Современное искусство :bad:

[AVVAKUM]

... Занадто спокійними і розслабленими люди на фото виглядають в останню хвилину життя. Навіть в такому ракурсі, коли не видно очей... Цікавість переважила страх. Не вірю... Треба мати неабияку мужність або буддистське виховання, щоб так себе вести. Але це просто звичайні люди, обивателі західного зразка. А ніякі не герої і не буддистські монахи. Тому робота вийшла двошарова - люди сам по собі, фон сам по собі. Штучне поєднання сюжетів, звідси й драматизму не відчувається. Хоча задумка була шикарна...

Ну положим сама вспышка уже закончилась, светиться просто раскаленный воздух. Раз зрители не сгорели, значит и облучение было не слишком сильным. Вероятно взрыв достаточно далеко. Значит и ударная волна не будет смертельной. радиоактивные осадки выпадут не скоро, может быть в другую сторону унесет. Так что чего волноваться. А любопытством страдают все.

[Wityk]

Вы меня простите за прямоту, но вы тупые. Зачем так буквально воспринимать и обговаривать физику процесса? Это троллинг такой?
Тема этой серии изображений такая: пока одна часть населения планеты горит в огне, остальная часть за ними наблюдает, благодаря достижениям прогресса, поедая при этом попкорн, и при этом уверены, что их это не коснётся.

[Varyat]

Без фізики процесу там зовсім не видно драми. Саме так, як ти написав, воно би й мало виглядати. Але фізика підвела)). Твій опис стосується абстрактого мислення, тобто другої сигнальної системи, а перша в той же час противиться побаченому, бо воно не відповідає ні фізиці, ні психології, ні життєвому досвіду. Я ж кажу, реальність треба зображати реальною, а не знущатися з неї своїми домислами, тоді й таких глюків сприйняття не буде вилазити. А ідея в автора все-таки була супер. Але ж ця вредна фізика... Взяла й внесла когнітивний дисонанс між органами чуттів та абстрактним мисленням. Вийшло так, ніби в поїзді - ти сидиш, а вокзал поїхав...

[Wityk]

А ідея в автора все-таки була супер. Але ж ця вредна фізика...

Вот и я об этом, что автор со своими идеями против армии троллей (а не физики) не в соостоянии донести до людей кто они, где они,куда идут, и что их ждёт.

[Varyat]

...и что их ждёт.

Їх жде смерть. Незалежно від того, чи присутній в сюжеті ядерний вибух, чи ні. Все завжди закінчується смертю. Але то вже не драма, а трагедія і передається зовсім іншими мистецькими засобами, аніж безтурботне спостереження естетики ядерного гриба з оглядової площадки.

Ти так не переживай, ідею і задум автора я зрозумів правильно, просто йому ще треба над темою і сюжетом попрацювати, щоб я до його ідеї доходив не шляхом логічних роздумів, як зараз, а сприймав цю його ідею на рівні образів і емоцій. Тоді це буде мистецтво, а не науково-філософський трактат, в якому ніяк не хочуть поєднуватися целюліт, тлінність людського життя і ядерний вибух. Розумієш, у справжньому мистецтві, яке бере за душу, ти приміряєш цей сюжет на себе, занурюєшся в нього з головою і разом з героями ділиш їхні відчуття і трагічні переживання. Так от, тут я не занурююсь, не ділю і не відчуваю. Не бере воно, не проймає... А все через деформованість реальності і порушення фізичних законів, власне через ті речі, які ти всю тему тут пробуєш проштовхнути, як своєрідне бачення авторів, новітність і оригінальність в мистецтві. Я не вірю в те, що перебуваючи за два кілометри від епіцентру ядерного вибуху, людина буде себе так вести. Навіть якщо вона блогер, поц і любитель попкорну... І не треба знову мені тут про своєрідність авторського бачення "как увидел - так и нарисовал". Митець малює чи знімає не для себе, а для глядачів, це вони мають в цьому щось побачити. Ти побачив, те що хотів сказати автор. Я побачив, те що він хотів сказати. Але це звучить не переконливо... Тема, сюжет і ідея мають ходити в одній упряжці, а не так як тут - тематика з фізичними законами в одну сторону, психологічні мотиви в другу, життєвий і науковий досвід в третю, ідея говорить про попкорн. А в сумі від такого розгардіяшу глядач бачить тільки сюжет з целюлітом. І десь там вдалині червонувату заграву, яка зовсім не в'яжеться з благосно-розслабленим настроєм героїв. Типу каву прийшли на набережну попити...

