Нунічогожежсобіпокатушечка вийшла
Все почалося з тварюки комара, який збудив мене за годину до будильнику, після 2.5 годин сну.
Потім на початку 6-ї години зателефонував Денис і сказав, що не їде. Залишилася я без штурмана

...
Нашвидкоруч зфотографувала карту, роздрукувала трек - і в путь...
В електричці було досить вільно (як для суботи), на вокзалі ми сіли без проблем. Дорога до Коростеня пройшла у бесідах і дріманні.
Перший сигнал про те, що буде весело, був ще у Коростені, коли я добряче тупанула і ми поїхали не вздовж річки, а від неї...
Допитали місцевих, скоригували маршрут - і рушили далі. Асфальт скінчився швидко після повороту на Щорсівку, їхати стало "весело"...
Першим на нашому шляху трапився Коростенський (Могилянський) гранітний кар'єр

Потім зупинилися біля бувшого кар`єру - нині Коростеньське мисливсько-рибальське господарство

Стримавши бажання скупатися, рушили далі, і незабаром були нагороджені казковим видовищем

А потім почалися справжні блукання

...
До Межиріченського кар`єру таки дісталися. Аби поглянути на нього - довелося йти по калюжам у траві, а потім форсувати гору

Вигляд кар`єру не вразив, і ми подалися на пошуки більш красивого місця для обіду

Наївні... Знайшли лише розробку нового кар`єру

поряд з цією шайтан-машиною і довелося матрасити

Потім, звірившись з картою, поїхали в бік Гути-Добринь

звідки вирішили зрізати грунтівкою

. Все вийшло в кращих традиціях

В певний момент зрозуміли, що рухаємося геть не туди, до того ж і вода стрімко закінчувалася. Повернулися у Гуту-Добринь, розпитали про дорогу на Іршанськ, набрали води

Дорога до Іршанська - грунт, піски, грейдер...

Доїхавши до міста, знайшли маркет і підкріпилися

Озеро між Стариками і Шершнями

Шершнівський кар`єр зустрів нас висушеними озерцями і працюючими машинами на території.
Далі асфальту не бачили аж до Меленів

На в`їзді до Чоповичів, доки чекали хвіст, відвідали закинутий напівспалений будиночок

За кілька хвилин зателефонував Фланкер. Прокол

...
Сергій і Костя вирішили спробувати доїхати електричкою від Тетерева або своїм ходом, помахали нам і вирушили

.
А ми повернулися підтримати Фланкера

Реанімувавши шосер, поїхали на ст. Чоповичі. Прибули за годину до останньї електрички

Перекусили, поспілкувалися, дочекалися електрички і рушили додому.
В Малині возз`єдналися з Сергієм і Костею, і фінішували всі разом.
Найнепередбачуваніша поїздка з усіх, що в мене були.
Блукання, бездоріжжя, грейдер, "пральна дошка" - одним словом, нудно не було.
НЕасфальту загалом вийшло десь 60%.
Героєм дня одноголосно визнано Андрія

, який примудрився всю цю безасфальтщину проїхати на шосері
Всім дякую за компанію і терпіння. Було весело
Фото:
http://ulasenko.io.ua/album554913_0
Краще зноситися, аніж заіржавіти.