Усьо. Наш маленький похід захищено.
Довідки у мене (ел. копії вислав учасникам).
Ну і
посилання на загальний звіт з технічною інформацією згрупованою в табличку.
Технічний звіт:
Велопохід 1 к.с. по Молдові (01 травня - 04 травня 2014 р.)
Всього 272,9 км за 22 год. 49 хв.
з них:
- дороги з асфальтовим покриттям 153 км
- дороги без асфальтового покриття 119 км
Середня швидкість руху 13 км/год, сумарний набір висоти 3593 м.
Тривалість походу - 4 дні.
Середній ЧХЧ (чистий ходовий час): 5 год.
Середній добовий пробіг: 68,2 км.
Середній добовий набір висоти: 898,25 м.
Набір висоти: 3.5км за 4 дні.
01.05.2014 / 93,4 км / 6:26 год:хв. / 14,5км/год. / 779 м.
02.05.2014 / 49,5 км / 4:47 год:хв. / 11,3км/год. / 743 м.
03.05.2014 / 55,3 км / 4:44 год:хв. / 11,7км/год. / 812 м.
04.05.2014 / 74,7 км / 6:42 год:хв. / 14,5км/год. / 1259 м.
Довідкові дані про туристський спортивний похід
В період з 1 травня по 4 травня 2014 року групою туристів м. Києва у кількості 9 осіб було здійснено велосипедний похід першої категорії складності по території Україна та Молдова.
Фінансові витрати: ~600 грн з людини.
Основні статті витрат
- Квитки на потяг Київ - Кам.Подільський та Могилів Подільський - Київ.
- Закупівля продуктів.
Художня частина:
День 1.
м. Кам’янець-Подільський – с. Довжок – с. Колибаївка – с. Гаврилівці – с. Жванець (Жванецька фортеця) – с. Атаки – м. Хотин – с. Ворничани – с. Пашківці – жін.мон. Афанасія Афонського – с. Стальнівці – печ. Буковинка – с. Мамалига – Україна/Moldova – с. Criva (с. Крива) – с. Drepcăuţi (с. Дрепкауць)– м. Lipcani (м. Липкани)– озеро на р. Larga (р. Ларга)
Дата: 01.05.2014
Відстань: 93,4 км.
ЧХЧ: 6:26 год:хв.
Сер. шв.: 14,5км/год.
Набір висоти: 779 м.
Перший день походу розпочався рано. Групу чекали титанічні плани. Необхідно було проїхати через Чернівецьку область з півночі на південь, подолати кордон з Молдовою та доїхати до запланованого місця ночівлі.
Сонце було вже високо над горизонтом, коли ми залишили потяг і розпочали збирати наші транспортні засоби. Без зайвих зволікань велосипеди були зібрані і група відправилась в подорож. Теплий подих літа робив поїздку неабиякою приємною. Після довгої зимової сплячки було дуже приємно знову відправитися в повноцінний велосипедний похід.
Після 20 хв. крутіння педалей ми опинилися біля Кам'янець-Подільської фортеці. Історична цінність цього об'єкта, в цей раз, не була нашою основною метою, тому обмежившись спільною фото на фоні однієї з башт ми рушили далі на південь в сторону міста Хотин.
Майже ідеальний асфальт та не висока завантаженість траси змушували їхати зі швидкістю 27-32 км на годину і навіть баули з запасами на 4 дні не змогли завадити цьому процесу.
Приблизно через одну годину ми були на березі Дністра, проте замість того, щоб спускатись на міст, повернули до залишків фортеці Жванець, де і влаштували собі сніданок.
Не можна було не звернути увагу на обмілілу річку Жванчик, на березі якої і знаходиться замок. Екскурсовод, що якраз зустрічала туристів пояснила цей факт запуском ГЕС, що знаходиться нижче по течії Дністра.
Смачний і ситний сніданок дав нам сил рухатись далі.
Проте далеко рухатись не прийшлось, нас чекала чергова фортеця - Хотинська в однойменному місті Чернівецької області. Близько години було виділено часу на огляд фортеці та милування жовтими від ріпаку берегами Дністра. Час пролетів дуже швидко і ми вирушили в путь.
Перед селом Ворничани асфальт змінився на кам'яну ґрунтовку з стовпами куряви, що піднімалась від кожного авто. А згодом дорога перейшла в польову, трохи більш приємнішу. Проте тепер почало дошкуляти сонце, що гріло вже зовсім по літньому. В пригоді став крем для загару та можливість набрати води в кожному самому маленькому селі.
Кілька кілометрів бездоріжжя і ми повертаємося на асфальт. Настав час планувати обід. А план був такий: проїхати монастир Афанасія Афонського, закупити деякі продукти в селі Стальнівці та спуститися до печери Буковинки на обід.
Сказано - зроблено. Розмістившись біля входу в одну з найбільших печер Чернівецької області ми об'єднали прогулянку по верхнім коридорам прохолодної печери разом з смачним обідом.