Власне, схожим чином, як герої Клея Ліпскі, я колись давно, ще будучи школярем, сприйняв повідомлення про вибух в Чорнобилі, в далекому 86-му. Де той вибух, де чорнобиль? То було щось таке далеке і нереальне... Передали по телевізору... Ну, майже казка... Так що авторський сюжет абсолютно не вигаданий, я сам був учасником такого сюжету... Але Ліпскі в цій картині я не вірю. У 86-му може би й повірив, коли у мене зовсім не було життєвого досвіду. А зараз - ні. На картині його герої реагують на все так, як я реагував ще в дитячому віці. Вони що, інфантильні зовсім, ці його герої? Чи недорозвинені, застрягли в дитинстві? Що усі четверо? Зустріч випускників школи для розумово відсталих на набережній? Все одно не вірю...

[Wityk]

а трагедія і передається зовсім іншими мистецькими засобами, аніж безтурботне спостереження естетики ядерного гриба з оглядової площадки.

Варят, ты не слышишь собеседника.
Зачем ты толчёшь воду в ступе?

Вот я в сотый раз убедился, что умы некоторых личностей совершенно не приспособлены к восприятию иных плоскостей, чтению между строк.
Вот если они видят дерево дуб, то это только дерево и только дуб.

[Varyat]

Зачем ты толчёшь воду в ступе?

Читай до кінця пост. То був тільки вступ)).

[Wityk]

Читай до кінця

Не хочу, так же само, как и ты не хочешь увидеть нечто большее в увиденном.
И даже создам тему: много слов - это не искусство а уродство ибо можно сказать коротко и по делу.

[Varyat]

Можна і коротко: не вірю.

От якби там була та сама набережна, ті самі герої, поряд вуличний проектор, на якому показують сюжет бомбардування Нагасакі, а вони пофігістично жують попкорн - тоді би повірив. Бо тоді ця тема їх напряму особливо не стосується. А те що зобразив Ліпскі - стосується, ще й як, вони згідно зображеному сюжету - прямі учасники ядерної трагедії. А зовсім не глядачі. А учасники себе так не ведуть. Тепер зрозуміло, чому не вірю? І в чому помилка Ліпскі? Він хотів донести одну ідею, а доніс другу. От що значить вільне трактування реальності, чим грішить майже все сучасне мистецтво...

[Wityk]

прямі учасники ядерної трагедії.

А мне понравилась вот эта твоя фраза!

ла.пы.

вільне трактування реальності, чим грішить майже все сучасне мистецтво... суспiльство

[Varyat]

Я рік сидів у Чорнобилі, вахтовим методом, поки був в аспірантурі і писав дисер. Зсередини, так би мовити, спостерігав усю глибину і трагічність ядерної катастрофи. І мені тепер ця лапша, притягнута за вуха, у вигляді надуманих ядерних сюжетів зовсім не дає повірити, що дуб, це не дуб зовсім, а скажем, ясень...

Я тобі звідти багато цікавих ядерних сюжетів привіз, покруче Ліпскі, можеш осмислювати і зображати. Як тобі наприклад такий - професор, доктор мед.наук підсмажує і поїдає сомика, власноруч зловленого в ставку-охолоджувачі біля четвертого енергоблоку . Реальна картина, сам спостерігав. Ну що, скажеш "не вірю", чи спробуєш осмислити і знайти в цьому авторський замисел?

