Повідомлення cruizer » 11.8.10 14:15
Корпоративні видання.
Нормативна база
• Закон № 2782 – Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.92 р. № 2782-XII.
• Закон № 270 – Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.
• Закон № 168 – Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
• Закон № 283 – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
• Декрет № 56 – Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93.
• П(С)БО 16 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.
Заради корпоративного духу
Почнемо з газети для співробітників організації. Зазвичай вона інформує службовців про діяльність компанії, її успіхи та проблеми, зміцнює довіру до керівництва, роз'яснює політику фірми, містить внутрішні нормативні документи. Розповсюджують таке видання, безумовно, безоплатно.
У такому разі, по-перше, витрати з розповсюдження газети є частиною витрат з управління підприємством, що належать до адміністративних (абзац другий п. 18 П(С)БО 16). З метою податкового обліку витрати на випуск корпоративної газети навряд чи є витратами «у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці». Та й подальшого використання у господарській діяльності такої газети теж немає, адже відсутня її спрямованість на отримання доходу підприємства (п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону № 283). Отже, на нашу думку, витрати на випуск корпоративної газети для власних потреб не обліковуватимуться у складі валових витрат (далі – ВВ). Утім, якщо в ній публікуватимуться внутрішні нормативні документи, то з таким висновком можна посперечатися.
По-друге, корпоративне видання не можна визнати рекламою, відповідно, одразу відпадає питання з податком на рекламу. Адже рекламою вважається інформація про особу чи товар, призначена для невизначеного кола осіб (ст. 1 Закону № 270). У розглядуваному ж випадку газету орієнтовано на цілком визначене коло осіб – працівників підприємства.
І, по-третє, витрати не обкладатимуться податком на додану вартість, оскільки розповсюдження газети серед співробітників не є поставкою (так само, як і передача працівникові канцелярських товарів для використання у роботі).
Для реклами
Тепер про випуск корпоративної газети, мета якої – інформування реальних і потенційних клієнтів про досягнення організації, нову продукцію, проекти, про зміни цін на окремі товари, які реалізує компанія. Здебільшого видання для клієнтів також розповсюджують безоплатно.
Витрати, понесені у зв'язку з цим організацією, є витратами на рекламу, і їх відображують у бухгалтерському обліку у складі витрат на збут (абзац п'ятий п. 19 ПБО 16). З метою податкового обліку рекламні витрати включаються до складу ВВ (підп. 5.4.4 ст. 5 Закону № 283). Проте є певні особливості віднесення цих витрат подвійного призначення до складу ВВ.
Розраховуючи податкову базу з податку на прибуток, усі рекламні витрати поділяють на ті, що враховуються в неповному обсязі, й ті, що в повному. До останніх належать, зокрема, витрати на рекламні заходи щодо товарів (робіт, послуг), які продають (надають) такі платники податку.
Згідно зі статтею 14 Закону № 270 до основних видів реклами належить реклама у друкованих засобах масової інформації (далі – ЗМІ). У Законі № 2782 під друкованими ЗМІ розуміють періодичні й такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Отже, закон накладає деякі обмеження на визнання видання ЗМІ – випускати їх можна лише після реєстрації в органах державної виконавчої влади (ст. 11 Закону № 2782). Однак якщо метою випуску підприємством видання є використання його у своїй діяльності, то реєстрація не потрібна (п. 2 ст. 14 Закону № 2782).
Таким чином, друкованим ЗМІ можна вважати корпоративну газету, яку зареєстровано. Відповідно, витрати на її випуск приймаються з метою оподаткування прибутку без будь-яких обмежень. Розміщення друкованої продукції всередині торговельних приміщень чи в інших місцях, на стендах тощо або роздача газети відвідувачам не вважаються безоплатною роздачею зразків товарів чи послуг. Якщо ж рекламну газету розміщують безпосередньо в місцях продажу рекламованих товарів, то податківці такі витрати відносять не до рекламних, а до витрат на підготовку, організацію та ведення виробництва. Останні згідно з підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону № 283 належать до ВВ (Лист № 12060).
Оскільки рекламне видання є матеріальною цінністю, його вартість (починаючи з періоду, в якому газету оприбутковано на склад, та закінчуючи періодом її роздачі) підлягає перерахунку за пунктом 5.9 статті 5 Закону № 283 (який застосовується, лише якщо оприбуткування та роздача належать до різних звітних періодів).
Організації, що рекламують свої товари, сплачують податок з реклами під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами (ст. 11 Декрету № 56). Саме лише виготовлення реклами податком з реклами не оподатковується.
Моно ва тамэси (яп.) Человек никогда не узнает с чем имеет дело и на что он сам способен, пока не начнет действовать.
