Поїздка в Миньковецьку державу і її навколишні красоти, визріла після знайомства з одним місцевим етнографом. Який повідав мені історію Миньковецької держави. Але про все згодом. Адже, місця просто дивовижні, і нас чекали дуже цікаві пригоди.
На данну звитягу відгукнулись і прийняли участь . Я , він ж fanatt, двоє хмельничан Віталій та Олександр, кияни Avas, Tanua, Vitalka, Тоня, OksanaKrysiuk.
Тому метою подорожі було познайомитись з цією дивовижною державою та познайомитись з красотами Хмельниччини. Ось перелік церква Сутківці,
залишки фортеці Зіньків, Музей-садиба Ігнація Мархоцького у Отрокові, Млин Кружківці, Минькоецька держава ,Красоти річки Ушиця та Дністра
Костел Підлісному Мукарові, а ціллю прекрасно відпочити в рекреаційних зонах річки Ушиця та Дністер.
Запланований трек
День 1 Хмельницький- Шарівка-Сутківці- Зіньків- Нова Ушиця- Притулівка 103 км набір висоти близько 1500
пройдений трек
О 5 ранку ми вже стартували з Хмельницького, і майже відразу покинули межі міста, їхали звичним сільським асфальтом, і тут в одного з учасників прокол, зупинка зайняла 30 хв.
Але залатавши таки прокол, ми направились до першого чек-поїнту, це село Шарівка ,в якій знаходиться два унікальні споруди, це костел XVIII століття, та Покровська церква XIV-XIX століть. Церква-замок у Шарівці — унікальна пам'ятка мурованої оборонної архітектури — репрезентує тип вежового триконхового храму, генеза якого досі не з'ясована;
Оглянувши, ми рушили до іншої цікавої споруди, дорогою відкрились чудові краєвиди ,і перші пошуки дороги , але були нагороджені чудовим маковим полем
Сутківці – окрасою села є Покровська Церква Пресвятої Богородиці, яка ще в давнину виконувала функцію фортеці, недалечко ще залишились ї ї руїни .церква діюча, саме коли ми приїхали у неї правили службу Божу.
Далі дорого простяглась до міста Зіньківа, славна столиця чорної ковбаси Хмельниччини. Почав накрапати трохи дощик, утеплились, перед містечком був підйом, практично на його вершині стояв магазин, трохи моро сіло, вирішили зупинитись. А виявилось що біля магазину якась аномальна зона Морфея.
Власне Зіньків старе містечко, але нажаль, залишки замку у жахливому стані, костел виглядає вже як новий, ще більш-менш цікава Свято-Михайлівська дерев’яна церква .
Місцеві жителі, зацікавлені звідки і туди прямуємо, підказали непогану кладку на інший берег , і ось тут в одному ж сіл у пошуках Марусиного каменю, вперше місцевий житель , хоч і сказавши що дороги там немає, але ми проїдемо, завів нас по-перше нижче вище згаданого каменю ,а по-друге, дорогу ми собі прокладали самі.
Пройшли ми пішки, доволі багато, вийшли на якесь рілля, пройшли через нього, і потрапили у село, за треком, ми мали знову звернути вже на польову дорогу, але через дощі. Вона розмокла, тому було вирішено їхати, асфальтом. Перед Новою Ушицею розділились. Дівчата направо. Хлопці наліво, щоб поповнити запаси їжі, перед ночівлею.
За Новою Ушицею знову об’єднались, і по дорозі натрапили на продавців лісовими смакульками.
Ще пару кілометрів і ми на місці ночівлі.
День 2 До берегів Дністра
Притулівка- Отроків- Дністер – Притулівка 63 км набір висоти близько 700 м
пройдений трек :
Зранку прокинулись, дівчата готували сніданок, хлопці відмивали велосипеди. І рушили вперед, нас чекав доволі крутий підойом на гору, до села Отроків.
Саме село і їхній замок, доволі відомий, адже це і була одна з резиденції Ігнація Схибора –Мархоцького, засновника Миньковецької держави. Нажаль сама резиденція не залишила , якихось позитивних емоції, все у бур’яні
По дорозі до Дністра , нам у одному селі трапився вігвам ))
І ось останнє село перед Дністром подолане, і розпочалась просто зубодробильна дорога, на якій навіть Avas, не витримав , і було вирішено поїхати паралельно, ЖПС показував що там є доріжки, але доїхавши до кінця поля, ми втрапили у пастку. Прямо і зліва урвище, пішли вздовж поля, сподіваючись повернутись на «зубодробилку», і чорт. І тут якийсь рів, змушені були трохи повернутись ,і навпростець через два поля , повернутись на дорогу.. нарешті Дністер і матрас.
Оскільки ми дуже багато втратили часу, на блукання, і я вирішив що потрібно більше поматрасати, вирішили пропустити деякі заплановані чек-поїнти, зокремо село Сокілець, і долину річки Ушиця. Вирішено повертатись тією ж дорогою назад. І осмь знову прокол, і знову довгі 40 хв бортування колеса, група була відпущена, щоб встигнути у магазині щось купити на вечерю.
