Євромайдан.АТО.Вiйна. Хроніка становлення Нації ...

[veloOFFline]

https://www.facebook.com/maydan18february
Спогади про події 18-20.02 "Хроніки незакінченої революції у зворотньому відліку. (дякуєм за лінки Oksana Stremousova)

20 лютого, розстріляний четвер. Ночую в подруги, недалеко від центру. Тобто не ночую, а лежу кілька годин з закритими очима, як і останні 2 доби. Свідомо не ведусь на уже рефлекторну потребу встати і прочитати новини. Встаю зранку, збираюсь на роботу. В інтернеті незрозуміла інформація про відступ силовиків з Майдану і кілька мертвих там. Викликаю таксі, їду. Силовики таки відступили. Біля стелли зразу ж підключаюсь до процесу наповнення мішків з чорним попелом всього спаленого на лінії вогню за минулі дві доби - на нові барикади. На відстані 5 метрів у купі попелу вибухає світошумова граната. Закладає вухо. Стаю в ланцюг передавати бруківку. Через деякий час мене насильно підміняє хлопець - уже звикла. Іду в інший ланцюг. По Інститутській монотонно рухаються хлопці з білими мішками бруківки й сміттям для барикад. Зі сцени просять підходити вище по Інститутській допомагати будувати верхню барикаду. Іду, людей там зовсім мало. Починаю розбирати бруківку. Підтягуються хлопці, створюємо 2 ланцюги і передаємо бруківку. Спочатку по одній в руки, потім по дві. Руки відвалюються, по дві не витримую, але дивлюсь на старшу жінку в ланцюжку і продовжую. Постріл. З правого боку барикади виносять застреленого хлопця. Медики з почорнілими очима й лицями. Хтось показує на вікно в готелі "Україна" - здається, звідти стріляв снайпер. Пацани біжать в готель...

Витягую з кишені відключений телефон. 30 пропущених дзвінків. Знову медики виносять людей. Поруч б'ється в істериці жінка. Питаю, що сталось. "Мого друга вбили, вбили сьогодні мого друга, сотника". Від барикади йде суровий мужчина, в руках щось незрозуміле металеве - каже, "вони в нас АК стріляють, подивіться". Телефоную мамі й збираю на землі кулі й картеч навпроти готелю. Спускаюсь вниз до Макдональдса. Лежать 5 мертвих. Зліва - зовсім хлопчик, з почорнілою трояндою на грудях. Посередині - мужчина, з простреленим чорним бронежилетом. Біля нього - хтось, накритий почорнілим прапором з надписом "Львів". Починаю ревіти - прорвало.

Телефонує знайомий з Самооборони, просить йти геть на найближчу квартиру, щоб приймати поранених. Згодом зрозумію, що мене наглим чином ліквідували на 2 години з Майдану. Тому що Самооборона вже готувалась до того, що всіх перестріляють. Заходжу по дорозі в аптеку - жінки й дівчата в черзі вигрібають все, що можна, згідно однакового списку. Скальпелі, зажими, крапельниці... На квартирі зустрічаю подругу, яка тільки що з чергування на Євромайдан SOS, з почорнілим лицем. Розповідає, як це - говорити з сім'ями загиблих. Вона лягає на 2 години спати і знову на телефон. А в мене знову бруківка і барикади на Майдані. Вночі їду додому. Через три блок-пости наших патрулів на Академмістечку й повороті на Ірпінь. Хочеться плакати, але на найближчі дні зі сльозами ступор. В маршрутці мужичок поряд починає голосно обурюватись патрулями самооборони. Збс, є на кого скинути відчай цього дня. Мужичок з піною на губах доказує, що через 2-3 дні в Україні буде війна, голод, руїни і т.д. Що йому особисто жилось більш-менш нормально, не найгірше, а тепер буде повний пздц. І що він особисто знімає всі свої гроші та звалює з країни. "Ну от і вали нахєр", аргументовано відповідаю я і замовкаю. Інший світ за майданом ближче, ніж здається.

Приїжджаю, відкриваю інтернет і сиджу там до ранку. Почорнілі квадрати замість фотографій знайомих. Годинами тупо дивлюсь на списки загиблих. І не можу усвідомити, що сталось. Розстріляли. Людей. З фанерними щитами. Людей. Без щитів. Які йшли відтягувати поранених і померлих. Людей. Просто розстріляли. В голову, в шию, в серце. Людей. Таку кількість. Людей. Під ранок лягаю і продовжую дивитись з закритими очима списки і фотографії.

18-19 лютого, доба бою на смерть. Пішла зранку на роботу. Ясно що сиділа на новинній стрічці. Почали з'являтись повідомлення про потребу в медикаментах у приміщенні будинку офіцерів. На роботі виявився запас - поїхали. Віддали ліки, пішли подивитись, що відбувається. Пройшли по Інститутській до перехрестя з Липською і зразу почалась атака силовиків. Побігли назад. На повороті на Кріпосний наші зупинились, перегрупувались і пішли в контратаку. Почався замєс. Жінка-медик з почорнілим лицем вивела пацана зі скривавленою ногою і попросила принести каву. Виходжу з магазину з кавою через пару хвилин, а їх уже нема. Перегрупувалась перша лінія наших, і я перед ними опинилась. Обернулась назад - беркутня стріляє. Обернулась до наших назад - здається, Парубій в першому ряді. Лице закрите бафом Самооборони. Без щита, каски, палки. Далі ми поїхали на роботу за черговими пакетами медикаментів. А в цей час почалась жорстока зачистка. Додзвонились до знайомого з Самооборони - заблокований в Будинку Офіцерів зі своїми, пораненими і трьома мертвими. Повезли медикаменти в будинок профспілок і залишились на Майдані. На Грушевського з Маріїнки виводили і виносили скривавлених, побитих силовиками, людей. Почались дзвінки про зачистку Майдану в рамках антитерористичної операції. Закрили метро.

