Нарешті фотки (якість -
, вибачайте):
альбом.
Ранковий ліс зустрів "зеброю" зі світла і тіні
Ірпінський матрас
Нові стежки
А так буває, коли в одній групі збираються люди з різною терморегуляцією
Далі були докази весни
кітики (куди ж без них???)
і озера коло Капітанівки
Біля лісового озера (Гореничі)
На околиці Гореничів земельні паї нарізали прямо на дорозі, тож злетівши зі спуску на 42 км/год я фінішувала прямо у дворі
.
Хазяї самі не у захваті від такого, кажуть, що обіцяють зробити дорогу поряд, у ярку, але коли то буде... Полізли ми нагору шукати об"їзд
(на фото можна помітити літачка візейр і мух. Останніх вкупі з ґедзями вже з вершечком
, так що готуйте дупи або захисні спреї)
Зате потім був ще один спуск, тож об"їзд не розчарував
І от вже старі добрі Горбовичі. Зиму пережили добре, всі дороги на місці, рівненькі
Єдине, що початок останнього спуску перекопаний, але його можна об"їхати зліва і спокійно спуститися до Михайлини.
Розвіданою восени стежкою дістаємося сусіднього озерця
Воно наче поєднує собою дві частини села: простолюдинів (північна частина) і мажорів (південна, з кількаповерховими маєтками і частково закритими вулицями). Перекушуємо, фотографуємося
На полях теж вистачає комах, і вони теж хочуть фоточку з політушки!
Смачнючий спуск вздовж яблуневих садів
де восени підхарчовувалися духмяними плодами
Полями
дістаємося П.Борщагівки
Фінішний чай
Краще зноситися, аніж заіржавіти.