А починалось все з того, що у 3-х райдерів відбулись Дні Народження і було вирішено відмітити їх в Славському(Львівська обл.).
Туди ми добирались на 3-х потягах і + Таврія(!!),за допомогою якої ми доставляли пиво, горілку і речі. Таврія вже відома на весь Ів-Франківськ тим, що вміщує зверху 6(!) байків і в салоні 5 чоловік+необмежену кількість сумок, пива, їди, горілки і взагалі всякої фігні, якої не дуже то й треба, але завжди береться в гори: "Може пригодиться":)))). Хоча рекорд Таврії 6 байків зверху+1 в багажнику(!!!!)+5 райдерів. Так ось, але це ще не все. Дах таврії "теоретично" витримує 50 кг, рейки багажника 75, а якщо прикинути що один велосипед важить 15 кілограм і помножити це на 6 то вийде.......ого го.....цілих 90 кг!! Але в нас бойова таврія і "гребе" вона як добра, послушна коняка і це при об"ємі двигуна 1.1 л! Але цього разу ми вирішили Таврію не мучити і завантажили туди 1 велосипед, водія, 2-х симпатичних дівчат і купу всього непотрібного, що згадувалось вище.
І ось настав день істини. Усі дружно прокидаються в 4.00 ранку, хапають своїх "коней" і бігом на вокзал. На дворі виявився туман-хоч око виколи, проте всі успішно добрались на місце призначення, незважаючи на те, що одному райдеру хотіли зробити невідомі "гоп-стоп". Прикупили бальзамчику щоб веселіше і тепліше їхалось і в дорогу.
По дорозі робили ще 2-і пересадки, внаслідок яких 2-є райдерів мало не запізнились. І ось ми вже на вокзалі с. Славське. Дощ падає гарненький, проте у всіх хороший настрій, а дехто про таку погоду МРІЯВ дуже давно!!:))))
Спочатку почали пошуки житла на ночівлю. Внаслідок чого стали свідками "бойових дій" між сусідками, які чогось не поділили.
) Жертвою боїв виявилась парасолька однієї жіночки, яка вже мабуть не підлягала ремонту.Так ось, надибали ми чудесний пансіонат: окремі кімнати,душ,туалет одним словом все як в порно фільмі......ой........мав на увазі як у казці. За це з нас захотіли 25 грн./чол., але ми підключили Романа,який любить поговорити з Орендатораими приміщень
), і, це все нам обійшлось в 20 грн/чол.Нашми розчаруванням став факт, що витяг(для тих хто не знає його ще називають підйомник) буде працювати лише завтра, але ми не довго сумували, так як у нас було багато пива, горілчаних виробів, їди і взагалі в запасі був хороший настрій......а і ледь не забув - в заначці була ще "травичка"
))) Почалося торжественне дійство..гас квас......і як наслідок одна сволота з прізвиськом "Падонак" зробила велику "ПІЦЦУ" по усій кімнаті. Потім ми спробували вияснити чому він не залишався на одному місці, а рухався по кімнаті під час приготування "ПІЦЦИ" і вияснили, що він мав намір добігти до туалету:))). На ранок усе було прибрано.А сам ранок розпочався в 7.00, коли телефон з гарно настроєним будильником сповістив, що ПОРА......вже піднімати свої сідниці і рухатись вгору. Звичайно підйом усіх тривав десь до 9.00, але спритні встигли підігріти вчорашні недоїдки і так би мовити поснідати. А хто не встиг, той як кажуть - запізнився!