"Пішли на Інститутську глянем", сказала я. Вийшли до крайньої барикади біля метро. Вилізли наверх. По Інститутській бігли люди. Від силовиків. Багато людей - більшість жінок і старших. Силовики їм в спини кидали гранати. Вхід був один і зовсім вузький. Люди почали перелазити через барикаду, багато падало вниз. Пацан розбивав скло входу в метро. Силовики зупинились перед барикадою. Люди відступили вниз до наступної барикади. Буквально кілька дєрзких пацанів кидали бруківку. Вже потім я дізнаюсь, що на тій барикаді двоє так і залишилось лежати - жінка і чоловік. В цей час силовики за допомогою газу й гранат просочились через вхід і стали перед барикадою. Ми організувались в три ланцюжки і почали знизу передавати бруківку для захисту Жовтневого. Але вже тоді ясно було, що його здача - питання часу. Десь через 10 хвилин Жовтневий здався. Ми відступаєм. Силовики радісно вилазять на міст і кидають бруківкою в натовп людей з моста. Мужчина в натовпі кричить в пустоту: "Дайте нам хоч щось, чим можна тримати захист. Як ми маємо оборонятись?" Снайпер зверху з "Глобуса" починає стріляти в людей. Правда, недовго. Вже потім один пацан мені розповість, що зняв снайпера звідти сивий дєдушка, який бахнув в нього з рушниці з-за дерева. Після чого снайпер швиденько покинув позицію.

З рук силовиків з даху Глобуса полетіли коктейлі Молотова в намети під стеллою. Намети загорілись дуже швидко. Вогнегасників не було. Намагались поливати водою, безуспішно. Якийсь хлопчик вручив мені фанерний щит з тризубом і надписом "Слава Україні! Героям слава!" - в оточенні палаючих наметів і силовиків зверху з коктейлями. Кількість телефонних дзвінків збільшувалась - фінальна зачистка. Пішла на Хрещатик зі щитом віддихатись і морально налаштуватись, що Майдан сьогодні зачистять. Поряд приліг хлопчик років 20 з карабіном в руках. Закрив очі, лице максимально зосереджене.

Далі пам'ять мене підводить хронологічно. Все уривками. Барикада зі сторони Європейської. Атака. Гранати. Гранати. Гранати. Спочатку світошумові - до них всі звикли. Потім, здається, були бойові, тому що я почала здригатись кожного разу після вибуху, перебуваючи далеко не на передовій. Кожні 5-10 хвилин проносять повз скривавлених пацанів з передових. Ведучий зі сцени кричить "Не стріляйте, тут жінки", після чого кричить "Всім жінкам покинути територію Майдану, тільки чоловіки". На забарикадований вихід з метро спускається контужений пацан. Я іду в медпункт в будинок профспілок подивитись, чи не потрібно когось вивезти в польовий госпіталь. На коридорах з обох боків лежать поранені. Дехто уже накритий. В декого білі лиця й сині губи. Виходжу в ступорі. Палаючий БТР. Силовики проривають барикаду з боку Європейської. Горять намети. Починає палати будинок профспілок. Організовується лінія вогню для захисту - від кута профспілок через стеллу. Просять носити на передову все, що горить. І до ранку ми носили. Дерев'яні піддони зі всіх наметів. Дошки. Сміття. Шини. Спочатку за сценою збирали, потім по Хрещатику, потім під КМДА. Збирали залишки коктейлів по всій території, змочували фітілі й носили на передову. Прожектор зі сторони силовиків просто в очі. Постійно працював водомет, гасив полум'я і тудою ж зразу намагались наступати силовики. А пацани зі щитами відбивали атаки. І знову відновлювали лінію вогню.

З'явилась інформація, що до 6 ранку все мають зачистити. І я вчергове змирилась. Тому що з годинки так третьої ночі людей залишалась мінімальна кількість. Не було організованих загонів взагалі - їм вдень і ввечері найбільше ж дісталось при цих всіх зачистках під ВР. Не було броніків й захисту. Були малі пацани в джинсах, кросовках і легких курточках на передовій. Вже потім 18-річний Руслан з Бурштина, який спав у мене вдома з другом після цієї ночі, буде розповідати. Як стояв зі щитом без будь-якого захисту на лінії вогню й водомету. Як стояли вони там годинами, тому що не було кому їх замінити. Як нагріваються від вогню щити і обпікають руки. Як водомет обливає водою, а потім від вогню одяг швидко висихає. Що страшно було тільки тоді, коли кулі відбивались від щитів. Як пацану біля нього поранило ногу осколками гранати, нога кровила. І не було кому його підмінити, щоб він збігав в медпункт перемотав ногу. Зрештою Руслан взяв 2 щити і відправив того в медпункт. Пацан прибіг через 5 хвилин з бинтом і сам собі під щитом перемотав ногу, пояснюючи "Ну нема часу зараз, розумієш". Як інший пацан практично спав на щиті - настільки вони були змучені. Як відстрілювали тоді виключно найактивніших і тих, хто керував процесом. Вже потім Тарас розповість, що зі щитом стояла якийсь час дівчинка без каски...

В годині 5 ранку закінчилось практично все, що могло горіти. І тоді нас покликав мужчина з наметів Удару і сказав: "Забирайте всі ковдри з намету у вогонь". А я все думала, як же вони спати будуть. Жовтневий захоплено, Український дім захоплено, Будинок Профспілок згорів. Ковдри згоріли. Зі сцени включили Океан Ельзи "Я не здамся без бою" - пісню, яку вони так і не зіграли тоді на концерті на Майдані, хоча люди довго скандували. А потім я 2 рази плакала. Перший раз, коли наступила 6 ранку, а Майдан все ще не було зачищено. А другий раз, коли під час чергового рейду до КМДА в пошуках чогось, що може горіти, побачила загін пацанів в камуфляжах, які бадьоро крокували в сторону передової. Місцевий дідусь спитав їх - "Ви звідки приїхали, хлопці?". На що всі дружно відповіли "Зі Львова". І я плакала, бо це моє місто. Ще не знаючи, скільки з них тут зляже за наступні два дні..." (http://tomoyemore.livejournal.com/24925.html)

[Trion]

Двумя выстрелами в упор российским военнослужащим, младшим сержантом, в своей комнате в офицерском общежитии был застрелен военнослужащий в/ч 1100 майор К., который готовился к выезду на материк. Присутствовавший в этой комнате капитан Ермоленко зверски избит и увезен в расположение русских войск. Забрали также тело погибшего украинского майора

[Varyat]

[Varyat]

Путін звізда ютюба

phpBB [video]

Решта списку тут:
https://www.youtube.com/watch?v=AsjPoB0 ... e=youtu.be

Оригінал:

Spoiler

Show

phpBB [video]

Ну а коменти до відео просто порвали . Вдвічі прикольніше, що путінським писакам в коментах на цей хіт взагалі нема чим відповідати, вони абсолютно розгублені ла-ла-ла-ла .

