Ну що ж, дуже жаль, ми чекали на тебе. Хоча, коли "не твій день", краще не їхати.
Поїздка відбулася. Почекали на площі біля турникетів до електричок, погрузилися в електричку, вислухали обурення громадян з приводу підвішених до багажної полиці велосипедів, а також нотацію контролера про те, що це є порушенням техніки безпеки.
Доїхали до Ротка.
Проїхали трошки по "природі", викопали свідчення історичних подій (мої записи з виборів, які я закопав в передчутті обшуку).
Поїхали на Олександрію. Закупилися у гастрономі.
Олександрія виглядає по-осінньому непривітно. Іноді забуваєш, що 2-ге січня. Якась пізня осінь. Проїхалися по парку під головуванням Beerа, який більш-меньш знає розташування. Єдине що - треба уникати поглядів касирок, тому що правилами заборонено кататися на велосипедах по парку. В принципі, так красиво навіть зараз. Є місце для випити та закусити, погодувати мишок
Вирушили на Київ Одеською трасою. Зтемніло вже о 16-30. Прийшлося вистроїтись: я з дзеркалом заднього виду - попереду, Scourge з діодною фарою - позаду, двоє товаришів з лампами розжарювання - між нами. Я домовився з Сашею, що коли його фара зникає з мого поля зору, я зупиняюся. Так і було кілька разів. Вогко, брудно, холодно, темно. Ближче до ночі почало підморожувати, волога дорога місцями стала ковзкою. На розв"язці біля Василькова один з нас таки впав, правда без наслідків.
Дуже неприємний був момент: після підйому від Стугни, там, де дорога вже виходить на горизонталь, на узбіччі є водосточні колодязі, не перекриті кришками. Влетиш - не збереш кісток. Особливо вночі.
Проти Південного кладовища у Beera пробилася камера. Виявилося, там є кіоск з гарячими ковбасками та чаєм, дуже непагано після їзди по холоду.
Добралися до Києва майже без пригод: одне падіння, одна пробита камера. В мене двічі сіли батарейки у фарі.
Після такої пригоди почуваєш себе свіжіше і енергійніше, незважаючи на втому.