Приїхавши додому напередодні о 23-й, після
паркерівської покатухи, думав, що у неділю вже нікуди не поїду, але відчуття необхідності закатки перемогло, та й подивитися на старт Сотки теж хотілося.
Тому зранку, ледь втиснувши в себе чашку чаю, схопив ровера - і до Діброви. На шляху трапилися кільку груп велосипедистів, що летіли на старт, декількох тошнотиків обійшов я (хоча все ж таки більшість обходила мене
).
На стартовій галявині (чи як воно там зветься) побачив декілька знайомих обличь, одним з яких виявився ЮЗЖД. От і добре, хоч хтось із сьогоднішньої туси знайшовся!
Трохи згодом побачили орга, який йшов займати позицію для спостереження за стартом гонки. Якимось чином група сформувалася і вже всі разом дивилися за стартом спочатку шосерів, а потім й МТБшників. Між цими заїздами Анна вибігла на трасу підібрати якусь гумку, яка виявилася частиною камери. Видно, хтось втратив зайві 20 грамів ваги. ))
Згодом стартували і ми. Група невеличка, доволі жваво доїхали до Білогородки, там трошки вздовж річки, аварійний місток (дехто там ледь ногу не зламав), а далі хащі, ліси, поля, трохи пісків і посеред лісу п"ятиметровий паркан і його бетонна основа з написами "частная тєріторія, вход караєцца солью". Зайву сіль організм не потребує, тому поїхали об"їздними піщаними шляхами.
Чи то дощі йшли, чи може їх хтось напередодні поливав, але в більшості вони їстивні, чи то катабельні))
Якимись чигирями дісталися магазину, доповзли до озера, а в ньому як на Балтиці: йдеш собі від берега, а вода до коліна ледь доходить... Вирішили, що поки дійдемо та скупаємося на глибині, пройде пів дня, тож поперлися на берег, де розклали скатєрть-самобранку, трошки поновили запаси калорій в організмах і покрутили в бік дому.
Поки їхали, відвідали трапезну з плюшками та узваром, а також покормили козенят у зоопарку, а звідти вже й до фінішу недалеко.
Від фінішу Аня повела якимись чигирями, тому додому замість 10-ти накрутив майже 20, але без машин, стежками з тими ж таки кізочками та іншою київською домашньою живністю)).
Загалом за вчора вийшло 90 км, то ж закатка пройшла пречудово. Сьогодні трохи є крєпатури в ногах, але то нагадування про щастя двох днів в седлі! )
Дякую всім, особливо оргу і ЮЗЖД, що терпів мене як не половину, то добрячу третину шляху!
[/spoiler]
.