Spoiler

Show

Юлия Борисенко Вот и определились с песней на Евровидение))Путин жжот)))
3 апреля в 9:41

Musja Musjevna это шедевр! Гангнамстайл отдыхает
3 апреля в 9:17

Oksana Zaburueva Для утреннего настроения! Ультрас крутые чуваки
3 апреля в 9:20

Evgenyi Pugach рингтон 2014 )))))))))))

[Varyat]

Оптимістична картинка :



Хоча ця мені подобається більше :

[Stepik]

В Минкульте РФ предлагают отказаться от принципа толерантности в культурной политике

http://www.exler.ru/blog/item/15287/

[de Balzam]

Это – УКРАИНА! (71 факт последнего времени)

7## - танкисты торгуют солярой. Однако тоже Украина, к сожалению.

[romm]

Це не наші танкісти , це агенти путіна . Так само як в Донецьку .

[de Balzam]

Ну, агенті путина в нашей армии, и в близлежайших сёлах, да. Это информация от непосредственного участника "торгов", из Черниговский области. Не единичные случаи, происходит это, сливают, сливают. И селяне, давшие деньги на армию, сами теперь берут эту соляру, маразм и анекдот.

[Varyat]

Неправильний ідеологічний підхід! Все, що є поганого в цьому світі, будь-то тероризм в Чечні, бойня в Грузії, розстріл Майдану, анексія кримського півострова, ураган на східному узбережжі Америки, вулкан в Помпеї чи тунгуський метеорит, не кажучи вже про землетруси - то все від москалів. Навіть, якщо хоча б половина з цього правда - то їх все-одно згноїти треба... Бо задрали своєю "миротворчістю".

[de Balzam]

Москаль это состояніє душі - один мой знакомый гуцул говорит. И путиноиды с "миротворцями" к этому состоянію далеко не всегда имеют отношение...

[Varyat]

Бачиш, воно зараз все якось так перемішалось... Говориш - путіноїд, маєш на увазі - москаль. І навпаки (В. Маяковський). Щоб не заплутатись: всі, хто проти людяності - засранці. А як їх називати, путіноїдами, москалями чи "миротворцями" особливого значення не має...

Поле чудес. Чомусь всі відразу готові назвати всю фразу :



Ще трохи про проблему двомовності:

phpBB [video]

Ну, а цього товариша ви знаєте :

phpBB [video]

Вони бояться, тільки якщо йдеться про їхню особисту задницю. Так що давайте по відношенню до цих тварин (і тих, які ще приникались в Україні і косять під клоунів та інших шарікових) не користуватися терміном "це не гуманно, вони також люди". То не заклики до помсти, просто моралі і совісті в них давно нема, їх може спинити тільки загроза власному життю чи здоров'ю. Приклад - на відео. Хтось незгоден? Тоді згадайте жертв Майдану... Чому чесна і порядна людина має лежати в землі, а отакий "товарищ" по ній ногами ходити? Якось несправедливо...

phpBB [video]

[Велопортал]

Представьте, что вы живете в Крыму. Вся ваша жизнь сохраняется - с работой, семьей, друзьями, квартирой и сбережениями. Только это Крым.

Spoiler

Show

Попробуйте представить себя крымчанином. Хотя бы ненадолго, но по-настоящему.

Кто из нас не проигрывал в своем воображении разные сценарии? Особенно в детстве? Вы знаете, как это делается: силой мысли переносите себя в реальность, совершенно безумную, но реальную для вашего сознания.

И дальше - в зависимости от вашего личного сценария. Или спасаете мир, или доказываете одноклассникам, что имеете право на личное пространство, или выигрываете Четвертую Галактическую войну.

Человеческое воображение творит чудеса. Именно поэтому я верю в то, что у вас все получится.

Представьте, что вы живете в Крыму. Вся ваша жизнь сохраняется - с работой, семьей, друзьями, квартирой и сбережениями. Только это Крым.

Выберите любой город. Если любите красивые пейзажи, берите Ялту. Если в компьютерных играх предпочитаете повышенный уровень сложности – берите Джанкой. Совсем мазохисты выбирают Керчь, там они и остаются, и это происходит не только в воображении.

После того как город выбран, еще раз постарайтесь закрепить в своем сознании мысль о том, что вы крымчанин. У вас есть семья, коллеги, знакомые. Вы их видите не то, чтобы часто, потому что все свое время вы проводите на работе. И - да, вы ненавидите все эти стереотипы про крымчан, которые зарабатывают на приезжих летом, чтобы ничего не делать весь год.

Для этого, для начала, надо жить в месте, где есть море. А их в Крыму не так, чтобы очень много. И еще надо купить как минимум вторую квартиру, а это может только тот, кто не работает на работе, как вы, а служит в госструктурах или каких-нибудь инспекциях. Короче, не вы. Даже не мечтайте.

Итак, вы живете своей обычной жизнью. Работаете, встречаетесь с друзьями. Тревожитесь из-за новостей из Киева. Надеетесь, что все рано или поздно закончится, и жизнь изменится к лучшему.

Так вы живете до тех пор, пока на улицах вашего города не появляются вооруженные люди. Потом появляются казаки (неподготовленному глазу они кажутся опереточными), затем - странные люди с потемневшими от водки лицами: чужие, не похожие на местных, они выглядят, как только что выпущенные на волю уголовники.

Вы пытаетесь оценить степень опасности для себя и своих близких, но сделать это сложно, потому что мыслить рационально вам не дают СМИ, соседи, сослуживцы и исходящие от них панические сплетни, которые будто бы генерирует один и тот же источник.

Из Киева в ваш город едет Правый сектор. Три автобуса бандеровцев поймали за Перекопом. В охотничьих магазинах закончилось оружие. Памятник Ленину будут валить. Вчера тоже валили, но не вышло, зато сегодня - точно. Фашистов видели в соседнем городе, они ходили по институтам и предлагали студентам деньги. Как узнали, что фашисты? А они по-бандеровски разговаривали.

И пока вы пытаетесь отгородиться от этого цунами чудовищного бреда, вас настигают официальные заявления крымского правительства. Они рассказывают про Правый сектор, автобусы с бандеровцами, снос памятников Ленину и фашистов.

Понимая, что спасение рассудка - дело сугубо индивидуальное, вы пытаетесь исключить из своей жизни телевизор, новостные сайты и общение с идиотами.