Ще 20 км і ми на КПП "Мамалига", що знаходиться на околиці однойменного поселення. Це був останній шанс закупити провіант за грн., так що ми ним скористалися.
Перехід кордону з велосипедами не займає багато часу. Паспортний контроль, кілька стандартних запитань, штамп на останній сторінці і ми вже на території сусідньої країни. А там і асфальт рівніший, і сонце світить яскравіше, і дома красивіші, і люди привітніші... принаймні перші хвилини так здавалось. А далі ми особливої різниці знайти не змогли, тим більше що всі знають російську мову, а половина жителів Молдови ще й вільно розмовляє українською.
Проїхавши місто Ліпкани, де в банкоматі можна було зняти кеш в місцевих грошових знаках (пункти обміну валют в вечірній час у вихідний день не працювали), ми зупинились на берегу озера для влаштування табора. До нас приїхав познайомитися господар озера, що розводить в ньому рибу.
Він виявився доволі привітним і проти нашого знаходження нічого проти не мав. Проте заборонив ловити рибу (а ми тільки кільку з консервних банок збирались ловити) і попередив про холодну для купання воду (тут його також ніхто не послухав).
День 2.
c. Balasineşti (с. Баласінешть) – ущ. Borta Ciuntului (Борта Чунтлуй) - р. Lopatinca (р. Лопатінка) – с. Corjeuţi (с. Коржуець)– оз. Trinca (оз. Трінка) - р. Draghishte (р. Драгіште) – с. Trinca – ущ. Trinca – с. Fetești (Фетешть) – ущ. Burlăneşti (Бурленешть) - р. Draghishte – с. Burlăneşti – ущ. р. Racovăţ (ущ. р. Раковец)
Дата: 02.05.2014
Відстань: 49,5 км.
ЧХЧ: 4:47 год:хв.
Сер. шв.: 11,3км/год.
Набір висоти: 743 м.
Другий день став набагато цікавіший. З самого ранку наш маршрут пролягав через лісову дорогу, що привела нас в с. Баласінешть. Незвичні камінні паркани у кожному другому господарстві попереджали про наближення до "гірської місцевості".
Виїхавши на околицю, проїхавши лісок з буреломами та піднявшись на пагорб, ми побачили його. Борта Чунтлуй. Скальні виступи, що нависають над дорогою змушують застигнути в захваті…
Простоявши так кілька хвилин ми спустились в ущелину, по якій в'ється струмок, а поряд пролягає стежка. По ній ми добрались до поселення Коржуець. Це зайняло дещо більше часу чим очікували, так як якість дороги змушувала прикладати чималі зусилля при пересуванні по ній, тай кілька раз ми були змушені долати ручку в брід.
Обід ми влаштували на березі яскравого озера Трінка, що омиває скалистий виступ з однієї сторони і зелені луга (на яких ми і розмістились) з іншої. Проте купатися вже сил не було, так що більшість просто зручно розмістились і заснули на березі.
Проте у нас не так багато часу було прохолоджуватися (чи точніше нагріватися) на сонечку. Попереду ще 2 неймовірні ущелини, що вже не так вразили, проти вони не меньш вражаючі - 30-50 метрові стіни, що нависають над дорогою з обох сторін водночас загрозливо та заспокійливо.
Проскочивши через ущелину в селі Трінка та доїхавши до ущелини біля річки Раковец ми зупинились на ночівлю.
Неспокійний бичок, що пасся неподалік, не давав дівчатам спокійно гуляти біля табора.
Зоряне небо, спів цвркунів, потріскування кострища...
День 3.
с. Brînzeni (с. Бринзень) – вдсх. Racovăţ – с. Corpaci (с. Корпач) – вдсх. Stânca (вдих. Станча) - р. Prut (р. Прут) – c. Cuconeștii Vechi (с. Куконештій Век) – с. Horodiște (с. Городіште) – ущ. р. Ciuhur (ущ. р. Чугур) – с. Druța (с. Друца) – с. Pociumbeni (с. Почумбень)– с. Pocimbauţi (с. Поцімбаучі) – с. Stolniceni (с. Столнічень)– с. Chiurt (с. К’юрт) – с. Brătuşeni (с. Братушани) – оз. Cupcini (оз. Купчінь)– с. Brătuşeni (с. Братушени)
Дата: 03.05.2014
Відстань: 55,3 км.
ЧХЧ: 4:44 год:хв.
Сер. шв.: 11,7км/год.
Набір висоти: 812 м.
Продовжуємо знайомитися з Товтрами. Виїжджаєм з урочища Раковець і рухаємося в сторону річки Прут. В цьому місці розлився доволі широко, десь на тому березі видніються поля Румунії і поодинокі будиночки. Проїхавшись берегом Прута та однієї з його приток, що весь прорізаний ярами ми перетнули дамбу на одній з приток та повернули в глуб країни поближче до вже таких рідних Товтр.
