Все вдалось, практично відобразили відомий детектив "10 негрненят". Тільки нас спочатку було 12-ро, на перших ж 2 км.. втратили 2-х, точніше, вони певно злякались відображення ніку  організатора "Chertyaka" в дійсності. Адже, там де ми піднімались на гору "Цицьку" лиш чорти певно там і піднімаються  #diablo .
На 2 день відколовся ще один з причин , що треба на роботу.
І останнім залишили мене ( fanatt) на пероні вокзалу Стрия .
 Підйом на гору Парашка, яка запам"яталась, невеличким блуканням, камінням, і шаленим градієнтом. Але то всьо вартує, коли ми піднялись на саму вершину, де відкрились неймовірні красоти Карпат. Ну а далі дорога до ретранслятора, спуск Кості (Antik) 

 , і крики Ігоря (Hugh) :shout: "КОСТЯ".. яких розніс вітер ... Добре, що все ж Костя, швидко зрозумів що він зарано вирішив спускатись... а спуск з ретранслятора здавався безкінечним.. 
І за всі наші страждання вгору, останній день 40+км, спуску до Стрия...
P.S.
Мої пригоди продовжились у вагоні, спокійно вибравши дякуючи місцевому населенню місця для посадки у вагон, швидко сів, закинув вел на гору.. і розпочалось... У вагоні їхало 18 паломників  

 , які просто несамовито були впевнені що мій вел впаде їм на голови.... провідник , і я.. як не намагались їм пояснити що він не впаде, і правил перевезення багажу я не порушую.. марно... 

  викликати начальника потяга провідник не дуже хотів, він був трохи  нетверезому стані, тому попросив мене перенести вел в інше купе, до речі, яке не так легко виявилось знайти.. паломники зайняли майже всі місця )) але серед них, знайшовся хоч один нормальний... який, усіх запевняв що все буде добре... частину дорогу, я провів у купе у  провідника 

 .
P.S.S.
Дякую, всім за чудову компанію, і особливо у допомозі з ремонтом велосипеда 

Нічого немає випадкового в житті, усе пов'язане і переплетене єдиним світлом Неба, і кожна дрібничка має свою доцільність. Коли я постану із праху, то поведу за собою світ.