
Уявіть картину, коли Інспектор ДАІ мчиться зі спринтерською швидкістю, за метрів 100, тримаючись однією рукою за фуражку, іншою за смугастий дрючок, мало не ковтаючи свистка від нездатності легень справлятися з таким навантаженням, для того щоб зупинити пішохода, який зібрався перейти вулицю (вже перекриту від автомобільного руху) в не відведеному для цього місці (за 10 м. від пішохідного переходу). Хоч бери і картину пиши. Таке в нашій країні не часто побачиш.
Оскільки часто буваю на Богатирській, то і про такі дії наших правоохоронців на дорогах знаю не з чуток.
Проте те, що я побачив сьогодні, в мене на деякий час відібрало дар мови. Нижче фото. спробую пояснити.



18.20. Вулиця Богатирська. Під'їзди до вулиці, перехрестя, розвороти перекриті. #diablo
Навпроти заводу "Оболонь" одним інспектором було перекрито десь за 80 м. до перехрестя один із під'їздів до вулиці. Так сталося, що в колонні тих машин стояла карета швидкої допомоги, із ввімкненими мигалками і страшенно волаючою сиреною,яка, власне, і привернула мою увагу.
Побачивши швидку, інспектор тільки по стискав плечима і ніяк не відреагував. :shock: Хоча, як видно з фото, місця було більше ніж досить для того, щоб переставити 4 машини, які знаходилися перед каретою швидкої і дати їй дорогу.
Після цього навіть до інспектора із авто вийшли водій швидкої і водій автомобіля Кіа, для того щоб мабуть вдовбити тій людині, що справа серйозна. З дій водія швидкої було зрозуміло, що він не за сигаретами вирішив поїхати, а що це справді був дуже важливий виклик. Можливо навіть там хтось помирав. І кожна секунда коштувала б тій людині життя.
Інспектор зберіг холоднокровність і після того, як гордий собою віддав честь промчавшому поряд кортежу, дозволив рух колонні...

Невже в інструкціях з регулювання дорожнього руху ні слова не сказано з цього приводу??? Чи проїзд президента важливіший за чиєсь життя???
Які емоції мене переповнювали на той момент - важко описати. Десь в глибині душі хотілося поговорити з цією людиною наодинці і десь в темряві. (таке бажання в мене не виникало ще мабуть зі школи).
Для чого я це все розказав,- просто хотілося поділитися побаченим. Скаржитися все рівно нікуди. Хіба, як бабусі кажуть,- "до Бога на скаргу".
Цікаво, як би інспектор діяв, якщо б в тій кареті лежали його батько, матір, чи хтось з рідних???
І як в такій ситуації повели б себе Ви?