".... водіїв пора починати виховувати!" (с).
Виховання - дуже тонкий процес, на власних дітях переконався.
Вирішив поділитись власним епізодом виховання водіїв (пятниця, 24 липня, увечері, після роботи):
Їду я, значить, від Тряма на Троєщину, прибарахлився

, після мосту через Десенку добряче
мене притерла Волга (яка там після Газ 24 ?), ледь педалями дверцю не подряпав
(і це на худенькому шосері

), якраз отакий по МТБ-му керму міг врізати так що пішов би у бордюр

Блін, стаю на педалі, а водій завернув перед шляхопроводом трамвайним щось купити.
Зупинився біля відкритого віконця, а водій якраз гроші рахує - для продавця,
(водій, до речі, десь мій ровесник, мабуть "просто"

непомітив), от я й до нього по дружньому:
"Друг, будеш підрізати - дзеркала повідбивають! Ти ж мене, бл...,
(міжнародне слово, яке у нас розуміють і корови, і собаки), ледь не збив."
От так, без сварки, сказав собі у віконце, "та й поїхав, та й пої..." (с).
Вже на підході до Райдужного він мене обігнав, я їхав у 1-у ряду (метр від бровки),
а він у 3-му, такий трохи зосереджений. Тут якраз попереду (перехрестя з Перова-Маяковського)
червоне, міняю ряд (загодя подаючи знаки водіям

- якби я не подавав, давно б уже не їздив,
а лежав на цвинтарі

), і проїжджаючи між 3-м і 4-м рядами повз опущене скло у водія,
так душевно-душевно кажу йому: "Будь акуратним"

, "та й поїхав, та й пої..." (с).
Мені здається, що той водій, дійсно, буде їздити акуратніше.
