру Украины, министру финансов и министру экономического развития.
Уважаемые господин Яценюк, госпожа Яресько и господин Абрамавичус!
Украинцы не хотят платить налоги. Но при этом охотно жертвуют на армию.
Украинцы ненавидят налоговиков. Но при этом гордятся волонтерами.
Украинцы не хотят финансировать государство. Но при этом проливают за него кровь.
Вас никогда не беспокоили эти парадоксы? Вы понимаете их причины?
Если нет, то вы не сможете управлять нашей экономикой.
Позвольте попытаться помочь вам открыть глаза на пять причин почему украинцы не платят налогов:
1. Государство начисляет налоги, как уличные кидалы.
2. Государственные органы - это банда рэкетиров.
3. Платить налоги слишком рискованно.
4. Платить налоги - роскошь, которую не каждый может себе позволить.
5. Государство совсем тупое.
Ну а теперь позвольте подробно по каждому пункту.
1. Государство начисляет налоги, как уличные кидалы.
Законом прописано 18% налога на прибыль, 20% НДС, 5 или 10% единого налога, и так далее. Но вдруг оказывается, что налог на прибыль нужно платить авансом - прибыли еще нет, а деньги уже плати. Или сумма НДС не идет в зачет, когда покупаешь основные средства - например, автомашину (при том, что продавец платит НДС на полную). Или, скажем, пресловутое «первое событие». Или ограничения на деятельность «упрощенцев». Или анонсирован 30-процентный налог на превышение расходов над доходами ...
Опытный бухгалтер опишет вам еще множество таких случаев. Это уже нельзя назвать словом «закон». Это - игра в «наперсток», которую так любят уличные кидалы.
А украинцы не любят иметь дело с кидалами.
2. Государственные органы - это банда рэкетиров.
Предпринимателя может закрыть-остановить любой: налоговик, пожарник, санстанция, инспекция труда, архитектурная, экологическая или другая, благоустройство ... И главное - чиновник ничем не отвечает за свои незаконные действия. Если даже вы и оспорите дело в судах (что очень сложно), чиновнику ровно ничего не будет. Если вы отсудите у государства компенсацию своих убытков (почти невероятно), все равно чиновнику ничего не будет. Он может делать, что захочет - закон и практика его применения гарантируют неприкосновенность, даже если такие действия наносят ущерб государству. Иными словами, государство всеми своими силами защищает рэкетиров и всеми своими (а на самом деле нашими) активами отвечает за их действия. Они могут сделать с нами все, а вы с ними - ничего.
Можно, конечно, героически судиться и погибнуть в безнадежной борьбе за справедливость, ну а можно не погибать, а работать так, чтобы не попадать власти на глаза. Угадайте, какой выбор делают украинцы? Правильно. Идут в тень.
Теневой рынок - это подполье, а украинцы имеют огромный опыт борьбы в подполье.
3. Платить налоги слишком рискованно.
Дай Бог вам стать большим или просто заметным налогоплательщиком. Потому что тогда вас примут на отдельный учет и будут ежегодно присылать проверку с задачей взыскать дополнительно сумму от 10 до 20 процентов уплаченного за год. Даже если все начислено и уплачено точно. Заботливые инспекторы налоговой часто советуют нарочно делать ошибки в учете на соответствующую сумму, а во время проверки для экономии времени сразу их предъявлять. Мол, «легче и вам и нам».
А на десерт вас все время будут терроризировать противозаконными требованиями и взысканиями, от чего защитить не сможет (и, скорее, не захочет) даже суд.
Украинцы не будут рисковать головой ради уплаты налогов.
4. Платить налоги - роскошь, которую не каждый может себе позволить.
Здесь не идет речь об основных суммах. Если ваш бизнес масштабнее палатки на рынке, вам придется платить зарплату аномальному количеству бухгалтеров. Потому что система налогообложения у нас не просто нелогичная, сложная и запутанная. Она еще и все время меняется. А если бухгалтеры вдруг ошибутся, именно на ваши плечи ляжет оплата финансовых санкций.
