да. по кількості позітіва на одиницю чого попало цю покатуху я можу порівнять хіба шо з откритієм сєзона. експеримент з групою лосєй, який так довго обговорювала група в паласатих купальніках, нарешті показав, шо нєфіг тут обговорювать, нада лосіть

але все по порядку.
п'ятниця, вечір, десять з копійками. я викатую на збір лосєй. у плейшнері роздаєцця пєйсня про головного дракулу всіх врємьон і народів – bela lugosi' s dead... undead undead undead... і тут назустріч вєлосіпєдістка у коротенькій спідничці! афігєть! вивертаю голову наліво... ой!! аааааааааааааа!!!!!!!!!!! хрррясь!!!!!!!!!!!! єсть!!

не розминувся з бровкою. тааак, значить, асфальтова хвороба передаєцця-таки статевим шляхом. а шо там у мене з аптєчкі? клей, латки, наждак... малувато. ну то й фіг на нього. потьок кровіщі з розбитого коліна виглядає труЪ готічно. the bats have left the bell tower, the victims have been bled... undead, undead, undead... сідаю їду далі.
на місці збору застаю показатєльне виступлєніє спортівного общєства "дінамо". всі дінамлять. нарешті нарисовуєцця лінк із кетті, новою очароватєльною учасницею RJ45 крю. знайомимося з нею в реалі. я по дорозі покоцав праве коліно, вона правий лікоть. розжарена підсвідомість сприймає це як сігнал, і по сігналу мене накриває

да, саме то шо ви подумали – організм викидає в кров нелюдські, тобто лосячі дози фєнілетіламіну / допаміну / оксітоцину і ще разних корисних гормонів. єсть!! здаєцця, вкручувать на своєму танчіку я сьодні буду дуже харашо
стартували. зі старту провтикали поворот на вулиці грушевського повстання. і тут молній каже: блін, тут же ж кловський спуск!! їдемо туди!! і ніі... тобто я хотів сказать і всьо.
– а маршрут же ж ...
– тю блін! а ми січас бистрєнько піднімемся по лесі українки і по печерську проїдемо назад на січневого повстання.
ми лосі чи хто?!?!?!?!
раз два три чотири пять – починаєм ісполнять!!
виїздим на січневого повстання. ага, ось і основна група. вперше в жизні я бачу вєлороллерську колону з іншої сторони вулиці з початку до кінця. люди, це виглядає просто афігєнно! це
нада бачить! бо на фотках завжди вивиходе тільки невразумітєльна цепочка вогників. а насправді це афігєнно красіво. мене плюще. поруч кетті, її тоже плюще, бо реально красіво шо капєц. тим часом у нас в команді відбуваєцця замєна – двох таваріщєй, які не вигрібають лосячий темп, відправляємо в основну групу. мене не відправляєм – значить, не така вже ацтойна ця звізда на 36 зубів. зате до нас приєднуєцця лічно погарт!
ну шо, лосім далі. обганяєм основну колону на вуличках пєчєрська. я не знаю як там ми обганяли, бо за звичкою їду замикающім. але кажуть шо ісполнялово було ще те. блін, нафіга вночі на пєчєрськіх вуличках стільки газєнвагнєнів? нафіга взагалі газєнвагєни? займать на вулиці 6 квадратних метрів площі на одного примата – це куркульство оголтєле блін! понаєхалі!!
так, шо там у нас далі? ага, соломєнка. ги, збулась моя давня мічта – тепер всі знають, шо таке апхіл по червонозоряному, хе, хе!!
на солом'янці дивимось на годинник. 00:59. дивимось на ції як їх... одометри? 18 км. шо там у нас було з апхілів? інстітуцька, лисої українки, червонозораний... нічо так. ну шо, поїхали далі? частина групи рве вперед, і я кричу – стооооп!!!
давайтє подождьом лосєй!!! нє, я знаю шо не перший ці слова сказав. але це була цитата дня, тобто ночі. тому шо одне діло прочитать таке на хворумі, й зовсім інше – пережить.
лосім далі, по дорозі дружно прикладаємось до мого гідратора, бо лось сцу... ой, я хотів сказать лось – істота хітра. я заливаю у трьохлітровий гідратор 2 літри води – і в морозілку. вода канєшно ж замерзає. я дістаю гідратор, доливаю туди скільки там єсть місця, а потім воно тане, і вода постійно ууууухххххххх... карочє ми його дружно висьорбуєм, тому на лукянівській площі робим стоп і поповнюєм запаси. лосім далі. залита в гідратор вода підозріло холодна. нє, ну нам не продавали такої холодної. і тут до мене дійшло. це ж ми воду висмоктали, а лід лишився! афігєть до чого тєхніка дійшла.
ну, поки я це розповідаю, ми вирулили на проспект перемоги, де біля супєрмаркєта злилися в екстазі з основною групою й поїхали матрасить. решту ви знаєте.
карочє. експеримент отлічний, будемо практікувать далі. тим більше шо лосєй (якшо хто не в курсі) нагрузили общєствєнно полєзною функцією – розвідувать якість дороги, якшо десь якісь непонятки. чисельність групи була 7 людей, і це десь приблизно оптімально, тобто не більше десятка.
середня швидкість на рівняках була близько 30, але молній мені сказав, шоб я міняв сістєму, бо це він ще не дуже розкатався

так шо до його призду поставлю спереду 40/26. хоча... хто там мене запитував, як це я збираюсь лосіть на 36й звіздє? та запросто!