Знову кілометри черівної дамби Незвичний пішохідний перехід в селищі Сельменці. Ніяких черг. Приємне відчуття що український кордон теж можна пройти без відчуття огиди і люті. Два віконця, посмішки.
Всюди б так.
Ну а після кордону звичний сум. Ями, дюри і всілякі провалля на дорогах.
Все це настільки приголомшливо, що 20 км до Ужгорода по відчутях були складнішими за 200 Словаччиною
Благо, Ужгород потішив і гармонізував.
Чекаючи потяга змогли вдосталь насолодитися містом, сонцем та річкою Уж. Бонусом невеличке відео з подорожі:
phpBB [media]