Впрочем, кроме бухгалтеров вам придется оплачивать квалифицированных адвокатов, потому что налоговые органы будут постоянно атаковать вас, начиная с вызовов на собеседования, требований предоставить «все документы», до начисления несуществующих задолженностей, аннулирования свидетельства плательщика НДС, а в недалеком будущем и списание средств со спецсчета. Все это придется оспаривать в судах, оплачивая не только юристов, но и судебные издержки. К тому же надо понимать, что суд далеко не всегда становиться на вашу сторону, а это тоже влетит в копеечку.
Украинцы не настолько богаты, чтобы кроме налогов платить непомерные суммы за удовольствие их начислять и отстаивать.
5. Государство совсем тупое.
Если человек принял решение и затем меняет его почти каждый день, он является безответственным? Недальновидным? Просто недалеким?
А государство меняет раз утвержденную налоговую систему непрерывно. До появления знаменитого Налогового кодекса Верховной Радой было принято несколько сотен изменений в основные законы - о НДС и о налоге на прибыль. Казалось бы, кодекс принимали именно для того, чтобы положить этому конец. Но первые изменения в этот документ появились уже через три недели после его подписания. И за четыре года количество поправок перевалило за семьдесят.
Второй пример - идентификационные коды. То самое знаменитое изобретение Азарова, который должен четко определять налогоплательщика, чтобы не путаться в тезках или вариантах написания. Имеем результат. Если в отчете в Пенсионный фонд вы вместе с точным кодом укажете неточное имя (например, Наталия вместо Наталья), человеку не засчитают стаж - несмотря на то, что все платежи были сделаны и отчетность подана. И это не шутка.
А «сквозная» нумерация налоговых накладных? А электронная регистрация накладных на крупные суммы? А параноидальные попытки сопоставить все налоговые в одном общегосударственном электронном реестре? Ну и как вершина безумия - спецсчета по НДС.
Есть явные признаки психической болезни, которой в нашем случае страдает не человек, а государство. Эта болезнь называется азаровщиной, от фамилии талантливейшего создателя нашей налоговой системы - Николая Яновича Азарова, лица, щедро одаренной лингвистически и макроэкономически.
Но должны предупредить:
Многоуважаемая госпожа Наталия или Наталья! (К сожалению, не знаем, как у Вас написано в налоговом коде.) Глубокоуважаемый господин Айварас! Учитывайте, что азаровщина - это инфекционная психическая болезнь. Ею заражаются во время служебного общения с украинскими чиновниками.
Обратите внимание на вашего руководителя, господина Арсения Яценюка. Ей Богу, до назначения на эту высокую должность он был адекватным. Мы лично свидетели. Но несколько месяцев премьерства изменили этого человека до неузнаваемости. Чего стоят одни спецсчета, которые он вводит с января. Такая апокалиптическая попытка уничтожить экономику страны ради того, чтобы было чем возместить НДС экспортерам, заслуживает глобальное медицинское обследование в лучших психиатрических клиниках. Даже у Азарова не хватило духа осуществить этот террористический акт. Хотя именно он эти спецсчета и придумал.
Если бы господину Арсению до начала его премьерства предложили извлечь из предпринимателей живые деньги в сумме 16 процентов ВВП и заблокировать их на спецсчетах, он бы первым позвонил в скорую. А теперь тот же господин Яценюк упорно настаивает именно на этом варианте уничтожения Украины.
ВНИМАНИЕ! Азаровщина является заразной! Мы уже чувствуем, что новых руководителей экономического блока серьезно лихорадит. Видим, что предлагает Министерство финансов на экономических совещаниях, и как пытается экспроприировать тех, кого узрели всевидящее око государственной статистики. А Минэкономразвития вовсе не спешит становиться на оборону ограбленных.
Государство у нас совсем тупое. И делают его тупым сдуревшие или от природы тупые чиновники.
Украинце же не хотят иметь ничего общего с дураками, потому что известно, что лучше с умным потерять, чем с глупым заработать.