Десь тут у нас з'явилося бажання спробувати місцевих молочних продуктів, і пройшовшись по кількох хатах ми _безкоштовно_ отримали 3 літри свіжого молока від дуже доброзичливої господарки та її онучки. Декому сподобалась ідея спілкування з місцевим населенням тому були прийняті не безуспішні спроби роздобути якоїсь ще їжі.
В цей день ми покидали район Товтр, тому вирішено подовше затриматися в крайній ущелині біля р. Чугур. Знайшовши острівок посередині річки з тінню від розлогого дерево-куща ми влаштували там сієсту.
Деякі учасники вирішили виконати нічну поїздку до другого місця ночівлі, де крім кострища залишили деякі свої речі. Тому ми перенесли місце ночівлі на кілька км раніше від запланованого напроти с. Купчино, в ярку на березі озера.
Так як небо затянулося грозовими хмарами, ми пошвидше розбили табір і приступили до приготування вечері, а троє героїв (точніше 1 герой та 2 героїні) відправилися в подорож. Смачно повечерявши під дощем ми розійшлись по палаткам.
Вже далеко за північ яскраве світло велосипедних фар змусило покинути теплий спальник: повернулася зондеркоманда з своїх нічних пригод. Вони були не багатослівні і відразу відправились спати.
День 4.
с. Chetroșica Noi (с. Кетрошика Ноуе) – с. Gașpar (с. Гашпар) – с. Frasin (с. Фрасін) – с. Codrenii Noi (с. Новий Кодрень) – с. Tîrnova (с. Тирнова) – с. Ţaul (с. Цауль) – с. Plop (с. Плоп) – с. Elizavetovca (с. Елізаветовка) – с. Braicău (с. Брайкеу) – с. Sudarca (с. Сударка) – м. Otaci (м. Атаки) – Moldova/Україна – м. Могилів-Подільський
Дата: 04.05.2014
Відстань: 74,7 км.
ЧХЧ: 6:42 год:хв.
Сер. шв.: 14,5км/год.
Набір висоти: 1259 м.
Ранок ми розпочали з привітання Ані з днем народження. Благо вдалось все необхідне придбати ввечері в найближчому поселенні: с. Братушани. Відразу після привітання та сніданку ми відправилися в подорож. Перша половина дня запам'яталась ... нічим особливо не запам'яталась. Ну тобто все класно, красиво, але нічого принципово нового: “жовті” поля та грунтові дороги пролітали кілометр за кілометром.
Десь на околиці села Тирново біля чергового озера з безліччю рибалок (вони всі щось знали) ми влаштували собі обід. Причом серйозно так влаштувались, з обіднім сном та купанням. Допоки дощ не вигнав нас. Після обіду ми по намокшій дорозі направились до парку Цауль. Дорога виявилась не простою, так як глина чудово налипала на колеса і легко їх блокувала. Біля самого парку, нас зустріла бригада молдаван, що люб'язно запропонували пригоститися місцевим вином. Спробували. Одного я не зрозумів: вони розбавляли вино самогоном чи самогон вином... Відразу стало їхати набагато веселіше.
Садиба початку 20 сторіччя в середині парку справила приємне враження. Відчистивши велосипеди та виїхавши з с. Цауль ми потрапили в чергові 5-7 км чудових грунтів. Тут вже більшості прийшлось спішитися, так як молдовські грунти не давали нам рухатися вперед.
Проте спільними зусиллями пробравшись через цю перепону ми вибрались на більш меньш придатні для руху шляхи. Набравши мінеральної води в с. Плоп ми вирушили в сторону кордону. Залишалося близько 35 км. Проте ніч була швидша за нас і ми змушені були кілька годин рухатися при світлі фар.
Плюс свій вклад вирішив внести дощ, що до цього весь час оминав нас. Веселіше в ночі під дощем виявилося рухатися колоною по двоє з веселими та тужними піснями. Так ми і досягли границю і опинилися на рідній землі без втрат.
Заключна частина
Необхідно зауважити (натомість висновку):
- Товтри неймовірно красиві.
- Молдова аграрна країна і так воно є. Здавалося, що трактори переслідують нас. Вони були майже на кожному полі.
- Так як Молдова аграрна країна, краще туди їхати восени, коли з'являються плоди роботи місцевого населення.
- Гроші можна обміняти в пунктах обміну валют, зняти в банкоматах або спробувати запитати в магазинах (деякі продавці з задоволенням обміняють вам гроші по курсу 1:1).
- Як не дивно в Молдові є села в яких населення розмовляє українською мовою. Зазвичай це переселенці, що при Радянському Союзі, закінчивши ВУЗ в Україні були розподілені в сусідню республіку, а опинились в сусідній країні.
...
каждый из Вас это какоето открытие для меня! И есть ощущение что не хватило еще какойто недельки похода - группа как раз созрела)) 
