Сьогодні якраз був на лекції по невідкладних станах в медицині, сфоткав телефоном з екрану. Розумієте, до чого я веду?
А! Понял - ты людоед. Подозревал ведь.
А нам тут рассказываешь якобы фотка с лекции
. Ага, розкажіть но мені, що такий сюрреалізм це нормально, а границі і норми мають бути тільки в медицині .Це твердження (до речі, воно досить поширене в мистецьких кругах) я взагалі не можу зрозуміти. Звісно, що відсутність емоцій при перегляді роботи - то хрест на тій роботі. Але чому емоції мають бути саме негативними? Це що, мистецтво політичного плаката, в якому прийнято виховувати ненависть до ворога? Та ніфіга...То просто модерн. Але якийсь дивний модерн. Який навіщось виховує неприязнь, злість, ненависть. Та цієї херні навіть в житті не повинно бути! Не кажучи вже про мистецтво.Неприязнь - это не есть плохо. Плохо, это когда посмотрел на картинку, и не испытал вообще никаких эмоций. А раз изображение способно вызывать бурю эмоций, пускай и не всегда позитивных, оно вполне оправдывает свое существования.
Я читаю твои опусы про то, каким должно быть искусство, и вижу, что ты и смешной и прикольный в этомКарикатури смішні і прикольні, вони не розвивають якусь злобу чи ненависть, а цілком позитивні радісні емоції.
А ти не малюй карикатури на когось конкретно, малюй карикатури на якусь ідею. От намалюй карикатуру, про те, як Варяту не подобається сучасне деформоване і примітивне мистецтво. Ти ж казав, що я людоїд. От і намалюй мене в образі людоїда, який розгризає навпіл ненависний квадрат Малевича у формі людиниА карикатуры вполне могут кого-то злить и колбасить не по-детски.
. Візьми й намалюй. Тільки пафосно щоб було. Життєво. І емоційно! Інакше я не повірю 
. А потім поставиш мені пляшку за ідею, як розбагатієш, продавши картину 
. Можеш навіть використати методи свого улюбленого супрематизму: прості фігури, Варят - це ножиці із трикутників, які розрізають чорний квадрат. Як супрематично зобразити людоїда в образі ножиць, я не знаю 
, думай сам - хто з нас художник, ти чи я ? 
Хоча квадрат Малевича воно однозначно переплюнуло своєю ємкістю образу і граничною лаконічністю .
Цікаво, чого в медицині різноманітні нові винаходи ніколи не озвучуються настільки анекдотично, як всілякі нові винаходи в мистецтві? Може тому, що в медицині прийняті якісь норми і границі? Щоб не ваяли шопопало, а таки ваяли по ділу?- Чем отличается инсталляция от перфоманса? Если ты, допустим, насрал человеку под дверь, а потом уже позвонил в звонок – это инсталляция. А вот если ты сначала человеку позвонил, а когда он вышел из квартиры, то ты сел перед ним и насрал, – это уже перфоманс.
)Ну, боротьба квадратних з круглими в мистецтві точиться ще з тих пір, як людина взяла в руки палку і замість того, щоб викопувати нею корінці чи полювати мамонта - нашкрябала на піску перший малюнок. Боротьба є завжди і всюди, без боротьби світ би просто зупинився, абсолютно всі процеси, які відбуваються у всесвіті, від статевого добору до термодинаміки двигуна і руху зірок - засновані на боротьбі протилежностей. Це головний закон діалектики і основа світобудови, ота вся боротьба. І мистецтво також не складає винятку... Важлива, власне, не сама боротьба як процес, а наслідки цієї боротьби. На прикладі мистецтва це дуже добре помітно: всяка нова ідея або перемагає і переходить в розряд класики або просто відмирає. І те і те має смисл. Розвиваючий. Тому ховатися від вар'ятів, як у Скрябіна, немає сенсу. Вар'яти - то такі вперті маньяки-дослідники, які всяку ідею перетруть в порошок, а потім випробують її на зуб, вогнем, водою, вітром, піском і іншими агресивними засобами. Виживе ідея - пліз до класики на всі часи, не виживе, не зможе довести свою доцільність і мистецьку значимість - з "піснями і плясками" марширує на смітник. Це нормально. Це ознака еволюційного розвитку ідей. Мистецтво, яке не розвивається - не має сенсу. Завжди має бути рух. Хоча рух то не завжди прогрес. Деградація деяких напрямків сучасного мистецтва, яку дехто пробує подавати за прогрес, також ніби є рухом. Рухом так. Але не розвитком. Можна рухатися, рухатися, але нікуди при цьому не дійти. Тупикові гілки еволюції також людству відомі і зовсім не є рідкістю. Поживемо - побачимо, що з модерну відійде до класики, а що просто відійде... В забуття.