Вы переходите в режим осторожной избирательности и решаете, что впредь вы будете общаться только с умными людьми, которых знаете сто лет.

А теперь - следите за лицом. Потому что, когда приятель, мнение которого вы уважали, над чьими шутками с удовольствием смеялись, начинает вам рассказывать про три автобуса Правого сектора, вам впервые становится по-настоящему страшно.

Однажды вечером вы пытаетесь понять, с кем еще из друзей и знакомых вы можете спокойно говорить о происходящем. И с горечью понимаете, что таковых единицы. Зато ряды тех, кто на полном серьезе считает вас проплаченным Госдепом майдауном, расширились до населения целого микрорайона.

И их точка зрения уже перестала вас веселить, потому что, знаете ли, не смешно, когда в разговоре с вами люди начинают брызгать слюной, повышать голос и призывать всех окружающих запомнить вас, как фашиста и провокатора.

Тем временем на дорогах города появляется военная техника. В первый раз ваши глаза отказываются идентифицировать бронетранспортёр на перекрёстке, через который вы каждый день возите ребенка в школу. Это чужеродное явление, которое просто не должно находиться здесь и сейчас, - думаете вы.

Буквально через неделю вам хочется расхохотаться себе, сегодняшнему, в лицо: всего за несколько дней колонны с пушками, грузовиками, полными солдат, полевыми кухнями будут регулярно проноситься через ваш город, и настанет день, когда вы не увидите в веренице военной техники ничего экстраординарного.

За эти дни вы вернетесь к привычке читать новости. Теперь это мания. Вы готовы каждую минуту обновлять ленту новостей в надежде, что прямо сейчас появится что-то обнадеживающее.

Таким поначалу представляется референдум. Да, вы не верите крымской власти. Да, вы знаете, как они умеют рисовать явку. Да, вы знаете, что среди ваших знакомых много идиотов. Но вы верите в здравый смысл и мировое сообщество, которое чётко заявляет о том, что референдум не законен, крымская власть - не легитимна, а все происходящее - провокация со стороны соседнего государства, которая должна немедленно прекратиться.

Вы полностью солидарны с международным сообществом. Поэтому, пока ваши сограждане бегают по улицам, размахивая триколором, вы понемногу снимаете со своей банковской карты деньги, покупаете стратегический запас продуктов, спички и свечи, и надеетесь на быстрое и мирное урегулирование ситуации.

Надеетесь.

И надеетесь.

И... Но мы же - хорошие люди, правда? С нами не может случиться что-то плохое?

А потом наступает референдум.

В один из дней новой эпохи вы вспоминаете роман Стивена Кинга, который читали еще подростком. Тот, в котором Кинг со всей ясностью донес до читателя мысль: с хорошими людьми может случиться нечто очень плохое.

И вы понимаете, что с вами это уже случилось.

.. Сейчас вы сидите в своей квартире и читаете новости. В соседней комнате спит жена (дети, собака, - нужное подчеркнуть). Вы ходите на работу и по-прежнему вынуждены общаться с людьми, которые когда-то называли вас майданутым провокатором.

Только теперь они чувствуют себя правыми. Они победили. А вы нет. Вы - придаток, недоразумение, осколок прошлого. Человек, от которого можно ждать неприятностей.

Внезапно вы оказались в чуждом обществе, с клеймом неблагонадёжного, с гораздо меньшим количеством друзей и большим количеством врагов. От ярости и бессилия щиплет в глазах.

Все сбережения, которые не удалось обналичить до референдума, заморожены. Их больше нет. То, что удалось снять с карты, постепенно тает - здесь, в Крыму, никогда особо много не зарабатывали. Если, конечно, речь идет о работе, а не о взятках или искусстве "купи-продай".

Вы уже не в первый раз думаете о том, что хорошо бы взять и уехать. Снова и снова окидываете взглядом комнату: все, что когда-то казалось необходимым, теперь выглядит как насмешка.

Телевизор, кондиционер, новый диван... Их собой не забрать. Да и саму квартиру придется закрыть на ключ и молиться, чтобы в обозримом будущем частное жилье не начали национализировать, как уже национализируют заводы и порты.

В новостях говорят о том, что крымчанам дают возможность уехать на материк. Там есть координационные центры. Гарантируют бесплатное жилье. Работу, правда, не гарантируют. Придется первое время обходиться тем, что есть. А денег-то хватит (надо смотреть правде в глаза) ненадолго.

Накопления банк обещает разморозить "когда утрясется ситуация в Крыму". Что это значит? Через год, два, десять? А что с кредитом? Его надо как-то выплачивать, недавно сняли деньги за пользование кредитом. Зато деньги, которые родственники с материка хотели прислать на карточку, вернулись к ним обратно. Словно чья-то злая насмешка: крымчане изолированы от всего, даже от помощи близких.

С каждым днем тает время, отведенное на отказ от российского гражданства. Дали месяц. Потом, говорят, автоматически сделают всех гражданами России.

Знакомые и родственники уже хвастаются новыми российскими паспортами. Очереди за ними страшные, будто бы на всех не хватит. Даже те, кто не голосовал на референдуме за Россию, берут паспорта. Говорят, иначе будут проблемы с работой, тем более что никто украинского гражданства не лишает. Успокаивают себя тем, что в России у многих по два паспорта - и ничего.

Можно отказаться от российского гражданства. Поехать в один из четырех (на весь полуостров!) пунктов приема заявлений и написать отказ от гражданства.

Какие будут последствия? Ходят слухи, что оставят без работы и жилья. Что у детей будут проблемы в школе. Что при оформлении вида на жительство придется проходить унизительные медицинские обследования и доказывать, что нет венерических заболеваний. Говорят, что "не граждан" будут заставлять то и дело выезжать на материк и возвращаться обратно.

В новостях ничего об этом не пишут. Российские новости рапортуют, как огромное количество крымчан получают паспорта. Про отказ от гражданства - ни слова. В украинских новостях о крымчанах, как о мёртвых: или как о беженцах, или - никак. Будто бы остальные, кто остался, радостно машут триколором и кричат "Крым - Россия!".

Время заканчивается, оно практически на исходе: только до 18 апреля можно отказаться от российского гражданства. Потом - гражданин РФ. Автоматически.

До 18 апреля осталось совсем немного.

Что выбираете вы?

Лично вы, с вашей семьей, квартирой и работой? С вашей жизнью - такой же, только в Крыму?