День 3 Притулівка – Миньківці-Маліївці-Дунаївці 42 км близько 700 м
І ось дорога до центру Миньковецької держави, трохи слів про неї. Був у них дивакуватий пан у період з 1780 –х до 1827 Іван Сцибор-Мархоцький
Свої землі Сцибор-Мархоцький проголосив «Миньковецькою державою». Як справжня держава, вона мала свої кордони, позначені стовпами із написом «Границя Миньковецької держави від Російського царства». Крім цього, тут для внутрішнього вжитку випускали власні гроші, а відносини між мешканцями базувалися на законодавчих актах, які створював сам Мархоцький, добре обізнаний у римському праві, працях Платона та творах французьких та російських просвітителів.
Одним із найперших та найсерйозніших кроків правителя Миньковецької держави було звільнення своїх селян від кріпосної залежності та дарування їм особистої свободи. Про це йшлося в особливому акті, урочисто проголошеному 1 січня 1795 р. Цей акт «скасовував панщинуі натомість запроваджував обов'язок селян платити чинш у розмірі 1 карб. 4 коп. за 100 сажнів землі».
Другим важливим кроком І.Мархоцького було створення суду «для здійснення справедливості серед підданих». У своїй діяльності судді користувались статутом із п'яти глав, де були визначені їхні права та обов'язки. Існував суд апеляційний та адміністративний. Кожне село мало свій колегіальний суд, що розглядав справи як перша інстанція. Суд другої (вищої) інстанції був у Миньківцях. У своїй діяльності він керувався статтями і положеннями римського права.
Для увічнення в пам'яті майбутніх поколінь звільнення селян від кріпацтва, І.Мархоцьким було засноване особливе свято, з цього ж дня він починає величати себе графом. Окрім звільнення селян від панщини, І.Мархоцький дбав і про вдосконалення землеробства, і про покращення селянського добробуту. Економіка «Миньковецької держави» значно зросла. Тут працювали польська та єврейська друкарні, фабрики сукна і тканини, паперу, селітри, карет, лаку; цегельні, млини, винниці, годівлі тутових шовкопрядів. Діяли музична академія, хор і оркестр. Дороги обсаджувались декоративними та фруктовими деревами. Щороку із графського маєтку відряджався хліб човнами по Дністру в Чорне море, споряджалися валки возів із сільськогосподарською і промисловою продукцією на численні торги і ярмарки. (с взято з вікіпедії)
Зайшли у музеї народознавства у Миньківцячх, дуже багато експозиції, деякі з них
Місцеві гроші, до речі, на Фестивалі у Отрокові, вони ходять як звичайні гроші ))
Каземати
Покинувши Миньковецьку державу, ми рушили в сторону , їхали за промальованим мною треком, прекрасно все розпочиналось, чудово проглядувалась лісова дорога
І ось ми, виїхали на галявину, і всьо.. дорога закінчилась , знову штурмували ,як потім виявилось, через борщівник, багато хто попікся.
І все ж таки ми доїхали до водоспаду у Маліївцях
Дехто навіть скупався під крижаною водою водоспаду
Трохи поматрасивши, і побачивши що нам ще є доьрий запас часу до електрички. Ми рушили, я вирішив замкнути колону, попереду їхав Віталій, який вже тут бував, да і можна сказати місцевий. Біля одного з магазинів, ми вирішили їхати швидше, щоб ще був час в запасі, як виявилось згодом, дуже доречно, я дещо відстав, з Сашком. Доїхала ми до розвилки на трасі, повернули на право, і відразу поворот на ліво.. Їдемо, і щось закрадається дивне сум'яття в душу, вже в принципі виїхали на таку ділянку дороги, яка добре проглядалась, і невидно нікого попереду. І тут дзвінок Сашку, і він розвертається назад на трасу. А виявилось , ось що, Віталік повів групу у сторону міста Дунаївці, а нам потрібно в іншу було сторону, до смт . станція Дунаївці. І вони практично доїхали до міста, зрозумівши теж що, щось не так, подзвонили, і гайда назад, до електрички залишалось менше півгодини часу. В нікого не було бажання, зайвих 60 км їхати, до Хмельницького. На благо, всі встигли, ще з запасом часу.
Що ж , майже все заплановане проїхали. Через блукання і дощ, в перший день було скореговано маршрут, але всі місця ми відвідали, в другий день, через ті ж блукання, повернулись тієї ж дорогою, що приїхали. Хоча було заплановано проїхати вздовж гирла річки Ушиця. В третій день, ми побували майже у всіх запланованих місцях, окрім костелу в Підлісному Мукарові.
Бюджет поїздки однієї людини з проїздом у потязі з Києва до Хмельницького і назад, з проживанням 2 дні у садибі, та харчуванням приблизно 500 грн.
Нічого немає випадкового в житті, усе пов'язане і переплетене єдиним світлом Неба, і кожна дрібничка має свою доцільність. Коли я постану із праху, то поведу за собою світ.
