Повідомлення Schtuzer » 28.5.09 13:47
Шановний markovcy та інші!
Я не дуже здивований побачити цей пост тут. Проти компанії вже давно розпочалася PR кампанія для створення образу екологічно небезпеченого виробництва, що не відповідає правді. І перш ніж підтримувати "викрики із залу", бажано спочатку розібратись в чому суть.
Дозвольте представитись - я старший юрист проекту будівництва цього заводу в Україні початковою вартістю 120 млн. Євро. Так уж склалося, що я також веломаніяк і натрапив на цей пост на цьому форумі. Тому вважаю за доцільне просвітити громадськість про історію цього проекту. Тим більше, що проект закритий 12 березня 2009 року через економічні причини: спад будівельного ринку України (мінеральна вата - це будматеріал) + фінансова криза. Тому про багато речей я можу відкрито говорити.
Перш за все, потрібно згадати що Rockwool це датська (або данська, як люблять зараз говорити) компанія з світовим ім'ям і практично бездоганною репутацією. Думаю, не треба пояснювати, що стандарти екології і етики ведення бізнесу в Скандинавії дуже високі і суворо контролюються в будь-якій країні діяльності. Тому я можу абсолютно повністю гарантувати, ризикуючи своєю проф. репутацією, що проект протягом 2 років здійснювався без коррупції. Якби такі речі були, я б про це знав - через мої руки проходили фактично всі документи. Я навіть близький до того, щоб ствердити наступне - проект не відбувся саме через те, що ніхто нікому не заплатив (як це звичайно робиться у нас).
Коротка історія проекту. Для будь-якого інвестиційного проекту потрібна земля. Земля у нас передається в оренду чи у власність по дуже бюрократичній процедурі. Будь-якого інвестора, який не "помаже", де потрібно, можна зупинити на цьому етапі. В цьому конкретному проекті, з'явилися люди, які почали створювати штучні перешкоди і поширювати неправдиву інформацію. Цих людей оплачують, можете не сумніватись, і я знаю всі іхні імена. Хто оплачує? Спектр спонсорів таких речей в нашій країні досить великий: починаючи від конкурентів закінчуючи спеціалізованими рейдерськими організаціями. На нас навіть виходили їх представники пропонуючи "решение всех проблем", після цього стало остаточно зрозуміло про штучний характер "опозиції". Представились як представники однієї з політ. сил, лідер якої був прем'єр-міністром України (не буду називати прізвищ). Що ці люди роблять? Підкупом або погрозами схиляються на свій бік (або примушують до бездіяльності) місцевих чиновників, поширюють неправдиву інформацію (йшлося навіть про "другий Чорнобиль"), не дають можливості висловити думки представникам компанії на громадських зібраннях, підбурюють місцеве населення, пишусть ніби-то «публічні» петиції і т.д. Тому та інформація, яка поширюється викликає в мене посмішку – мені шкода людей, які в це вірять.
Що являє собою завод? Я був мінімум на 5 різних заводах Rockwool (один в Данії, два в Німеччині, два в Польщі), всюди заводи знаходяться недалеко від житлових будинків (в Німеччині один знаходиться посеред міста, а другий посеред рекреаційної зони в 2-3 км від приватного кардіологічного курорту, який збудовний після заводу). Вони там існують десятки років і ні в одному селі, містечку ні від мера, ні від місцевих жителів я не чув історій «про тотальне зубожіння і вимирання сіл» . Два рази групу із 20 місцевих жителів сіл (всі хто, хотів поїхати - поїхали), поблизу яких планувалось будівництво заводу возили на ексурсії, де показували сам завод, технологічний процесс (що є , до речі, ноу-хау і не кожна компанія покаже) і проводили зустрічі з місцевою владою і громадськістю. У жодного із цих людей не було суттєвих зауважень, всі підписали протокол візиту, який я вів особисто, «на коленке», в автобусі. Після приїзду додому, не менше половини з них одразу поміняли думку на 180 градусів, тому що були підкуплені, або просто боялися сказати правду в умовах, коли села завішані плакатами про екологічну катастрофу.
