Хлопці та дівчата, дивлюся на медіа-настрої, бачу що градус знову підіймається. Скористаюсь своїм правом на свободу думки та висловлювань і спробую дати оцінку. Трохи не соціально-мережевий стиль, звиняйте, треба і таке читати.
1) Так, справді, головним чином озброєні люди на сході - це симбіоз силовиків, криміналітету та люмпен-пролетаріату. Ті, хто був раніше влада (і втратив її) + ті, кого ця влада використовувала направо і наліво. Наш, рідний, доморощений. Громадянство буде українське - це ми виростили цих людей, які зараз відчувають кінець свого паразитування в соціальній системі. І так, вони готові йти до кінця, бо відчувають підтримку "люмпен-пролетаріату" і російської сторони. Остання якщо і присутня, то більше як координатор, а не виконавець. І їй дуже вигідно загребсти жар чужими руками. Тому не дивуйтесь, що немає рік крові та рішучих дій уряду - про це в кінці.
2) Ні, вони (^) не репрезентують весь Донбас. Навіть якщо робити поправку на те, що всі освічені та молоді люди переважно виїхали в Київ чи за кордон, то достатня критична маса залишилась. Саме щонайменше заради цих людей ми повинні відкинути всякі задні думки про те, щоб "відпустити" схід. На нас розраховують - навіть школярам ясно, що треба діяти, і вони максимально працюють "в тилу": "папа-мама, харе дивитись НТВ, ось фейсбук, ось гугл, ось це порівняй з ось цим" і т.д. Це - реальний Слав"янськ, наприклад. Цього не показують по новинам, але це невід"ємна частина соціальної дійсності. Пам"ятайте про це і згадуйте майдан: середній клас не може воювати з озброєними неадекватами. І ми не можемо засуджувати тих східняків, які відсиджуються вдома, а не лізуть в лобову.
3) Найгірше - інформаційний маховик пропаганди набрав обертів. Тут уже відмічалось про паніку, скільки можна тягнути і т.д. Неможна на нього вестись, і тим більше їхати самому воювати і когось там захищати (якщо ви не кадровий військовий, звісно). Принаймні доти, доки це не перейшло в стадію ескалації (а до цього ще не дійшло, що б там не писали журналісти). Пробачте, але не все можна зробити в лічені секунди, та й не завжди треба. Держава завжди може запустити силовий варіант - але це найостанніше, що може бути. Кажу як людина, що останні півроку досліджує міжнародні конфлікти... Фіг з ними з виборами, але якщо держава розстрілює своїх же жителів, то всі її інструменти на міжнародному рівні зводяться до звернення про гуманітрну інтервенцію. Це фактично втрата суверенітету, кінець. Або створення авторитарного режиму, в якому репресії стають нормальним явищем. Воно вам треба? І тому повестись зараз на емоційно-інформаційне "ааааа, мачі їх, вваді вайска, рускіє наступают, правітєльства нічєво не дєлаєт" - це все не в наших інтересах. Від себе скажу, що уряд працює на 7 з 10. Було 6 з 10 на початку квітня, і менше в березні. Тобто я (наскільки це взагалі можливо) оцінюю так, що Схід не повторить долю Криму, хоча ситуація дууууже подібна: силові структури та олігархи об"єдналися проти центральної влади.
4) Чому зараз зібралось півмайдану людей? Окрім всього іншого, всередині "проукраїнських сил" є також розкол на радикалів та поміркованих. Це класична ситуація, таке часто буває, коли багато політичних гравців. І зараз одні хочуть переграти інших. Ще не знаю до чого це призведе, але здається мені, що якшо зі сцени будуть кричати "бий жидів, рятуй країну", то це явна ознака включення технології дестабілізації. Цього може і не видно, але всередині правлячих кіл йде дуже сильна боротьба за владу, фактично по лінії зажраних олігархів, і тих, хто хоче працювати по новому. У перших є що втрачати, вони не зацікавлені в зміні системи, але не можуть конкурувати з реформаторами. Останні ж потребують час, щоб консолідувати свої зусилля й скинути залишки режиму. Це все відбувається на різних рівнях: від регіональних одиниць і до міністерств. Ми цього всього не бачимо, бо йде шум і вся інформаційна пушка спрямована самі знаєте куди. Але запевняю вкортре, що головна війна у нас прямо під носом. Судячи з усього, тут про це зовсім забули... Нагадаю, що через домінування "російської сторони" в інформаційному полі, об"єктивна інформація може поступати в кращому разі через фейсбук від перевірених людей, чи через особисті контакти. Знайомий з РНБО робив аналіз медіаповідомлень в соціальних мережах (ага, там і таким займаються), і у мене є для вас трохи заспокійливих, що правди там 1 з 80 новин. Особливо цікаво, що виникають якісь незрозумілі "інформагенства", якісь "свідки" з коментарями... І складається враження повного хаосу. Згоден, це пройоб нашої інформаційної політики, але буквально трохи здорового ґлузду здатні з цим впоратись. Будь ласка, будьте мудрими.
І зрештою, що робити? Моя думка така, що у кожного має бути свій майдан. І своя небесна сотня теж буде, хоча цього ще можна уникнути. На сході дуже сильна соціально-економічна напруга, відповідно це найбільше паливо для конфлікту. Як тільки держава стабілізує гривню і покаже олігархам їхнє місце (а цей процес запущено і це єдиний спосіб втримати владу: союз з меншими олігархами проти більших), то градус конфлікту впаде. Далі будуть переговори і, якщо пощастить, реформи. До цього треба дійти і не розхитувати човен. Всякі "праві сектори" і "самооборони" мають заховати сокиру війни до тих пір, поки держава в стані біфуркації. Є безліч способів підтримки і тиску - нехай ними і впливають. Я б, втім, не їхав би зараз з гарячою головою вчити людей жити - там все чудово знають, і нікого слухати не хочуть. Треба різок, тоді може дійде...
Замість висновку процитую шкільну вчительку, що брехнею весь світ пройдеш, а назад - не вернешся. Так і тут, час грає на нашу користь, якщо не сидіти зі складеними руками: тримаєм економіку, працюєм над судовою реформою (поки писав, з"явилось в темі про це якраз) і готуємо фізуху. Так і переможем.