Современное искусство - это прежде всего зрелище.
Clay Lipsky. Atomic Overlook.
Не будуТолько линейкой по пальцам не бей.
.. Карикатур.Не все сучасне мистецтво підлягає осуду. А лише та частина сучасного мистецтва, яка незрозуміло навіщо скочується в деградацію і профанацію - і цим позорить саме мистецтво як елемент розвиваючої людської культури. Має бути розвиток, а не деградація, інакше в мистецтві отримаємо одних гостриків, аскарид та інших кишкових паразитів, які настільки деградували в плані своєї біологічної конструкції, що від них залишилась лише одна травна система. Вся аскарида - це одна суцільна кишка. Без мозгів. На одних рефлексах хемотаксису. Нафіга таке в мистецтві потрібно?тема эта призвана отвлечь народ от отсутствия культуры, вкуса, обвинив во всём современное искусство.
Саме про таку деградацію я тут і розпинаюсь. Видовище, ура, видовищеСовременное искусство - это прежде всего зрелище.
. Примітивне шоу для народу, аналог пролеткульту - це тренд в сучасному мистецтві. "Хліба і видовищ". Wow! Щоб менше думати. Квадрат на все полотно вп%здячив і готово, нафіг заморачуватись, піпл і так схаває... Або депресивну "розчленьонку" а-ля сюрреалізм наваяв - уже мистецький епатаж, народ же ж боїться крові і кишок назовні - вийшла емоційна робота простими засобами, аякже! Нафіга лишній раз напрягатися, талант свій безцінний натомлювати? Людство вже це проходило. "Хліба і видовищ". Аскарида. Пряма кишка. Рефлекси (читай вище). Деградація. Нафіг таке з мистецтва! На смітник. Стройовим і з піснями.. Точніше танцювальне виконання. Це Джамп стайл, досить новий танцювальний стиль, десь пару років тому, як виник і оформився в окремий напрямок данс-культури (інформація для тих старперів, які не ходять на молодіжні дискотеки ). Jump Style - модерн в чистому вигляді. Але я з захопленням дивлюся танцювальні номери в цьому стилі, як в лайві, так і на відео. Супер! Шикарний модерн! 
Чимось нагадує мої улюблені ірландські танці (irish dance).Не заметил.Саме про таку деградацію я тут і розпинаюсь. Видовище, ура, видовище
Мне больше импонирует фирменный танец моей любимой группы Madness в далёких 70-х 80-xМузична пауза.
Шикарний модерн!
Ну так! Класика не вмирає!Мне больше импонирует фирменный танец моей любимой группы Madness в далёких 70-х 80-x
Квадрат Малевича - это классика.Ну так! Класика не вмирає!
Звичайно класика! Класика деградації в мистецтві. В музей з однаковою імовірністю можуть потрапити як високотехнологічний Боїнг-747, так і примітивні лапті з ватником. Але оцінка ступеня їхнього впливу на культурний розвиток людства буде ой якою різною. Те саме й з квадратом Малевича. До примітивізму культових лаптів із ватником він таки стоїть набагато ближче, ніж до культового 747-го Боїнга. Недаремно ж той квадрат експонується у рашці, а не в америці чи в европі. І всі його інші квадрати живуть там же... Дивно, що жоден з відомих світових музеїв не озадачився покупкою хоча б одного з хвальоних квадратів метра світового мистецтва, шойто ті квадрати нафіг нікому не потрібніКвадрат Малевича - это классика.
..
По пятку. А потом скажет, что так и былоТебе палец в рот положи, ты по плечо откусишь руку.
Ну ти і порівнявНу вот например, Васиилий Кандиинский — русский живописец, график и теоретик изобразительного искусства, один из основоположников абстракционизма.
. Роботи Кандінського з примітивним квадратом Малевича... 
Кандінський - величина! І хто тобі сказав, що я не люблю абстрактне мистецтво? Я не люблю безтолкове, примітивне і дегенеративне мистецтво, незалежно від його спрямованості. Коли роботи на копійку, а понтів на цілих десять рублів. Постав поряд любу роботу Кандінського і квадрат Малевича і порівняй, де талановита композиція зображена, а де недолуге ХуЗнаЩо.
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 234 гостей