Все это приводит к массовому уклонению украинцев от налогов, а поскольку вы не ведете даже пальцем, чтобы уничтожить эти причины, то даже не рассчитывайте на какие-то изменения.
Настоящую экономику Украины не заметно из окон ваших кабинетов и отчетов Госкомстата. Несмотря на старания государства, украинцы все еще выращивают, производят, перерабатывают, торгуют и изобретают. Просто вы, слава Богу, не имеете никакого представления об истинных масштабах этого процесса. И, к счастью, не можете ему помешать.
Вы устанете гоняться за каждым из нас, воспитывать новых налоговиков, повышая их злобность, натравливать этих тварей на предпринимателей, как Янукович в свое время надрачивал «беркут» на граждан. Однако финал этой истории легко спрогнозировать.
Украинцы не будут платить налогов, пока каждая из перечисленных причин не утонет в Забудь-реке. И не думайте, что вы чем-то отличаетесь от «папередникив». Они считали, что корень зла в том, что все предприниматели скрываются от налогов. И были искренне убеждены, что задачей государства является поймать и наказать каждого.
Поймите, украинцы не платят налогов просто потому что не верят собственному государстуе, боятся ее и не уважают. И, к сожалению, имеют для такого отношения все основания.
P.S. Мы не являются сторонниками платформы 5.10 и других идеологий экономического примитивизма. Мы вообще не является экономистами. Все изложенное базируется исключительно на нашем личном печальном опыте, который включает наезды налоговой инспекции, милиции (налоговой и обычной), прокуратуры, санстанции, СБУ, инспекции по охране труда, пожарных и прочей нечисти.
Все это мы испытали на собственных спинах, и все потому, что, как последние идиоты, все еще платим налоги.
і не будуть цього робити й далі
(відкритий лист Прем’єр міністру України, міністру фінансів та міністру економічного розвитку).
.
Вельмишановні пане Яценюк, пані Яресько та пане Абрамавічус!
.
Українці не хочуть платити податки. Але при цьому охоче жертвують на армію.
Українці ненавидять податківців. Але при цьому пишаються волонтерами.
Українці не хочуть фінансувати державу. Але при цьому проливають за неї кров.
Вас ніколи не турбували ці парадокси? Ви розумієте їхні причини?
Якщо ні, то ви не зможете керувати нашою економікою.
Дозвольте спробувати допомогти вам відкрити очі на п’ять причин того, що українці не платять податків:
.
1. Держава нараховує податки, як вуличний кидайло.
2. Державні органи – це банда рекетирів.
3. Платити податки надто ризиковано.
4. Платити податки – розкіш, яку не кожен може собі дозволити.
5. Держава геть дурна.
.
Ну а тепер дозвольте докладно по кожному пункту.
.
1. Держава нараховує податки, як вуличний кидайло.
Закон проголошує 18% податку на прибуток, 20% ПДВ, 5 або 10% єдиного податку, і так далі. Але раптом виявляється, що податок на прибуток треба платити авансом – прибутку ще нема, а гроші вже плати. Або що сума ПДВ не іде до зарахування, коли купуєш основні засоби – наприклад, автомашину (при тому, що продавець платить ПДВ на повну). Чи, скажімо, сумнозвісна «перша подія». Чи обмеження на діяльність «спрощенців». Або анонсований 30-відсотковий податок на перевищення витрат над доходами…
Досвідчений бухгалтер опише вам ще безліч таких випадків. Це вже не можна назвати словом «закон». Це – гра у «наперсток», яку так полюбляють вуличні кидайли.
А українці не люблять мати справу з кидайлами.
.
2. Державні органи – це банда рекетирів.