І десь так о 10-й з гаком всі рушили до витяга. На наше здивування там було багато люду. Ми зайняли чергу. Спочатку було страшнувато, адже витяг рухався безперестанку і потрібно було всадити свою сідницю в "кріселко" при цьому тримаючи байк. В цей момент розкачувало так, що здавалось зараз гепнусь вниз разом з байком. Але все в порядку.І ми вигукуючи різні дурниці і тримаючи велосипеда в руках рухались вгору. Місцями висота досягала так щоб не збрехати метрів 30, а може цілих 50 над землею. Чим ближче до вершини, тим більше туману. І в самому кінці підйому було видно майже нічого, хіба що одного, двох "йожиків в тумані"
)).Нарешті ми на горі. Неймовірні враження. Фото на память. Одягаємось тепліше, рукавиці і вперед - вільний райд. Болота БЕЗЛІЧ і це тільки заводить. Бачу два тіла, які злетіли з "дороги"(якщо стежечку можна назвати дорогою) і валяються в болоті. І тут ти починаєш відчувати перевагу дискових гальм над вібрейками, перевагу "максимів"(maxxis) 2.5 High Roller,Downhill Minion, а в деякого 2.7. Валиш куди бачиш.В певні моменти здається,що зараз вріжешся в дерево на швидкості 40-50км/год, але ні все обійшлось і ти встиг вигальмувати. Оп....не туди заїхали. Піднімаємось в гору....знову відпускаєш гальма і .......оп....чудесний дроп висотою десь під 1м....продовжеємо їхати. Болото вже всюди на обличчі, вуха, очах, про одяг і байк я вже не говорю. Продовжуємо рухатись......Чую сміх, ні не сміх, дикий арегіт. "Що трапилось?". "Падонак" не встиг вигальмувати і ......ввалився в болото. "Алік" починає матюкатись- вібрейкам тут нема що робити
Рухаємось далі.....оп.....колесо в одного з райдерів зав"язло по самі оськи, робимо фото, премось. Продовжуємо рух. Але тут після постійного гальмування починаєш відчувати недосконалість навіть дискових гальм. Нагрівшись до високої температури навіть ВОНИ перестають гальмувати. Робимо зупинку щоб віддихатись, заодно і охолодимо.........вібрейки:))) Так куди ми заїхали? Робимо вигляд, що знаємо куди про те це не зовсім так. О побачили живу місцеву людину. Питаємо як вибратись. "Та хлопці, вам треба туди, тримайтесь правої сторони". Робимо вигляд, що зрозуміли і рухаємось далі:)). Переїжаємо струмок......ой......дехто з райдерів не втримався на слизькому камінні і намочив ноги. Але це не страшно так як вони вже давно мокрі. Так спуск закінчився. Починається підйом, а він завжди мало приємний. Мабуть заблукали. Так все я вже не можу, робимо піт-стоп. Пішли в рух яблука, завчасно заготовлені та какинуті в наплічник. І ось тут стає в пригоді завчасно куплений і захований від "гріха по далі" "Снікерс"( за рекламу ніхто не платив). Так, вже чую "Жмот, поділись", роблю спроби відбігти, ого вже побажання "Щоб ти вдавився", "Дякую, взаємно", я й не мав наміру "зажати", проте хотів вперевірити силу волі:))). Так ну все остаточно відбрали і зїли. Продовжуємо рух вгору. Так нерви по трохи накалюються, паніки немає, але всі хочуть спуску, а тут тільки підйом. Провідник Роман робить вигляд, що все під контролем, хоча це не зовсім так. "Так а може сюди","Та ні нам сюди", думки різні, але так як Роман у нас провідник, то слухаємось його. Так дійшли до якоїсь дороги. УРА. Все в порядку. Робимо піт-стоп перед спуском......Дорога виявляється з глини(!)- це все про, що я мріяв. Набираємо швидкості. Глина заліплює очі, але на гальма не тисну, зносить то в право, то вліво. Так добрались до хатинки з туристами. Зупиняємось. ААААААА........Емоції переповнюють.........люди дивляться як на божевільних. Робимо фото.......Так досить, продовжуємо рух. Добрались знову до підйому. Над нам рухається витяг з людьми. Реакція різна: "Молодці!", "Я теж так хочу", "А хто буде це все прати",-кажу "Мама", чую у відповідь "Бідна мама":))). Піднімаємось метрів 100 і ми вже на останньому схилі. Відпочинок перед спуском. Знову ділимось думками. Так все. Пора їхати. Набираємо швидкості. Гальма не допомагають носить, як "сраний віник". Народ рухається зверху на "кріселку" і прозріває. Я мчу як божевільний, уже не чую нічого.тільки ти і твій байк. Бабах........занесло. Гальмую сідницями по траві. Встав і знову вперед. І ось ФІНІШ!!!!!! По троху всі стягуються. Емоції переповнюють. Знову фото на память. Вперед до табору.Прибули. Намагаємось відмити "коней". Гилини "пів-метра". Біжимо в душ. Так їсти. Дівчата вже майже все догутували. Я не витримую хапаю,що попадає під руки. Чую в свою сторону:"Ти, що самий голлодний?".Погамцяли. Далі відбувається суперечка, хто має їхати на Таврії, а хто потягом. Трохи сварки. Я їду на Таврії. Не те щоб я так аж хотів їхати автомобілем, просто є причина -потяг "Ів-Франківськ - Київ" на який мені потрівбно встигнути на 18.45.