Вам нужно ответить прямо сейчас. Как и десяткам тысяч граждан Украины, которые остались в оккупации.

Надо принять решение. И потом с этим жить.

Решайте.

http://life.pravda.com.ua/columns/2014/04/7/161928/

[Varyat]

Ну, якщо це путінське цунамі навіть до шахматистів докотилось, які завжди вважали, що життя існує тільки на шахматній дошці, а а далі за нею - якась віртуальна реальність, то велосипедисти вже точно не можуть залишатися осторонь подій.

http://www.radiosvoboda.mobi/a/%D1%83-% ... 24541.html

[Maksym]

Ага, почитали б ви на ройських форумах що росіяни думають про українських велосипедистів і як вони готові їх фізично знищувати...

[Крикс]

Ага, почитали б ви на ройських форумах що росіяни думають про українських велосипедистів і як вони готові їх фізично знищувати...

Справедливости ради почитайте посты некоторых воинов света на наших форумах. Та же фигня и с тем же успехом - на Майдане и в военкоматах были почему-то совсем другие люди.

Представьте, что вы живете в Крыму.

Понять и простить, одним словом.

Spoiler

Show

Представьте, что вы россиянин, что вы чеченец, что вы шахид, что вы людоед... Понимание чуждой Вам психологии очень поможет, когда носитель этой психологии будет выносить что-то без спроса из Вашего дома.
И может я бы даже понял, если бы целую неделю до "референдума" не объяснял брату из Крыма, что с работой в Украэрорухе Симферополя он, еще два моих брата и два дяди могут теперь попрощаться. И не из-за мифических бендеровцев, которые едут памятник валить, а из-за россиян, которые едут Крым и все, что в нем, захватывать. Вопрос "А что мы можем сделать?" был мне задан со смешком и приметкой, что "Вот вы там майданили, а мы вот шашлыки делаем".
Не то, чтобы я злорадствовал над ними, но и сострадания к ним я не испытываю почему-то.

[Stepik]

Русская Украина встаёт с колен!

ссылка удалена. бреда и так хватает.

Чекаєм-с...

[romm]

Правильно було сказати " россияне в Украине безчинствуют ."

[nonimp]

а еще точнее, перепутали турецкий отель с все включено и с донецким

[Varyat]

Ага, почитали б ви на ройських форумах що росіяни думають про українських велосипедистів і як вони готові їх фізично знищувати...

То якої сраки вони на велосипедах потенційного противника катаються? Хай залазять на свої Стелси з квадратними підшипниками, раз такі патріоти... Та й путіну не пристало їздити на трофейному мерседесі, хай шикує на своїх Жигулях, гордості світового автопрому... Переможці, блін. Крім насрати на чужому подвірї, так нічого толкового за всю свою історію робити і не навчилися, неандертальці. Якби не євреї, то в них і культури російської би не було. Однак скільки гордості і чванства! Самі з голою задницею, зате всіх вчать, як треба жити .

[ВелоДім]

Spoiler

Show

Не было бы счастья, да несчастье помогло. Жила-была себе в городе Вознесенске небольшая швейная фирма. Звезд с неба не хватала, не Карден. Но и не загибалась - регулярно шили заказы для МВД - какие-то там у них особо мощные швейные машинки, и они шили кожу (тут же, рядом - Вознесенский кожевенный завод).
И пришла беда в нашу страну, и вдруг всплыло, что… Ну, вы в курсе.
Как офицеры из 79 АЕМБР познакомились с директором фирмы - не знаю. Но после знакомства и помощи местных бизнесменов - стала Людмила Михайловна и ее подчиненные шить чехлы для бронежилетов. И стали эти чехлы известны в Украине. Цена отменная, качество тоже. Заказов у нее сейчас хватает.
А еще ей привезли НАТОвский тактический рюкзак и разгрузку. Они их разложили на запчасти, сделали себе выкройки - и пошли новые модели в работу. И швей она себе новых набрала, и машинки новые заказала.
И готова помогать армии - наценка на продукцию символическая (проверил, она сама калькуляцию показала, по собственной инициативе).
Чехол для десантно-штурмового броника: 460 гривен
Рюкзак: 425 гривен
Разгрузка: цену скажет в понедельник, они только в пятницу вечером первый экземпляр пошили.
А напоследок она мне сказанула: а себе я тоже уже бронежилет пошила, и тоже пойду воевать, если надо будет!
———————————————
Вся история про бронежилеты для 79 АЕМБР в буквах:
https://www.facebook.com/wings.phoenix/ ... 2276581190
———————————————
Вся история про бронежилеты для 79 АЕМБР в картинках:
https://www.facebook.com/wings.phoenix/ ... 448&type=3
———————————————
Хочешь помочь 79 АЕМБР (десантная бригада):
Карта Приватбанка 5168 7572 3217 4575 Юрий Бирюков
Финансовый отчет: http://goo.gl/vp72mF
Ежедневно пишутся отчеты по движениям
———————————————
Можно купить себе бронежилет со 50% наценкой (не скидкой).
Наценка уйдет на приобретение бронежилетов для 79-ки:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid ... 3533336731
———————————————
Феникс https://www.facebook.com/wings.phoenix/ ... 6706186747

МИД РФ:
- На центральных улицах украинских городов Путина «хуйлом» обзывают, а киевские власти не реагируют!
МИД Украины:
- Как это не реагируют? Аплодируют.

АВАКОВ: У ДОНЕЦЬКУ, ЛУГАНСЬКУ І ХАРКІВСЬКУ ОБЛАСТІ ПРИБУЛИ СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦІ
08 КВІТНЯ, 00:17

Spoiler

Show

В Донецьку, Луганську і Харківську області прибули спецпідрозділи міліції з інших регіонів України. Про це заявив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков у своєму зверненні, повідомляє прес-служба Міністерства внутрішніх справ України (МВС).

"Ми чітко розуміємо, хто є організатором заворушень у всіх трьох областях, ми їх ідентифікували. І хочу їх попередити, що законне покарання буде невідворотним", – йдеться у зверненні голови МВС.

За словами керівника відомства, у Харкові ситуація складна, але контрольована. Співробітники правоохоронних органів затримали вже кілька чоловіків, озброєних як вогнепальною зброєю, так і ножами й "заточками".

Згідно з повідомленням, стосовно проводяться слідчі дії, їхні свідчення, в тому числі, розширюють поле діяльності міліції.

