ФАНТАСТИКА!!!
..Скільки я "боявся" цих пергонів і нарешті я їх проїхав!!! ((Тепер сплю і бачу Дубкі 2009))
....спочатку було слово і слово було "Дубкі", "Складний Рельєф", "Скільки там людей склалося на першому спуску"... і зуби ціпиніли коли про неї слухав, і жах наповнював очі ...
потім поїхав подивився ((2007 рік закриття): "Наче, нічого складного"... але ж треба спробувати самому, після змагань, а далі як у класика: "В воскресный день с сестрой моей, мы вышли со двора, я повезу тебя в "Дубки" сказала мне сестра, с тропы в тропу переходя я вижу наконец, прекрасный класный первый спуск, где мне придет "П$#%ц"" , піднімаюсь ребро болить, але наче їхати можу.
....Пройшов рік, "скілл" катання трішки підняв, хоча "техніка все ще сильно страждає". За три тижні до змагань проїхав пару раз трассу, наче нічого складно, їхати можна (хоча перший спуск і досі мене лякав).
....Знаючи свої результати по ПДН(47/89), і беручи до уваги три тижні без велосипеда іду в передостанній ряд...
...3...2...1... старт... і тут я розумію, що НАТОВП ЦЕ СТРАШНЕ!!!... хтось лізе під колеса, хтось позаду б"є по колесу
...Дивлюсь всі кудись поїхали, а я не можу нікого наздогнати.... і тут згадую, що треба перемикати передачі...о так значно краще, почав наздоганяти..
Перший крутий поворот на розігрівочному колі.... - "Люди, а за чим черга?", друге коло те ж саме місце "Я ще вчора тут займав"...
І ось він
ПЕРШИЙ СПУСК - це він до перегонів здавався страшним... а тут пролетів так, що питання постало, як за розмітку після нього не вилетіти... ниряю під розмітку, повертаюсь,... їдемо... але не довго, джерельце і там вже всі "грають в пасочки" - штовхають велосипеди
нарешті перший підйом, черга за медалями потихеньку скорочується...
((Деякі не пропускають,
падаю за собою тягну заднього, інші об"їжджають))... доїждждаю перше коло, в голові все стучить, серце калатає...
(от як знав що не треба на 3 тижні велосипед кидати, але ж на ньому і по "Червоному морю сильно не покатаєш").
...і тут чую: "усі стають, один за одним"... передчуваю щось недобре... так і є ... хтось на першому спуску "навернувся і досі лежить"
... а всередині "якісь кішки роздирають"... сподіваюсь, що все обійдеться... ... наче "розібрались"...
... 3...2 ...1... старт... чергова пробка на розігрівочному колі...
ПЕРШИЙ СПУСК (це там де щойно когось винесли) і тут мене ЗПРАВА ХТОСЬ ОБГАНЯЄ
що я в цей час думам краще писати не буду.... щось там про Девійд Блейн і "*** мій МОСК, і щось там ноги"...
... перший підйом "пасочки", черга за медалями майже щезла, ... доки думав як краще останні 2 метри забратись, всі вже кудись щезли,
замість думати, треба було або сильніше крутити, або злазити і штовхати
... друге коло просто не пам"ятаю... лише хлопця що показував циферку "1"
... третє коло - нарешті
((математична загадка: попереду нікого немає, але я точно не перший)) ... їдь куди хочеш, але позаду ще точно двоє на хвості -
"Я не останній - і це вже добре, нікого не пропускати, ні сантиметра землі, Київ за нами, Ворог не пройде!!!" , все що можно проїжджати проїджаю
("а руки (ноги) то помнят") , увійшов в форму
(де ця форма була попередні 3 кола, злюсь сам на себе) ... ось він ФІНІШ!!! Я ЦЕ ЗРОБИВ!!!!
Дякую організаторам за чудові змагання!!!
Дякую реєстраторам за номар "33"
Дякую усім суперникам - до зустрічі на наступних перегонах!!!
P.S: Користуючись форумом, хотілося б окремо відзначити і висловити подяку:
Моїй дружині - музі за підтримку і натхнення (без неї і не поїхав на змагання).
Сестрі - за наданий велосипед. (аля спонсор) *star*
Belfegor, Monk, Goth13 - за тренування і підтримку!
(сок)