Ну що, покаталась я трохи по Голосієво... Позаяк місцевості не знаю, далеко не заїжджала, про траси теж не скажу, бо не знаю їх, а всякі-різні доріжки були проїжджабельні. Сильно крутих спусків і підйомів я уникала, хоч виглядали вони досить нормальними (вдома виявилося, що моя інтуіція була права - колодки на задньому диску повністю стерлися, я ще дивувалась всю дорогу, що в мене такий довгий гальмівний шлях і так дивно веде себе велосипед на спусках, хє-хє). Траверси схилів і некруті горки - без проблем.
Вода висіла в повітрі і текла по землі і асфальту, і Голосієво нагадувало улюблені Карпати.
Говніща не знайшла, велосипед був чистіший, ніж після вчорашньої поїздки на троллей.
Потім поїхала дивитись болід. Класний, я теж хочу з такою швидкістю, таким звуком, такою купою піднятої в повітря води за мною, і такими гальмами кататися

Фоткала болід багато разів, але вдома побачила, що ні в одному кадрі його не спіймала! Спіймала тільки одну з "простих" машинок Рено, які теж там крендельки виписували.
Трошки фоток лісу і 1 фотка з Хрещатика.