"Водночас я сьогодні мав можливість оцінити дії міліції в Харкові – і мушу визнати, що значна кількість співробітників МВС не виконали покладених завдань належним чином. Ми будемо розбиратися з цією ситуацією і приймати кадрові рішення. Але я переконався, що і в нинішній міліції є справжні патріоти, які роблять усе, що належить робити", – зазначив Аваков.

Він також поінформував, що всі східні та південні області, які опинилися в групі ризику спецоперації з дестабілізації ситуації в країні, укріплені додатковими спецпідрозділами з інших регіонів України.

ОСТАННЯ АКТУАЛІЗАЦІЯ: 08 КВІТНЯ, 00:22ДЖЕРЕЛО: РБК-УКРАЇНА
реклама

Солдат революції Жан

Spoiler

Show

Известный исторический штамп – революцию делают романтики, а ее результатами пользуются прагматики или даже негодяи. Но революция в Украине еще не закончена. "Брат у ворот", Россия продолжает угрожать территориальной целостности Украины, и после захвата Крыма угроза вторжения в восточные районы страны нисколько не уменьшилась.
В Киеве власти стараются взять ситуацию под контроль, но чуть ли не каждый день происходят конфликты, иногда с жертвами, между милицией, бывшими активистами Майдана или теми, кто прикрываясь Майданом, занимается противозаконными делами.
Как отделить настоящих революционеров, которые жертвовали собой и своими жизнями на баррикадах Майдана, от негодяев, которые повылазили из всех щелей сразу после победы революции?
Обычно настоящие герои остаются безымянными. И это несправедливо.
Первый раз я увидел этого человека на Майдане случайно ночью в декабре 2013 года. Он выделялся из толпы своим американским камуфляжем и вообще больше был похож на спецназовца, чем на обычного горожанина, пришедшего на баррикады.
Я тогда не знал, что он – сотник одного из отрядов Самообороны. Вместе с несколькими мужиками он выгонял с Майдана бомжей и пьяниц. Делал все спокойно, без суеты.
Я тогда еще обратил внимание на его взгляд. В нем не было горячечного блеска, характерного для людей неопытных и захваченных водоворотом революционных событий. Он смотрел на все происходящее спокойно и действовал твердо.

Тогда мне врезалось в память его имя – Жан. Я себе и отложил куда-то в запасники – солдат Майдана Жан.
Второй раз мы столкнулись с ним тесно уже после победы Майдана. В Межигорье. Именно он командовал сотней "Варта Майдана" и водил нас по запасникам резиденции Януковича. Мы разглядывали оставшиеся ценности беглого президента и удивлялись превратностям судьбы - еще недавно мы опасались, что всех арестуют или даже убьют, а сегодня мы гуляем по хоромам того, кто казался непобедимым.
Жан, как оказалось, - киевлянин. Ему 43 года. Он из семьи военного. Родился в Самарканде, где в свое время служил его отец. С родителями он объездил почти весь Советский Союз. Теперь родители живут в Сумах. У него много родственников – в России.
Жан пошел по стопам отца, но развал советской империи, долгий экономический кризис вынудили с армией расстаться. Он не состоит ни в какой из партий, и с политикой свою жизнь никогда не связывал. Оказался на Майдане случайно и выстоял там несколько месяцев.
- Как вы оказались на Майдане?
- 1 декабря я шел на встречу с другом, как раз по улице Институтской. Я знал, что на Майдане неделю уже сидят какие-то студенты, но времени туда заехать и посмотреть, что происходит, особо не было. И вот я иду по Институтской, и вижу толпы людей, слышу крики, взрывы, то ли дым, то ли газ. Я остановился, осмотрелся, оценил обстановку и понял, что я тут нужен.
- И что – схватили булыжник и ринулись в толпу?
- Нет, я ж уже не такой молодой, чтоб сразу за булыжники хвататься. Я пошел на Майдан, нашел штаб, поузнавал, что происходит, вник в ситуацию, понял, что нужно собирать людей. Начал собирать людей.
Тут же был полнейший разброд, люди пришли высказывать свою гражданскую позицию и недоверие к власти, но толком никто не знал, что делать. Я собрал команду - из своих друзей, знакомых и тех, кто стоял на Майдане.
По строгому набору мы набрали ребят. Я провел с ними инструктаж. Мы создали сотню и назвали ее "Варта Майдана". И с этого момента мы стали выполнять функции внутренней и внешней безопасности.
- А в мирное время, до революции вы чем занимались?
- Я обеспечивал безопасность ВИПов. Безопасность – это мой профиль.
- Но ведь вы могли оказаться и на Антимайдане, почему пришли на Майдан?
- Моя гражданская позиция совпадала с той, что была у людей на Майдане. За время работы я насмотрелся на слуг народа достаточно и видел, что происходит в стране. И прежняя украинская власть меня не устраивала, потому что я по роду своей работы много общался с представителями власти, и много моих знакомых бизнесменов пострадали от власти Януковича, потому что власть занималась очень жестким рейдерством.
- Как отреагировали ваши близкие, когда вы им сказали, что вы – в самообороне Майдана?
- Отец в очередной раз стал гордиться мной. Был небольшой конфликт в семье, когда моя мать вернулась из России. Там же показывали все время по телевизору грязь, бомжей и прочие ужасы.
Одной из функций моей сотни было наведение порядка и чистоты на территории Майдана. Мы буквально за сутки вычистили Майдан от бомжей и грязи. На площади было настолько чисто, что можно было босиком ходить. А мама приехала с картинкой, что здесь грязь, бомжи, пьянство и хулиганство. Я ей все рассказал, но она сомневалась. Тогда я ее повел на Майдан, все показал, везде с ней прошел. Она успокоилась.
- Сколько в вашем отряде было человек?
- Сразу было всего 25 человек. Сейчас около 150.
- Вы принимали участие в столкновениях на Грушевского или Институтской, или только бомжей на Майдан не пускали?
- Конечно, принимали. Погибших, к счастью, у нас нет, но раненных много: осколочные ранения, отравления газом, контузии и огнестрелы. Вот, например, фотография одного из наших бойцов (ищет в телефоне фотографию и показывает несколько фотографий из альбома – авт.). Первая пуля прошила ему от уха через все лицо и пробила плечо. Второй пулей ему на руке оторвало пальцы, а третьей пулей попали ему в ягодицы. Но он выжил, хотя и остался жуткий шрам.


