Поїздка, яка на 100% виправдала свою назву.
Збір пілотів на старті - за графіком. Інструктаж проведено, закрилки перевірено. Від гвинта!
На лісових стежках не так вже й багато піску, тому летіли бадьоро. Але не довго: два проколи поспіль і з"явилась нагода трохи пошукати гриби в лісі. Не знайшли. Далі прокладали велостежку вздовж колії, заробляючи заслужені медалі у вигляді реп"яхів. Проклали. Замість переправ через канали довелось переправлятись через Чернігівську трасу. Переправились. Черговий прокол був компенсований райськими яблучками.
Прикро вразило: наші війська настільки суворі, що чатовим біля ракетних комплексів в бойовому розгортанні замість автоматів видають лопати і тачки.
В Красилівці зробили місячний план по продажах місцевому магазину і заслужено пообідали за графіком. На в"їзді в Гололів знову прокол, який цього разу компенсувався свіжим соняшниковим насінням прямо з поля. По гарному сільському асфальту катались не довго - знову пробили камеру величезним шматком дроту і втратили чергові 20 хв. Як виявилось, це була не найбільша втрата часу в той день...
О третій дня завертаємо по треку на поле і тут на нас з неба спускаються вони - біла і червона птахи. Граціозно приземляються і вирулюють до ангарів. Відразу в хвіст їм по злітній смузі прилаштовується колона з 25 велосипедів і, як на параді, супроводжує до терміналу. Люди на вишці були здивовані не менше нас. По фотографіях з гугла я очікував, що тут просто польовий аеродром з "кукурузниками" для обробки полів, а виявилась повноцінна авіашкола з немаленьким парком легкомоторних літачків і гвинтокрилів. Пілоти теж аж ніяк не сподівались, що з кукурудзи на них виїде велобанда і, як ні в чому не бувало, ломанеться на злітну смугу. Правда, все вирішилось мирно (все ж таки, нас було більше) і ми напросились роздивитись зблизька їхній авіапарк в обмін на роздивляння нашого вело. Роздивляння плавно перейшло в більш близьке знайомство і вже через кілька хвилин перший наш штурман вирулював на злітну смугу в червоному Ferrari. Приклад виявився заразним і понеслась...
З аеродрому ми виїхали о 17:40 з планом в 35 км до фінішу і надією встигнути хоча б на якусь електричку. Залишалась лише година світлового дня, тому зрізати трасою відмовились, щоб не тулитись з машинами на вузькому асфальті. По грунтовках, гравію, піску, полями-лісами, часом з однією фарою на двох і криками "Яма!" ми таки добрались до Києва. Дехто навіть встиг на електричку. З графіку вибились, але головне, щоб кількість злетів у нас дорівнювала кількості посадок.
На закуску - шостий прокол за день: вже в Києві упіймав "зміїний укус".
Дякую Славіку Sonic за замикання, фотографам - за пам"ятки про цей чудовий день і усій групі - за терпіння на матрасах, яких сумарно набралось десь під 5 год.
Ось живий трек
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=icnghfefxcuxtkdw
Найцікавішу ділянку з 41-го по 51-й км проїдуть не всі