Підприємця може закрити-зупинити будь-хто: податківець, пожежник, санстанція, інспекція праці, архітектурна, екологічна чи інша, благоустрій… І головне – чиновник нічим не відповідає за свої незаконні дії. Якщо навіть ви й відспорите справу у судах (що дуже складно), чиновнику рівно нічого не буде. Якщо ви відсудите з держави покриття своїх збитків (що майже неймовірно), все одно чиновнику нічого не буде. Він може робити, що захоче – закон і практика його застосування гарантують недоторканість, навіть якщо такі дії завдають збитків державі. Інакше кажучи, держава усіма своїми силами захищає рекетирів і усіма своїми (а насправді нашими) активами відповідає за їхні дії. Вони можуть зробити з вами все, а ви з ними – нічого.
Можна, звісно,героїчно стати на прю і загинути у безнадійній боротьбі за справедливість, ну а можна не гинути, а працювати так, щоб не трапляти владі на очі. Вгадайте, який вибір роблять українці? Правильно. Ідуть у тінь.
Тіньовий ринок – це підпілля, а українці мають величезний досвід боротьби у підпіллі.
.
3. Платити податки надто ризиковано.
Боронь Боже вас стати великим або й просто помітним платником податків. Бо тоді вас візьмуть на окремий облік і щороку присилатимуть перевірку із завданням стягнути додатково суму від 10 до 20 відсотків сплаченого за рік. Навіть якщо усе нараховано і сплачено точно. Перейнятливі інспектори податкової часто радять навмисне робити помилки в обліку на відповідну суму, а під час перевірки для економії часу одразу їх пред’являти. Мовляв, «легше і вам і нам».
А на десерт вас весь час тероризуватимуть протизаконними вимогами і стягненнями, від чого захистити не зможе (і, скоріше, не захоче) навіть суд.
Українці не пнуться ризикувати головою заради сплати податків.
.
4. Платити податки – розкіш, яку не кожен може собі дозволити.
Тут не йдеться про основні суми. Якщо ваш бізнес масштабніший за ятку на базарі, вам доведеться платити зарплатню аномальній кількості бухгалтерів. Бо система оподаткування у нас не просто нелогічна, складна і заплутана. Вона ще й весь час змінюється. А якщо бухгалтери раптом помиляться, саме на ваші плечі ляже оплата фінансових санкцій.
Втім, крім бухгалтерів вам доведеться оплачувати кваліфікованих адвокатів, бо податкові органи постійно атакуватимуть вас, починаючи з викликів на співбесіди, вимог надати «усі документи», аж до нарахування неіснуючих заборгованостей, анулювання свідоцтва платника ПДВ, а в недалекому майбутньому і списання коштів зі спецрахунку. Усе це доведеться відспорювати у судах, оплачуючи не тільки юристів, але й судові видатки. До того ж треба розуміти, що суд далеко не завжди ставатиме на вашу сторону, а це теж влетить у копієчку.
Українці не настільки багаті, щоб окрім податків платити непомірні суми за задоволення їх нараховувати і відстоювати.
.
5. Держава геть дурна.
Якщо людина ухвалила рішення і потім міняє його мало не щодня, вона є безвідповідальною? Недалекоглядною? Чи просто недалекою?
А держава змінює раз затверджену податкову систему безперервно. До появи славнозвісного Податкового кодексу Верховною Радою було ухвалено кілька сотень змін до основних законів – про ПДВ та про податок на прибуток. Здавалося б, кодекс приймали саме для того, щоб покласти цьому край. Але перші зміни до цього документу з’явилися вже через ТРИ ТИЖНІ після його підписання. І за чотири роки кількість поправок перевалила за сім десятків.
Другий приклад – ідентифікаційні коди. Той самий славнозвісний винахід Азарова, який мав чітко визначати платника податків, щоб не плутатися у тезках чи варіантах написання. Маємо результат. Якщо у звіті до Пенсійного фонду ви разом із точним кодом вкажете неточне ім’я (наприклад, Наталія замість Наталя), людині не зарахують стаж – попри те, що усі платежі були зроблені і звітність подано. І це не жарт.
А «наскрізна» нумерація податкових накладних? А електронна реєстрація накладних на великі суми? А параноїдальні спроби співставити усі податкові в одному загальнодержавному електронному реєстрі? Ну і як вершина безумства – спецрахунки з ПДВ.