Або такий сюжет (також був присутнім при інсталяції) - біля відкритого сейфу для зберігання ядерних проб стоїть стіл, на якому випивка, ковбаса, огірочки нарізані, обідають два старших наукових співробітники, один доктор, другий кандидат наук, у сейфі в цей час знаходиться свіжозібранана на 4-му блоці з-під реактора радіоактивна вода для досліджень, в концентрації... ну, скажем так, для затравлювання лабораторних щурів для есперименту я цю воду розводив у 100 разів, це так, щоб порівняти. Малюй картину, проробляй сюжет, осмислюй ідею. Головне, в когнітивний дисонанс не звалися)). Це тобі не Ліпски з придуманою темою). Це реальність)).

Пізніше розкажу ще парочку ядерних сюжетів. Один за участю професора з інституту Курчатова дуже прикольний).

[Wityk]

В стопервый раз убеждаюсь в том, что писал выше про сотое убеждение.


Кто вообще додумался ядерный взрыв назвать грибом ?

[Varyat]

Кто вообще додумался ядерный взрыв назвать грибом ?

Поети. Або художники... Коротше, творчі люди. Які науку сприймають приблизно, як герої Ліпскі з надуманого сюжету.

[Wityk]

з надуманого сюжету.

С актуальной проблемой.

[Varyat]

з надуманого сюжету.

С актуальной проблемой.

...недостовірно поданою
(продовжуй)

[Wityk]

Интересно, а почему эту картинку так не обсуждали с самого начала темы?

[Varyat]

Интересно, а почему эту картинку так не обсуждали с самого начала темы?

Тому що це було давно. Ще до війни... Громадянська позиція та правдивість у творчій пропаганді і в мистецтві були тоді ще не в ціні. А зараз всілякі невідповідності реальності, надуманість і лицемірство відразу ріжуть око.

[Wityk]

И все же картинка актуальна.

Пословицы про жареного петуха, который клюётся или про рака, который свистит знаешь?

[Varyat]

Нагадай. Другу, мабуть знаю, а першу - не впевнений.

[Wityk]

Э нет! Это тоже из области сюрреализма.
Хотите обговорить физику процесса про то, как жареный петух клюнет в жопу?

[Varyat]

Хотите обговорить физику процесса про то, как жареный петух клюнет в жопу?

Світ досить різноманітний. Теоретично це можливо. Те, що камінь не летить вверх, а завжди падає на землю і це підтверджується щоденним досвідом, не означає, що при певних умовах він таки не зможе полетіти. Але це області дослідження науки, а не мистецтва. А дальше підемо по темі. Наука використовує три методи дослідження оточуючого світу - емпіричний (спостереження без втручання в процес), експериментальний (штучне створення умов, які для системи в стаціонарному стані є екстремальними) і моделювання (спрощене подання і аналіз процесів по схемі "при дослідженні ні одна тваринка не постраждала" із виключенням з дослідження несуттєвих впливів, або таких, які важко відслідкувати через їхню мінливість). Якимось чином ці наукові методи заповзли в мистецтво, хоча вони там абсолютно чужі і недоречні! Берем символізм та інші схожі течії "палка, палка, огуречек...". Так це ж спрощене моделювання предметів і їхніх взаємодій! Берем кубізм та інші подібні стилі деформації реальності, де очі розлазяться, ноги розтягуються, а голова стає квадратною... Так це ж експеримет над об'єктами, процесами в них та супутніми явищами! А нафіга воно в мистецтві потрібно? Для яких таких досліджень? Дослідити вплив галюциногенних образів психічно хворого художника на психіку здорових людей? Збоченці . А якщо воно ще вульгарно та неестетично виглядає то взагалі капець... Мистецтво дибілізму.

