Чемпіонат Світу UCI
19-24 вересня 2006
Враження вболівальника
Після тижневого катання на МТБ в австрійських Альпах серце рвалося у Зальцбург – столицю цьогорічного ЧС з шосейних велоперегонів. Щоправда 21 числа ми так і не поїхали на ITT бо з’ясували, що Гончар не стартуватиме.
Місце проведення чемпіонату світу заслуговує на окрему увагу. По-перше, фантастичне поєднання – ЧС в 250-річний ювілей Моцарта у його рідному місті.
Тут народився видатний австрієць, а метрів за 500 звідси давали старт у всіх дисциплінах чемпіонату.
По-друге, Зальцбург - найбільш велосипедне місто Австрії (вони тут просто усюди, і я не знаю, чи в Амстердамі на одиницю площі їх може бути більше!)
Ну і крім того, місто справді дуже гарне (сад палацу Мірабель, на площі біля якого був старт/фініш)
23 вересня. Напередодні групової гонки в категорії еліт по вулицям Зальцбургу їздили... африканські велосипедисти (схоже, що вони заразилися велосипедною модою під час подорожі хлопців від Каїра до Кейптауну;))!
Чимало людей з ними фотографувалися. Але, не зважаючи на симпатії (і справді теплу підтримку) глядачів, хлопаки посходили з дистанції на перших же колах
А буквально поруч відбувалася групова гонка у жінок. Наші дівчата також (як видно) брали в ній участь, але не так успішно як наприклад голандка
що й не дивно, з такою підтримкою! Річ у тім, що голандські вболівальники привезли із собою цілий оркестр, який заводив натовп не менше, ніж сама гонка
Центр усього чемпіонату – старт/фініш
Під час наближення до фінішу, галас на трибунах був не меншим ніж на стадіонах
Місце чемпіонської слави. Цього року ще не української
Окремі спонсори чемпіонату добре відомі велосипедним вболівальникам
24 вересня. Найкращі місця (а ми обрали перший поворот, з якого було чудово видно старт/фініш, а також метрів 200 після дуги) треба було займати з 9-ї години, хоча старт був лише о 10:30. З прапором була окрема пєсня: привезли ми його із собою, а на що його начепити розраховували знайти вже на місці. Я вже майже надію втратив, але врятував супермаркет поруч із стартовим містечком, в якому вдалось знайти змінні ручки для швабр/щіток для вікон;)
Поруч із нами на розминку виходило чимало гонщиків. Час від часу можна було почути „Алехандро! Алехандро!” Але ми слідкували за нашими
Зі старту народ поїхав досить спокійно (за винятком одного венесуельця, який потім так і не фінішував). Беттіні, так той взагалі їхав собі останній. На першому колі ми нарахували лише 3-х українців, а вже в подальшому з’ясували, що їх 6-ро. Побачивши наш прапор Ярік Попович посміхнувся і помахав нам рукою
Потім, як пам’ятаєте, утворився відрив, перевага якого досягла максимум 12 хвилин, так що прихильники фаворитів вже почали хвилюватися
Взагалі процесія на кожному колі (а їх у чоловіків було аж 12) була дуже довгою: спочатку їде жандарм на мотоциклі із мігалкой і жовтим прапорцем, за ним проїжджають пару машин із почесними гостями на борту, потім ще декілька жандармів вже із червоним прапорцем, після якого вже всі проходи для глядачів через трасу перекривалися, далі тулить відрив (навколо здіймається галас), потім машини із журналістами, потім знову жандарм, далі несеться группа компато пелотону, а далі караван технічок (в тому числі й така). Після того ще з’явились відвали (з африканськими велосипедистами) за якими їхали жандарми із зеленим прапорцем.
Тепер просто мрію подивитись всю гонку в запису (який завжди доступний, задяки Тарасові Шевченку:))
Відрив відривом, але основна група часу не втрачала, і за декілька кіл до фінішу їх дістала. Потім почалися численні атаки. З динаміків коментатор німецькою, англійською, італійською та французькою мовами повідомляв про події на трасі. За півтора кола до фінішу італійці навколо засмучено констатували: „О! Груп по компато! Боонен, Айзель, МакЮін!”, – натякаючи на спринтерський фініш
Українці у групі трохи зливались із казахами. Деякі австрійці питали нас, чи ми підтримуємо Вінокурова (враховуючи подібність кольорів на прапорі). „Nein! Popovych!” гордо відповідали ми
Під кінець гонки до нас добрався багаторічний живий символ велосипедних змагань
На ЧС можна було побачити не лише нинішніх, але й майбутніх чемпіонів:)
Нарешті фініш! Десятки тисяч італійських вболівальників влаштовують такий ґвалт, що коментатора взагалі не чути „Беттіні! Беттіні! Беттіні!”. Біля нас гальмують ті, яким сьогодні не пощастило. Наприклад Кашечкін, який довго боровся у другому відриві
Не пощастило цього разу і спринтерам, таким як Боннен чи МакЮін (М), а так само майстрам фінішних відривів, таким як Віно (V)
А от італійців вітали як переможців, незалежно від місця на фініші (Даніло ді Лука проїхався поруч із вболівальниками)
А Лука Паоліні навіть побував у обіймах тіффозі
Українців вітали не так численно (крім нас поруч був ще один український вболівальник із Зальцбургу, який знайшов нас за прапором), але активно
А взагалі чемпіонат перетворився на своєрідний вело фестиваль/виставку. Серед іншого, було чимало стендів із фантастичною технікою, яку прямо на місці можна було купити
Машини на технічці іспанської збірної вражали уяву
Не могло не порадувати, що український прапор багато глядачів вже впізнавало. Особливо італійці (після ЧС з футболу;)). Ідучи серед натовпу, раптом почули: „О! Це ж наш прапор!”:)
В цілому вражень від події залишилося купа. Організація чудова. Емоцій море. Шкода, що у нас такі події почнуть проводитись не скоро. Але надії не втрачаємо;)
Тож зустрінемось наступного року на ЧС у Штутгарті?
