Маршрут пройдено. Вийшло десь 180 км за два дні. Було все, як і попереджав
:
- це не гравій, а тверде покриття +
- нам ще кілька підйомів, а далі по рівному буде +
- тут лише 100 метрів по полю пройти до асфальту +
- здається, ми не там повернули +
і т.д.
В Ніжині об'їхали кілька пам'ятників і парків, в Прилуках закупились продуктами і в поля. До монастиря в Густині добрались досить швидко, а вже до Сокиринець пробирались грунтами до вечора. Справді, там дуже гарно.
На в'їзді в Тростянець дорога була густо всипана
коров'ячими кізяками. Хто не зміг їх об'їхати, вкрив свій велосипед і баули шаром цього...ну ви зрозуміли, і навіть роздавав це з заднього колеса тим, хто їхав позаду
Прокол, ще один, повторна поклейка камер і в нас є зайва година, щоб погодувати лебедів на озері в дендропарку.
Захід сонця заставляє обвішатись фарами і мигалками, але штурмани обнадіюють - до Качанівки лише 7 км. Їдемо веселіше.
І тут з поля на передову групу несеться бик з отакенними... ну ви зрозуміли. Шокер і ейрзунд трохи його дезорієнтують, але зібравшись з силами тварюка знову йде в атаку. На щастя бик одумався, так як чисельна перевага не на його боці і кориди таки вдалось уникнути. Рушаємо далі.
На виїзді з села чуємо неподалік постріли мисливських рушниць і біля нас щось велике ломає кущі. До повного зоопарку нам ще дикого кабана не вистачало.
Стемнялось... До Качанівки знову 7 км. Нічну тишу навколо розривають лише крики "яма, їдемо справа", "яма, по центру" - так ми вели за собою тих, в кого накрились фари.
І тут настає апофігей сьогоднішнього дня. Грунтова дорога поступово стає трав'яною і потім перетворюється в колію від коліс Т-150. По ній навіть можна було трохи п-п-п-ро-ро-ї-ї-ха-ха-ти-ти-ти, а потім ми просто йшли по свіжій ріллі невідомо куди, невідомо скільки, зате по треку
Навіть в суцільній темряві я розумів всю глибину недосказанного в поглядах людей. До Качанівки все ще 7 км...
В готель ми таки доїхали і останні кілька кілометрів по асфальту з великими ямами видавались за щастя. Будівництво наметового містечка, душ, вечеря і спатки, щоб спокійно перетравити їжу і враження від цього шаленого вечора.
А так , Де нь знань пройшов з користю. Ми дізнались, що:
- якщо помудрувати з треком, Чернігівщина видасться не такою вже і рівнинною. Кілька часом пішохідних апхілів і тягунів компенсувались грунтовими і асфальтними затяжними спусками.
- краще відразу застрягнути і намочити ноги при штурмі калюжі, ніж намагатись обійти її кукурудзою. Мій велосипед і нові велотуфлі це довго будуть пам'ятати
- краще все ж таки вийняти 3-сантиметровий цвях з покришки, перш ніж ставити нову камеру
- якщо не забути затягнути ексцентрик на колесі, то воно не відпаде
- якщо різко зупинитись, забувши при цьому, що ти вперше в контактах, то впадеш
-
якщо не закрити кишеню в баулі, то на грунтах можна загубити гаманець, паспорт і зарядку для телефону
День другий.
5.45 ранку. Поки в нашому таборі ще тиха година, можна відмити велосипед і взуття від вчорашнього болота. Зранку при світлі воно вже і не таке страшне.
8.30. З наметів почали вилазити голодні люди і навіть без GPS відразу знаходили дорогу до столу з продуктами. Вчора б вночі в полях ми так орієнтувались
9.45. Нарешті вибрались до парку. Дякуємо Вікторії за екскурсію: краєвиди там гарні, а стежки ніби спеціально для велосипедистів прокладені. Ну і екстриму на спусках вистачало.
11.00. Почали складати останній намет. Хтось хотів стартувати сьогодні пошвидше...
12.00. Знову грунти, знову соняшник навколо, швидкісний спуск по бруківці з падінням велосипеда без велосипедиста. За годину ми вже в Ічні.
14.00. Піски Пущі нам гикаються. Місцева бабулька порадувала: така дорога буде аж до лісу, а це 11 км по карті. Знову ці погляди...8/
16.00. Відправляємо п'ятірку, яка зневірилась в своїх силах, асфальтом, а решта стійко тулить по треку грунтами. Грунтів було багато - кілометри два, а далі лише непоганий асфальт без машин.
17.57. Ми на вокзалі в Ніжині. Асфальтна група обігнала нас аж на 15 хвилин. Дехто навіть встигає завантажитись в дарницьку електричку, яка відправляється за кілька хвилин, а основна частина групи через півгодини спокійно окуповує половину вагону наступної. Солодкий стіл, дискотека, тролінг пасажирів і продавців сухариків-чіпсів-горішків-пива.
Скоро будемо вдома.
ха!
): в перший день у нас пізній старт і 75 км грунтами. До Качанівки бажано доїхати засвітла. 
), але постіль чиста і нормальна.