- Как вы относитесь к разговорам о некой "третьей силе"?
- Мне кажется, что была третья сила, которая все время провоцировала конфликт и пыталась столкнуть всех к вооруженному и жесткому противостоянию. Я не могу сейчас точно сказать, кто это был - русские, чеченцы, грузины, украинцы… Но были те, кто хотел крови. И действительно, власть была готова и отдавала преступные приказы.
Снайперы, которые убивали людей на Институтской, однозначно были со стороны спецназа. Я их сам видел. Я проводил там разведку, оделся как военный и подошел к ним максимально близко, метров до 70 от них. Они принимали меня за своего или за бойца одного из многочисленных отрядов МВД, СБУ и прочих спецслужб. Я видел этих снайперов и даже сфотографировал снайперов, и они стреляли по людям.
- Какое у вас было ощущение 18-19 февраля?
- 15 февраля я думал, что меня посадят лет на 15. 18-19 февраля я думал, что меня пристрелят.
- Как вы думаете, почему им не удалось снести майдан 19 февраля, когда он весь пылал?
- Либо был у них не было приказа идти до конца, либо что-то помешало, сыграло человеческое, потому что стояли женщины, старики, молодежь.
Мы активно им сопротивлялись. Мы бы что-то удержали, здания, например, но не знаю, как долго. Но они почему-то дрогнули, может быть не выдержали нервы у тех, кто был в первых рядах, или они получили приказ отойти, потому что вперед выдвинулись снайперы и стали уже убивать людей наповал.
Осторожное ощущение победы у меня появилось 22 февраля, я подумал, что мы перестояли, и все уже склоняется окончательно в нашу пользу.
- Вечером 21 февраля, когда сотник Парасюк со сцены Майдана дал Януковичу сутки, чтобы он подал в отставку, ты почувствовал, что это и есть решающий момент сражения?
- Во-первых, это был не сотник Самообороны. Его так назвали люди, хотя он к Самообороне не имел никакого отношения. Странный вообще человек. И у нас есть подозрения, что козачок-то засланный, чтобы конфликт этот еще больше разгорелся.
Мы с ним провели беседу. Он же выступил со сцены и куда-то ушел и скрывался. Но мы его нашли, провели беседу, все выяснили. Теперь с ним все в порядке, насколько я понимаю. Ну и на здоровье (смеется).
- Как теперь определить, кто – из Самообороны, кто сочувствующий и неорганизованный боец Майдана, а кто – негодяй, маскирующийся под Самооборону?
- Действительно, сложно определить. Мы над этим работаем. Мы, например, опознали и нашли более 100 титушек из Мариинского парка, которые затесались здесь. Мы их потихонечку отлавливаем.

- Что из себя представляет Самооборона сейчас?
- Самооборона Майдана - это хорошо организованная структура. Именно Самооборона, которая организована и приписана к штабу. Все остальные – это партизанщина, которые прикрываются разговорами о Майдане, о том, что они тут стояли, погибали.
Послушав их, можно решить, что здесь погибло как минимум 3 полка, столько неожиданно появилось бравых защитников. Они придумывают себе этим разные оправдания, чтобы пить, ничего не делать, собирать деньги, пытаться кого-то крышевать. В принципе, мы над этим тоже работаем, вычисляем их.
Сотни Самообороны остались, на сегодняшний день их 42 сотни, но многие теперь перешли в Национальную гвардию. Я сам каждый день бываю на полигоне, где проходит обучение отрядов Национальной гвардии. Идея с Национальной гвардией – отличная. Она практикуется во многих странах, когда люди ходят на работу, собираются несколько раз в год на учения, чтобы быть постоянно в хорошей форме.
В каждой сотне по 70-80 человек, это - 3 000 активных бойцов. На ротацию домой поехала как минимум половина людей. Есть люди, которые ни разу домой не ездили, а есть те, кто поехал, два-три дня побыл дома и вернулись.
- Каков он – типичный боец Самообороны - это молодой романтик, житель Тернопольской или Львовской области, украинский националист или анархист?
- Есть националисты, есть романтики, которые стали настоящими героями. В их молодых, романтических глазах поменялся огонек. Взгляд стал более мужской.
- А как защитить Украину от анархии в самом плохом понимании этого слова? Например, в Межигорье украли какие-то вещи, машины, как избежать хаоса на улицах с участием реальных или вымышленных бойцов Майдана?
- Межигорье моя сотня охраняла. Мы туда прибыли на третий день. Одну из машин мы поймали сразу, она ехала машиной прикрытия. Но сейчас постепенно возвращают и другое имущество, которое кто-то прихватил из Межигорья.
Но так быстро все не нормализуется. Если мы 90 дней стояли, чтобы перебороть власть, то за пару недель после победы мы не сможем все наладить.
- А если завтра война?
- Если завтра в поход? В ружье!
- И вы готовы воевать с Россией?
- Я негативно отношусь к агрессии со стороны России. Если мы называем друг друга братьями, то брат к брату с оружием в гости не ходит. Я не понимаю политику Путина по введению войск в Крым и каких-то планов против Восточной Украины. Я уверен, что это подорвет в конечном счете саму Россию. Многие после этого захотят и в Российской Федерации самоопределения и отделения. Путин разрушает ту империю, которую как он думает, расширяет за счет Крыма и Украины.
Я буду отстаивать интересы Украины. Родина там, где я живу. Я буду защищать свой дом, свой город, в котором я живу – Киев, Украину. Ведь Киевская Русь была задолго до того, как появилась Московия.
- Что, по-вашему, будет дальше с Самообороной?
- Я думаю, Самооборона войдет отдельным подразделением в Национальную гвардию. Те, кто захотят остаться в Нацгвардии, останутся. Остальные вернуться по домам и займутся тем, чем занимались до этого – восстановлением бизнеса, строительством, работой. Мужчина – этот тот, кто приносит в дом деньги.
- И когда это произойдет?
- Без понятия. Когда Владимир Путин одумается и успокоится.
Павел Шеремет, специально для "Украинской правды" http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/2/7021091/

7 квітня – Підсумки
Підсумки дня

З поганого:

1. Сепаратизм. Ця тварюка знову підняла голову на сході країни. На радість кремлівським мешканцям.

Spoiler

Show

На превеликий жаль, наші силовики за минулу добу не змогли реалізувати варіант, до якого були передумови: невпевнених – умовляти, несамовитих – нейтралізовувати. Зараз впоратися з сепаратистами в Донецьку, Харкові та Луганську буде набагато складніше.

