Падінь - 2.
Проколів - 4 чи 5 + підкачування коліс (я збилася з ліку 

 ).
Проїхали - 263 км.
Середня туди - 26,4 км/год, назад трохи повільніше їхали, впала до 24,3 км/год.
В черговий раз трохи згоріли руки. 
Велозагар серйозно усугублєно 

 .
Стартували з невеликим запізненням, о 8:15. Пролітали краплі дощу, але нас вже було не спинити 

 .
Перший перекус - майже через 50 км

Падіння Володимира 

І нова аватарка

Біля Іванкова

Яйце динозавра

Перше спускання колеса. Підкачування.

Дорога на Страхолісся

Друге підкачування завершилося зламаним ніпелем. Зупинилися змінити камеру.

Заїхали у Прибірськ за водою 

Місцева церква

Пошта

Кав`ярня

Магазин

Серія знімків "Личинка шосера" 
 

За 127,9 км від мого будинку знаходиться такий от пам`ятник (недалеко від Страхолісся)

Доїхали!  
 

Проїхалися по селу, виїхали до води (підступи до якої ретельно забудовуються 

 ).
Скупатися не було де, і ми подалися на пошуки місця для матрасу і купання (за бортом було біля 35 градусів).
За цим нас і спіймали прикордонники: "Бла-бла-бла, давайте документи". 
Паспорт був лише у Дениса, подивилися, стали люб`язнішими. 
Веліли наступного разу 
в ті місця без паспорту не їхати  
 . Ібо прикордонні території... 
Очевидно ми не справляли враження терористів, і слуги кордону показали нам місце для купання.

Інші фото з Страхолісся я обіцяла доблєсним погранічнікам в інет не викладати. Вони наполегливо просили...
Після матрасу поїхали до КПП Зелений Мис. Там нас зустріли не надто люб`язно, але кілька фото дозволили зробити.
І теж просили нікому не показувати 

 .
До речі, як не дивно, КПП Дитятки набагато потужніше виглядає. Там і будівлі більші, і охорона солідніша 
(міліціянт і воєнний у бронежилетах з автоматами проти солдатика і тіла у цивільному на прикордонному КПП Зелений Мис 

 ).
Тільки від`їхали від КПП - прокол 
 

Ще з півгодини руху - і знову колесо спущене

Перекус біля Іванкова

Потім вирішили заїхати в гриль-кафе за містом, чаю попити/перекусити (кому що).
Там до нас віднеслися досить лояльно, навіть дозволили з велосипедами посидіти в прохолодному приміщенні 
(на вулиці теж є столики, але там жарко)

В Шибеному

Зупинилися заправитися водою

І знову спускає колесо, на цей раз переднє 
 

Ще кілька разів підкачували його по дорозі, але вже не змінювали камеру (та їх, схоже, і не залишилося).
У Гостомелі вже їхали по темному. На одному зі спусків, на очах у місцевих велосипедистів, Едік зробив сальто. 
Виглядало дуже страшно 

 , але на щастя обійшлося без серйозних наслідків.
Місцеві порадили їхати обережно, ібо ями, і ми рушили далі.
Гостомельська траса порадувала новим асфальтом і розміткою 
(тепер там є лівий ряд для паркування - він же велодоріжка 

 ).
Всі фото: 
http://ulasenko.io.ua/album542004_0
Фото, які я обіцяла не викладати, вишлю учасникам у приват.
 
Краще зноситися, аніж заіржавіти.