Интересно другое. Без обид, но как может человек судить о жизни в СССР, если этот самый СССР кончился, когда ему было аж 4 года (если в профиле все правильно)?
Что же до фабрик, построенных не там и не так - приведу пример. Есть под Одессой, в славном городе Южном, одно замечательное предприятие химической отрасли. Завод построили при совке - вот только денег на отдельный проект не было, потому построили по уже имевшемуся проекту (а проект был для степей Казахской ССР разработан). В результате, прямо на берегу моря получили завод на воздушном, а не водяном охлаждении! И что же? Лучшие умы тогдашних химпроектов начали делать проект перевода завода на водяное охлаждение. И сделали (проект, всмысле). И только внедрять - а тут конец совку, разгул демократии. Ну, демократы - люди умные, деньги считать умеют. Казалось бы - внедри проект, сэкономь порядка 4 миллионов бакинских в год на системе охлаждения. Но нет! Денег жалко! Так до сих пор и работает...
.
Дуже мілкувато мислите, шановний Глам! Говорить вам людина, яка і дитинство (щасливе, між іншим) і юність в тому совку провела.
Ти не народився в 30-х, як брати і сестри моєї мами, десь в селі на черкащщині, а то ти б просто міг би померти від голоду, а може навіть і бути з"їденим рідними чи сусідами. Мама моя залишилася одна, бо була найдрібніша.
Ти не ризикував свободою а може і життям, як мій батько, бо втік без паспорту з голодної і бандитської донеччини в 50-х.
Тебе не пісочили у вчительській, як мене, тільки за те, що ляпнув історику, що Афганістан хочуть зробити 16-ою республікою Союзу. Ти явно не загинув в тому ж Афгані за дурацькі плани наших маршалів. А я ходив після учебки по військовій частині в останній вечір в Союзі і питав: Пацани, ви куда? - Ми в Венгрию, Ми в ГДР, Ми в Польшу. А інші так сумно: А ми в Афган... А я і мовчу, що я на Кубу, мені якось було стидно перед ними.
Да, була Куба, куди б я інакше може і не попав би, але люди з Канади, США, Європи, вільно туди їздять, та і наші там були, Партизан, наприклад.
Да, були веліки в моєму дитинстві, але одного разу зайшов я тоді в магазин Берізка, а там на чеки стоїть МТБ, як мені тоді хотілося на ньому покататися, а мої ровесники в Європі виросли саме на таких веліках.
Джинси були, але щоб перевести на сьогоднішні гроші то вони б коштували 5-10 тис сьогоднішніх гривень! Я не перебільшую, далеко не всі їх могли купити.
Ну і про заводи. Не мільйони, а мільярди золотих рублів, були закопані на тій самій Кубі, Єгипті, Лівії, Конго, Нікарагуа, В"єтнамі, Китаї, і ще хрензна де.
КАзахстан, Цілина. Мільйони тракторів, комбайнів в одну ніч перетворилися в груду металолому, бо зненацька ударив мороз і розмерзлися двигуни. (Слова очевидців)
БАМ - Байкало-Амурська магістраль. Просто закопали гроші. Війна в Афгані.
Найкращі літаки, кораблі, танки.
А доріг нормальних не було, машину неможливо було купити, одежі не було, ковбаса в дефіциті. Взагалі - дефіцит - тоді дуже ходове слово було. Все було дефіцит. Черги кілометрові за всим.
Вам мало? Можу ще понапригадувати, З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ.
