Ух, таки доїхали додому

. Вдячна всім за компанію, їхали всі в хорошому темпі
(по житомирській трасі тримали вище заявленого, 33-35 км/год, ніхто не відстав жодного разу

).
Знайдена ще одна велособака, яка запросто тримає швидкість 35 км/год (аби її перегнати, мені довелося розігнатися до 39 км/год

).
На жаль, поверталася я з +1 не у групі (довелося після кар`єру поїхати у бік Фастова по справі, дякую всім за розуміння

).
До Чорногородки доїхали прекрасно, хороша грунтівка, без піску.
У Чорногородці асфальту так і не знайшли, піску по шприхи, і вирішили не робити крюк через Соснівку і (епіческоє) ЗРІЗАТИ ГРУНТІВКОЮ

.
Грунтівкою виявилося ~5 км коварного піску, який машини ніби укатали, але велосипед або заносило, або він загрузав

.
(не забуваємо розбавляти всю цю прєлєсть дощиком в вітерцем

)
Місцями доводилося йти пішки. Єдиний плюс - фантастичний запах хвої, який дарували недавня вирубка у комбінації з вологою
У Кощіївку заїхали з тріском

, довго шукали колодязь, аби хоч трохи змити пісок з перемикачів і ланцюга

.
Звідти вже досить швидко дісталися Фастова. Саме місто ніби вимерло, це вперше я там була і побачила від сили чоловік 5-10 (і то майже всі - біля вокзалу).
Завдяки правильно підібраному одягу, приїхала додому геть суха (синтетика рулить, штани висохли в електричці за півгодини

).
Найбільша користь виявилася від бахіл

, не дарма взяла їх з собою.
(фото-відео зараз викладу)
Краще зноситися, аніж заіржавіти.