РОГИ - від села вже майже нічого не залишилося.

Кілька оплетених плющем і деревами будиночків

туалет

і зруйнований колодязь біля дороги
ЛЮБАРКА - на 2001 р. населення складало 14 чоловік. Ми далеко не заїздили, з`їхали з траси, оскільки будинок здався жилим.
Так і виявилося: зліва, за поворотом, стоїть будинок з літньою кухнею, свинкою і гусьми, пасікою, ставком і доброзичливими господарями.
СЕВЕРІВКА - людей і жилих будинків не бачили...
ЛОЗНИЦЯ - люди живуть, хоча і кинутих будинків багато. Чимось нагадує с. Базар, жилі будинки чергуються з кинутими.
НАРОДИЧІ - оскільки в Народичах планувався обід, група доїхала туди швиденько

.

Перше, що вразило на в`їзді, це чотири багатоповерхівки.

Справа - обжиті, охайні, обвішані супутниковими "тарілками".
Зліва - занедбані, які дивляться чорними вікнами-глазницями на життя, що проходить повз.

В них, до речі, дуже пристойні 3-кімнатні квартири, зі зручним плануванням і чудовим виглядом з вікон...

Запитали у місцевих, де можна чаю попити (оскільки дощило, і до того часу ми вже підмерзли).
Вони направили нас в центр міста і розповіли, що майже весь наш маршрут - то відселені території.
І фактично всі ті люди, що ми зустріли і що там живуть, є самоселами.

Хоча, не дивлячись на це, у Народичах є банки, міліція, всілякі там ради-управління, міліція і навіть "нова пошта".
Живе там біля 3000 людей. ДУЖЕ чисто. Багато велосипедів (велонародичи.ком

)

Зустрічаються і конячки

На обід до нас завітав "заслужений прапорщика савєцкава саюза" - місцевий житель, знайшов свіжі 9 пар вух, і вирішив відірватися по повній.

Слухати його вже не було сил, тому місцевий парк ім. Корбута нормально оглянути не вдалося, довелося втікати

.

На виїзді з села почався дощ

...
СЕЛЕЦЬ, БАБИНИЧІ, ЗАКУСИЛИ, ЖЕРЕВ, СЛОБОДА-В'ЯЗІВКА, В'ЯЗІВКА - скромні села вздовж траси, людей бачили мало
(щоправда, дощило), більшість з тих, кого зустріли, стояли біля лісу, накрившись дощовиками.
Я так розумію, збирання ягід і грибів там дуже популярне. Ось тільки якість тих продуктів викликає занепокоєння

...
ДІДКОВИЧІ - біля лісгоспу стоїть ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ

.

Не дивлячись на опади, залишили тут хвилин 15 часу, підмерзли, але не змогли не сфотографуватися.
ВАСЬКОВИЧІ, БЕХИ - нічим не примітні села

Машин ставало більше, вже з`явилися магазини з молоддю алкогольної зовнішності... Одним словом, повернулися в сучасність

.
КОРОСТЕНЬ - красиве місто

Кажуть, місцевий краєзнавчий музей дуже цікавий.
Доки ми грілися на вокзалі, Армен і Діма відвідали парк. Судячи з фото, наступного разу варто туди потрапити.
Ну і знову ж таки, через дощ і загальне змерзання, історико-культурный центр "Древлянщина" залишили на потім.
Вокзал у Коростені 2-поверховий, на 2 поверсі (залі очікування) дуже багато місця

зручні сидіння, недорогий чай.
В електричку завантажилися без проблем.
За нами зайшли контролери, і, трохи боязно поглядаючи на гірлянду з велосипедів, спробували завірити нас, що то
небезпечно, і що "якщо впадуть, мені ж акт складати доведеться!". Але наше красномовство (чи то може кількісна перевага

)
переконало їх, і вони забилися в інший бік вагону (певно, аби не дістали їх падаючі велосипеди

).

Особисто я 2/3 зворотнього шляху не пам`ятаю, оскільки організм вимагав відшкодувати недостачу сна...
ЗАГАЛЬНЕ ВРАЖЕННЯ: відселені міста і села - трохи моторошне видовище, але то є наша історія, і її, на жаль, вже не змінити.
Хочеться лише, щоб повторення не було, оскільки доль там зламано немало...
Болісно зустрічати у закинутих будинках фотознімки, календарі, та і самі будинки, в яких ще чверть століття тому жили люди,
створювалися сім`ї, народжувалися діти зараз стоять мертві, повалені, оплетені деревами і кущами настільки, що їх часом з дороги не видно.
Складається враження, що природа хоче зруйнувати і поглинути їх, аби і згадки не лишилося про ті страшні події.
І життя почалося заново...
Краще зноситися, аніж заіржавіти.