Виїхали з села і попадаємо на дорогу.Ідеально рівна поверхня.Аж не ціакво їхати. Гойдань немає не те, що у горизонтальному, але й у вертикальному напрямках. Потрібен круїз контроль. Нажаль в таврії це опція:)), якої в нас немає. Тиснемо повний газ. На спідометрі 137 це при тому, що зверху 2 байки, а всередині купу хламу і 4 тіла. Пробуємо погратись в "гонки". Набираємо швидкості .....оп "фура" позаду........оп .....ще одна. Проїжаємо населений пункт. Тягнемось за черговою "фурою", нерви не витримують адже дорога абсолютно рівна. Ідемо на обгін....швидікість біля 100км/год......оп........"Добрий день-я олень"
)). З "кущиків" вистрибує інспектор ДАІ і ніжно тримаючи жезл в руці махає нам перед носом. "Добрий день.Інспектор Петренко. Проходьте, складемо протокол". Водій вийшов,при цьому прихопивши 10 грн., і почимчикував до авто інспектора. "Ви знаєте, ми дуже поспішаєм, там хлопчина запізнюється на потяг до Києва, давайте розійдемось ось Вам 10 грн"........і на наше здивування інспектор відмовився і сказав, що обмежиться усним попередженням, прада необхідно поставити свій автогарф і дописати,що надалі не буду порушувати(мається на увазі попадатись:)))). В процесі скаладання протоколу водій Дмитро "навішав" які ми екстремали і взагалі гарні хлопці. "Дякую,до побачення (краще щоб цих побачень не було зовсім:))). Всі радісно посміхаємось і радіємо - зекономили 10грн. Тому висловлюємо ВЕЛИКЕ "ДЯКУЮ" інспектору, прізвище якого не хочемо розголошувати в інтересах слідства:))).Продовжуємо рух. До речі, ми звичайно, в авто рухаємось в фул фейсах. Бачили б ви реакцію оточуючих.......
)). Навіть інспектори ДАІ посміхались. Проїхали Стрий.Водій помічає, що щось тут не те - "Я тут не їхав". Заїжаємо на заправку-"Ой хлопцці, ви не там повернули повертайтесь назад". Зрозуміли, розворот на 180 градусів. Так ось поворот........точно тут ми їхали. Але час спливає невпинно. Телефоную додому,кажу брату бери мої речі і "дуй" на вокзал, я маю встигнути. Час спливає. Бачу,що навіть максимальної швидкості Таврії не достатньо, щоб ми встигли. До речі, забув повідомити- Таврія у нас з РУЧНИМ управлінням(!!!!!). Телефоную знову і кажу закидуй речі в потяг, а я заскочу в нього на станції "Галич", до якої потяг їде з Ів-Франківська десь пів-години. Тиснемо повний газ. Не стримують навіть "купки" коров"ячого ......ну ви знаєте чого. Заїжаємо на вокзал в "Галич" і відловлюємо картину: "МІЙ" потяг вже рушив і набрав десь швидкості 20 км/год. Вибігаю з авто і на ходу чіпляюсь за вагон. Чую крик чолов"яги (який махає на станціях водію поїзда про те, що можна їхати): "Ти куди???Злізай". Але де там. Я вчепився як кіліщ за ручку дверей. На моє щастя якийсь хлопчина курив у тамбурі і побачивши мене, відімкнув(на моє щастя не замкнуті) двері! ФУ........ невже встиг???? Шукаю потрібний вагон. Розповідаю історію провіднику, що я мав сісти в Ів-Франківську, але не встиг, Вас попередили, тут мені залишили речі. Провідник робить квадратні очі.........і тут до мене доходить,що в мене квиток на додатковий потяг, а це основний!!!!.....Вихожу на наступній станції "Бурштин", при мені телефон, на рахунку якого 1 коп. Відсилаю останню смс, про те як ми прогнали, а вірніше прогнав Я!! Згадую про те, що обіцяв водію Дімі додати грошей на бензин за додаткову доставку ). Стає смішно, так як в них грошей як і бензину не надто багато. Чекаю 30 хв і всідаюся в свій потяг! Можна передихнути. Саме цікаво, що в потяг я зайшов в мокрих, з болотом кросівках, в брудних штанах і безрукавці і від мене тягнуло запахом диму. Благо брат закинув усі необхідні речі і я зміг переодягнутись.Тепер мабуть можна поставити крапку в цій історії.
ГОРИ НАЗАВЖДИ!!!!І ВЕЛОСИПЕД ТЕЖ!!!!!!
Прошу вибачення за орфографічні і технічні помилки, але вже як вмію. Особлива подяка організаторам і учасникам подій а саме:
- "Падонку", "Аліку", "Тузні", "Ганжі","Коцику","Жені","Наркоману";
- двом чарівним дівчатам Мар"яні і Ілоні за те, що ви такі є і витримуєте нас і ...... смачно готуєте;
- всім провідникам, кондукторам, просто добрим людям і навіть тим, які не хотіли пересісти на інше місце, для того щоб ми "комфортніше" розмістили свої байки в салоні вагону;
- орендодавцям пансіонату;
- працівникам витягу за допомогу в підніманні на гору;
- дідусю, який допоміг занайти "Дорогу істини";
- звичайно інспектору "Петренку";
- брату за вчасно надану допомогу;
- працівникам заправки "ОККО" за надану допомогу в пошуках правильної дороги;
- і всім тим кого забув.
А ему по барабану. Всё-таки ДХ тормоз это ДХ тормоз... И 6 дюймов для данхила не катят аж никак. 