… До слова, у Донецьку сепаратисти, які захопили будівлю СБУ, дуже скоро зголодніли і пішли на найближчий базарчик поживитися чим Бог пошле, погрожуючи зброєю торговцям. У той же час, за нашими даними, їм доведено наступне: у разі штурму захоплених будівель відразу кидати цю саму зброю.

Хоча пізно: в РНБОУ в діях сепаратистів вже угледіли «ознаки тероризму». А це зовсім інший балет.

2. У Криму російський окупант застрелив нашого майора. Росіяни підняли вереск: мовляв, український військовослужбовець був п’яний, і сам накинувся на нешкідливих російських солдатушек на КПП частини. А вони, ясна річ, захищалися.

Це відверта і цинічна брехня. Виходить, майор без зброї накинувся на до зубів озброєних російських солдатів на КПП, потім вони, « захищаючись», чомусь бігли за ним, щоб його вбити в його ж кімнаті у гуртожитку.

Наскрізь брехливі кровожерливі виродки. Як і їхній головнокомандувач Путін.

3. Сьогодні в ЗМІ прозвучало: направляють і фінансують сепаратистів люди олігарха Ріната Ахметова і лідера фракції ПР Олександра Єфремова.

Тішить не те, що розкрилося звідки вуха ростуть (наче хтось у цьому сумнівався). Тішить те, що про це стали говорити відкрито. Адже поки не взяти за зябра велику рибу, дрібнота не заспокоїться.

До слова, Єфремов сьогодні видав перл із приводу захоплень органів влади сепаратистами: «Помилкою буде вважати це провокацією якоїсь сторони. Це думка багатьох людей і вони хочуть цю думку відстоювати».

Мені здається, ці слова варто внести в протокол. Особливо зворушливо вони звучать на тлі зловлених сьогодні силами СБУ російського розвідника, який координував сепаратистів на Луганщині.

Скажу чесно: у мене особисто практично до всіх наших політиків довіри – як у бика до директора м’ясокомбінату. Але Партія регіонів – це щось особливе. Якщо хтось побачив там найменший натяк на турботу про інтереси України, будьте ласкаві – повідомте. Шалено цікаво це бачити.

4. Сьогодні ввечері в Севастопольській бухті мережею групи «Інформаційний Опір » були ідентифіковані готові до завантаження 8 російських кораблів (головним чином – десантних).

Особовий склад і озброєння поки не завантажуються. Але ми б уважніше поставилися до можливої ​​висадки російського десанту з моря в Херсонській та Одеській областях.

Варіант досить малоймовірний . Але врахуємо, що у сепаратистів не виходить розгойдати південь України. Тому невідомо, як діятиме Росія в цих регіонах, якщо авантюра на Донбасі, не дай Бог, все ж у неї вдасться.

З хорошого:

1. Хоч правоохоронці і допустили захоплення органів влади в східних областях, зі скрипом ситуація починається вирівнюватися. Де миттям, де катанням – принаймні, починають виднітися проблиски виходу із ситуації.

Для координації діяльності силових структур уряд направив до Харкова міністра внутрішніх справ Авакова, до Донецька – першого віце-прем’єр-міністра Ярему, в Луганськ – секретаря РНБО Парубія і главу СБУ Наливайченка. Що вони там створять – подивимося. Але робота таких чиновників на місцях – це вже великий плюс.

Крім того, за словами в.о. Президента України Турчинова, завтра Верховна Рада України одним з перших питань розгляне закон про посилення кримінальної відповідальності за сепаратизм. Про це я говорю не перший тиждень – давно пора!

2 . Тішить, що в самій гарячій точці – в Донецьку – міськрада послала сепаратистів з їхньою недоробленою «Донецької республікою» подалі.

Донецькі депутати дали чітко зрозуміти, що жителі регіону в ці ігри не грають. Це – забави для «туристів Путіна», що приїхали в Україну і жменьки бажаючих заробити місцевих дебілів.

3. Сепаратисти у Миколаєві сьогодні викликали сміх упереміш з жалістю.

Близько 30 осіб підійшли до Миколаївської облдержадміністрації. Як написали місцеві ЗМІ – «з метою проникнути всередину будівлі». Жменька цих, хай вибачать мене дами, мудил з георгіївськими стрічками вельми амбіційно скандували «Один за всіх і всі за одного».

Але швидко зрозумівши, що правоохоронців, що оточили будівлю, можна на шару відхопити першокласних люлей, вони різко змінили риторику. Почали кричати «Міліція з народом!». Міліція зглянулася і не стала ображати непереможних російських витязів.

Дмитро Тимчук

[Varyat]

"Местные харьковчане" штурмовали театр оперы и балета(!), думая, что это - мэрия(!) и требовали мэра!"
Когда же вы укатаете к себе обратно в Россию "освободители". И освободите нас от своего присутствия.

https://www.facebook.com/babaikit/photo ... eam_ref=10
..і, чесно, кажучи, дивлячись на ці високоінтелектуальні обличчя, починаєш розуміти науку євгеніку . Якщо, згідно путіну, "лицо России" виглядає саме так, то як же тоді в Росії виглядає жопа??? Краще б путяха за гроші, потрачені на сепаратизм, оцим своїм довбо..обам зуби вставив і книжки купив, то би було реальною турботою про знедолений російський народ.


Дуже актуальний плакат до 9-го травня!


http://v-variant.lg.ua/region/74287-v-l ... -foto.html

А цей актуальний завжди! Життєстверджуючий креатив! Тепер навіть ліниві домогосподарки можуть виявити своє ставлення до великого Пу. А зважаючи на те, що магія вуду таки існує і не тільки в літературі - ну ви мене зрозуміли .

[Trion]

Слушаю радиоперехват сепаратистов с Донецка.
Сетуют с матюгами, что встречали беркутов с Киева как героев, а теперь они куда-то делись. Мол, думали нормальные люди, и те продались.

[Varyat]

Zello? Який канал?

Для тих, хто воює не тільки на форумі:
http://www.velokiev.com/forum/viewtopic ... ead#unread

[de Balzam]

Внезапно вчера в русской Википедии написали статью "Донецкая народная республика", и в тот же день после короткого, но буйного обсуждения удалили. Администратор Bilderling, немец из Питера, удалил с формулировкой "дабы не превращать Вики в Викимайдан"