[Wityk]

В начале романтично и можно даже читать, а под конец резко притянуто за уши по самые помидоры.

Ты так же про рекламу бы распинался.
Потому что реклама двигатель идиотизма. А двигатель прогресса ничто иное как банальные лень и любопытство.

лы.пы.
то есть, ты утверждаешь, что искусство ничего не исследует?
Ты приехал...

[Varyat]

Може мистецтво щось і досліджує, та йому вартує обмежитися емпірично-описовим методом. Цього цілком достатньо, щоб естетично виховувати людей. А от моделювання свідомості і тим паче експерименти з людською психікою взагалі-то заборонені... Нехай цими речами займається психіатрія, не потрібна ця психоделіка в мистецтві. При цьому не обов'язково зображати виключно пасторальні сюжети, є ще багато способів змалювати прекрасне. Так само є багато способів відображення реальності - від точної фотокопії через фантастику, фентезі і аж до казки. Це все мистецтво. Позитивістське мистецтво. Яке сіє добро і вчить любити життя. А дальше цього йти не потрібно - там тільки галюцинації і театр абсурду... Там уже немає мистецтва, там його зворотній бік, його антипод. Це антимистецтво, яке виховує злість, розгубленість, страх і інші негативні емоції. Це смерть прекрасного. В житті воно не потрібне, таке деформоване мистецтво. І не потрібно з цієї деформації робити щось величне та наділяти його оригінальністю і самобутністю. Зазвичай це робиться тільки для того, щоб виділитися і заявити про свою "неповторність, геніальність і особливе бачення". Людині подобається бути особливою і чимось виділятися з масовки. Але для цього не обов'язково ставати лицеміром, втоптувати в болото свої вроджені естетичні почуття і гордо заявляти, що гавно у рамці це вже мистецтво. Особливо, якщо при його демонстрації закрити очі і затулити носа... А щоб це не виглядало занадто грубо, так вже і бути - назвемо ці тупикові гілки мистецтва спрощеного моделювання і психоделічної деформації "сірниковим" та "пластиліновим" мистецтвом. Хоча все одно воно - гавно на палочці, як не назови... Естетика реальності має бути на першому місці. Все інше вторинне. Без першого не може бути другого. І не може бути мистецтва. Крапка. В той же час, я не прихильник соцреалізму і зовсім не вважаю, що в людині і в оточуючому світі абсолютно все має бути прекрасним чи ідеальним. Але зображати відверте уродство чи навіть диспропорції, які є неприродними і відразу ріжуть око - в мистецтві також не вартує... Мистецтво все-таки має нести щось красиве та приємне, а похмуре та потворне я в житті і сам знайду...

[Wityk]

Я только что общался с искусством по поводу твоего мнения о нём.
Оно пообещало рассмотреть твои пожелания и позже уведомит тебя о своем решении по почте.

Мистецтво все-таки має нести щось красиве та приємне,

Может тебе поискать единомышленников в салоне красоты по близости твоего места проживания?
Хотя, стоматологический кабинет по сути и есть салон красоты.

[Varyat]

Не в салоні краси, а на мистецьких виставках та презентаціях... В салонах прикрашають ральність, а не зображають її. Це така сама крайність, як і те, що ми обговорюємо, тільки з протилежним вектором. Також ненатуральність... Але воно хоч красиве, а не потворне, як "мистецькі" деформовані витвори.

Якщо на ту річ, яку ти один раз побачив, хочеться поглянути ще раз - така робота відразу має претензії називатися мистецтвом. А якщо це епатаж, що має на меті один раз викликати здивування своєю брутальністю, ігноруванням основних правил побудови зображення та естетичних почуттів глядача, а при повторному перегляді, коли епатажність вже вивітрилася - там нічого немає. Тому що відразу нічого не було, окрім потворних неестетичних форм, які подавалися за оригінальність. Таке мистецтво хай іде лісом. Так йому і передай .