Тепер про екологію. Так, завод великий і завод має викиди, ніхто цього не заперечував з самого початку. Тут треба підключити найзвичайнісіньку логіку – будь-яке виробництво має викиди. Навіть випікання печива дає викиди. Немає безвідходих виробництв. Якщо ми хочемо безвідходних виробництв, то нам треба всім переїжджати в село і займатись сільським господарством, вирощувати зерно і свиней. До речі, свинарство має немаленькі санітарні зони .
Але межі цих викидів (розрахунки велися на повну потужність заводу, а в перші роки планувалось будувати лише половину або навіть менше) нижчі від дозволених законодавством в 2(3)-8 разів на межі санітарної зони 500м. Проект отримав офіційний висновок інституту ім. Марзєєва про безпеку виробництва і пройшов санітарно-епідеміологічну експертизу Міністерства охорони здоров’я, де проект не просто затверджувався, а його було рекомендовано як такий, що виробляє стратегічно потрібний продукт і як приклад втілення сучасних технологій виробництва та природоохорони. Я ще раз наголошую, що висновки отримані без хабарів, на основі суттєвого наукового і фактичного матеріалу.
Вибираючи ділянку для заводу ми об’їздили всю Київську область + частину сусідніх. Я особисто бачив близко 120 ділянок і можу сказати, що ділянка в Заворичах була б дуже комфортною як для інвестора, так і для жителів, тому що знаходиться за 1,5-2 км від найближчого житлового району села + автотранспорт маб би сполучення з магістраллю в обхід всіх сіл + близькість великої свиноферми робить немжливими розвиток житлової частини села у напрямі заводу.
Тому, працючи в проекті, я не мав жодного докору сумління, що будую екологічне небезпечне виробництво.
Село дійсно гарне, чудова природа, тільки чому тут населення різко скорочується, молодь виїжджає, матері скаржаться на погане здоров’я дітей. Чому, раз така класна екологія, яку, завод, ніби-то має порушити? Все дуже просто – люди сидять без роботи. Такий завод міг дати селу близько 200 робочих місць прямо на виробництві + ще 200 на пов'язаних роботах (охорона, прибиральники, водії, місцеві кафе і т.д.), при чому на етапі його будівництва (2-3 роки) були б створені ще робочі місця. Внесок на розвиток місцевої соціально-транспортної інфрастуктури був погоджений (підписаний інвестором, районом і областю) і становив 20 млн. гривень. А бюджет села, якщо не помиляюсь, становить 100 тис. грн. в рік. Ви просто вдумайтесь в порядок цифр, який колосальний шанс був для села і району…Немає слів. Не враховуючи підвищення кваліфікації місцевих працівників, стажування за кордоном, покращення місцевих комунікацій за рахунок інвестора (14 км дороги було запланові до повної реконструкції за кошт інвестора і т.п.).
Незвачаючи на користь для країни (теплоізоляція в умовах зростання цін на енергоносії дуже важлива) і для місцевої громади, проект не користувався підтримкою ні обласної, ні центральної влади. Все на словах, коли доходить до діла – нікого не видко. Компанія залилшилася одна на один з опонентом, який використовув брудні методи гри. Боротися з ними можна, адже як ви розумієте, не всяка західна компанія прийме такі правила гри. Без підтримки зверху нема гарантій успіху такого проекту. Замість цього, там наверху, різні гілки влади між собою чубляться і на інтереси якихось там інвесторів чи місцевох громади, їх начхати. Хоча це стратегічний продукт і інвестиція в найсучаснішу технологію. Ну ось і дочекалися кризи. Криза, які всі компанії заставляє консолідувати сили і закривати колись переспективні проекти, розставила крапки над «і».
Ось така історія, дітки. І сміх, і гріх. А людей в селі шкода, тому що, самі того не знаючи, своїми ж руками закопували шанс для молодого покоління. Чому дурні – бо бідні, а чого бідні – бо дурні.
Основна ідея басні така – не вірте всьому по інерції, адже дуже легко повірити в те, що хочеться повірити.