Маємо явні ознаки психічної хвороби, на яку у нашому випадку слабує не людина, а держава. Ця хвороба зветься азарівщиною, від прізвища надзвичайно талановитого творця нашої податкової системи – Миколи Яновича Азарова, особи, щедро обдарованої лінгвістично та макроекономічно.
Але мусимо попередити:
Вельмишановна пані Наталю, чи Наталіє! (На жаль, не знаємо, як саме у Вас написано у податковому коді.) Вельмишановний пане Айварасе! Враховуйте, що азарівщина – це інфекційна психічна хвороба. Нею заражаються під час службового спілкування з українськими чиновниками.
Зверніть увагу на вашого очільника, пана Арсенія Яценюка. Їй Богу, до призначення на цю високу посаду він був адекватним. Ми особисто тому свідки. Але кілька місяців прем’єрства змінили цю людину до непізнаваності. Чого варті одні спецрахунки, що він їх вводить з січня. Така апокаліптична спроба знищити економіку країни заради того, щоб було чим відшкодувати ПДВ експортерам, заслуговує на глобальне медичне обстеження у найкращих психіатричних клініках. Навіть у Азарова не вистачило духу здійснити цей шахідський терористичний акт. Хоча саме він ці спецрахунки і вигадав.
Якби пану Арсенію до початку його прем’єрства хтось запропонував витягти з підприємців живі гроші у сумі 16 відсотків ВВП і заблокувати їх на спецрахунках, він би першим потелефонував у швидку. А тепер той-таки пан Яценюк вперто наполягає саме на цьому варіанті знищення України.
УВАГА! Азарівщина є заразною! Ми вже відчуваємо, що нових очільників економічного блоку серйозно лихоманить. Бачимо, що пропонує Міністерство фінансів на економічних нарадах, і як намагається експропріювати тих, кого узріло всевидюче око державної статистики. А Мінекономрозвитку зовсім не поспішає ставати на оборону пограбованих.
Держава у нас геть дурна. І роблять її дурною здурілі або від природи дурні чиновники.
Українці ж не хочуть мати нічого спільного з дурнями, бо відомо, що краще з розумним втратити ніж з дурним заробити.
.
Усе це призводить до масового ухиляння українців від податків, а оскільки ви не ведете навіть пальцем, щоб знищити ці причини, то навіть не розраховуйте на якісь зміни.
Справжню економіку України не помітно з вікон ваших кабінетів та звітів Держкомстату. Попри старання держави, українці усе ще вирощують, виробляють, переробляють, торгують і винаходять. Просто ви, Богу дякувати, не маєте жодної уяви про справжні масштаби цього процесу. І, на щастя, не можете йому завадити.
Ви будете невтомно ганятися за кожним з нас, виховувати нових податківців, підвищуючи їхню злобність, нацьковувати цих тварюк на підприємців, як Янукович свого часу надрочував «беркут» на громадян. Однак фінал цієї історії легко спрогнозувати.
Українці не будуть платити податків, поки кожна з перелічених причин не потоне у Забудь-річці. І не думайте, що ви чимсь відрізняєтеся від «папєрєдніків». Вони теж вважали, що корінь зла у тому, що усі підприємці ховаються від податків. І були щиро переконані, що задачею держави є спіймати й покарати кожного.
Зрозумійте, українці не платять податків просто тому що не вірять власній державі, бояться її і не поважають. І, на жаль, мають для такого ставлення усі підстави.
.
P.S. Ми не є прибічниками платформи 5.10 та інших ідеологій економічного примітивізму. Ми взагалі не є економістами. Усе викладене базується виключно на нашому особистому сумному досвіді, який включає наїзди податкової інспекції, міліції (податкової та звичайної), прокуратури, санстанції, СБУ, інспекції з охорони праці, пожежників та іншої нечисті.
Усе це ми випробували на власних спинах, і все через те, що, як останні ідіоти, ще й досі платимо податки.
.
Щиро ваші. Брати Капранови.
