Покатушка під девізом "а по такому ми ще сьогодні не їхали" успішно завершена. Сподіваюсь, усі без пригод добрались з вокзалу і відходять від вже вчорашнього дня.
Ранкова розминка грунтами виявилась лише прелюдією до подальшої жесті

. Після матрасу розпочався хардкор. По косі, де ми "не проїхали" б, їхалось досить непогано, дарма що пральна дошка по траві. В наступномк селі добрий єгер все намагався відправити нас асфальтом в об'їзд, та коли ми переконали його, що дорога в лісі таки є, здався і пропустив на закриту територію. Так, дорога в лісі була, кілька років тому. І болото було, і комарі, і кропива... Правда, вони чомусь залишились

Можна було сміливо записувати звукову доріжку для німецьких фільмів для дорослих: таких охів-ахів від кропиви ліс зроду не чув

Рухались точно по треку, та легше від цього не ставало. Висока трава, глибокі калюжі і купа гілок, що постійно заскакували в колеса, не давали розслабитись.
Нарешті, ліс закінчився. Далі трішки польових доріг і вже підвісний міст під Білою Церквою... Та польові дороги хтось засадив кукурудзою і коло пошани по свіжій стерні (дежа вю, рівно рік тому ми так само пробирались в Буки) додало на перекидки ще один гербарій.
Дякуючи навігатору в телефоні Льоші, об'їздимо минулорічні грунти асфальтом, не забувши повторити запасання кукурудзою

До підвісного містка заїхали вже з зовсім іншого боку. Традиційні фото-відео проїзду по ньому кожного з групи, короткі оглядини гранітного кар'єру і ось знову вона - стежка вздовж Росі. Телефон повністю розрядився, знімати не було на що, тому просто їхав в своє задоволення, максимально швидко, наскільки дозволяли гальма перед кожним поворотом чи деревом. Якби ще не зустрічні місцеві та не зовсім адекватні собаки...
Перед заїздом до дендропарку покупали свої велосипеди та дехто скупався і сам. Все, маршрут практично пройдено. Ще година кружлянь по парку з колективним фотографуванням і на вокзал. Остання електричка до Фастова, як і звідти до Києва були порожні.
Поїздка пройшла на позитиві, не дивлячись на негаразди з погодою і "дорогами". А це - головне, за що всім дякую. Чекаємо на фото, щоб ще раз пережити ті емоції.