Чудова вийшла покатенька!
Погода нам допомогала як могла. Було сонячно та не спекотно. Дощі, що пройшли напередодні, зволожили пісочок, їхалось непогано, але навіть ця обставина не дозволила проїхати ось таку ділянку дороги, що зустрілась нам в лісі між Шибеним та Леонівкою. Тут тільки пішки кілометра півтора!
Швидко промайнув знайомий пущинський ліс.
Приїхали до мосту через Ірпінь.
До кар'єру докатились доволі швидко і в повному складі.
Біля джерела Ченець група розділилась, частина поїхала у Бородянку на тягу, далі до тетерівського лісу рушили вже вчотирьох.
Міст через р. Здвиж
Без проблем добрались до прекрасного місця для матрасу посеред тетерівського лісу де відпочили та підкріпились. Але води тут немає, це треба враховувати.
Тільки рушили далі, як на дорозі зустріли одиноку велосипедистку на гібриді з вузькими колесами, яка пхала по піску свій велосипед. Вигляд у неї, коли вона побачила нашу групу, був переляканий і вона намагалась не дивитись у наш бік. Ми не стали зупинятись та розпитувати куди вона рухається, щоб ще більше не налякати її. Але рухалась вона у протилежному від станції сторону і навігатора на рулі видно не було. Може хоч смартфон з картою у неї був.
Перед поворотом у бік станції Тетерів іще один учасник поїхав на електричку, а трійка самих стійких рушила своїм ходом через ліси та поля назад в Київ.
До Небрата були ще грунти, а далі вже докатували асфальтом.
Дорогою зробили ще два невеликих матраси.
На точці старту перехрестя Гонсалеса були десь о 20:00. Далі самі стійкі поїхали додому своїм ходом, а я поплентався на міську електричку. ((
Всьго у мене вийшло 172 км. Непоганий результат, як для початку квітня та піщаних грунтів. Ящетаю! ))