Ну, якщо в такому песимістичному ключі розвивати тему, то так і є - всяка діяльність людини взагалі не має сенсу, особливо на фоні смертності індивідуума. Але заховатися під ковдру і покірно ждати смерті - не самий прикольний варіант. Навіть метелики-одноденки за той один день встигають добряче повеселитися...І не розкрутилися , і не пішло , і якось і не видно особливих намагань кудись масово індивідуально рухатися ...
Є стара придебенція про євреїв, коли один другому каже, що проблем взагалі не існує. Аргументація така: якщо проблема має вирішення - то це вже не проблема. А якщо проблема не має вирішення, то це також не проблема - то вже біда. І ще одна хороша філософська концепція, яку, до речі, дуже люблять на зоні, в складних життєвих умовах вона ще вагоміше звучить: роби що маєш, і будь, що буде. Незважаючи на крайню простоту і лаконічність - я б сказав, це основоположна мотиваційна концепція людського існування. Вона не оптимістична і не песимістична. Вона життєва. Дуже добре цю концепцію моделює гра в довгі нарди - багато чого залежить від тебе в плані тактики і стратегії, але є моменти, від тебе не залежні - як кубик ляже. Як і в житті... Тому то нарди так сильно поширені в тих краях. Поки серце б'ється - треба рухатись. Інакше або з'їдять, або затопчуть, або сам здихнеш. Від нудьги. Закоси в оптимізм чи песимізм також недоречні - все-одно ніколи не знаєш достовірно, що буде завтра. Треба просто крутити педалі і рухатись в сторону горизонту. Там може виявитися щось прикольне. А не виявиться - повертаєш руля в інший бік - і алга!
алга - це з анекдота:
-Алга
-А "Назад"?
-А у татарів немає слова "Назад".
Якщо нам треба, то ми розвертаємося і - алга!