Після шедеврів Ростіка навіть якось соромно виставляти свої "кадри" (
дивитися,
скачати).
Покатуха починалася трешово:
- Ростік розложився на рейках, тому на старт приїхав з файним садном на пів
;
- у Артема ексцентрики сказали "ой, всьо". І якщо задній ще хоч якось тримався, передній забастував категорично. Ситуацію врятувало те, що Льоша НУХТ був недалеко від мого дому, і приїхав на потяг з ексцентриком у кишені;
- на Олексія Kabhaal накинулася пасажирка з істерикою "аааа, ваша залізяка смердітиме мені тут МАЗУТОМ"
;
- один з учасників другої групи епічно проспав, і лише завдяки завзятій провідниці встиг вискочити у Рівному, а не поїхати далі на Волинь.
Провідниці - то окрема історія.
Шоковані натовпом двоколісних (для ковельського напрямку це рідкість), а нас було 14 осіб, спочатку бідкалися "ой, куди ж? Як же ж?", втім ми швидко порозумілися і попрощалися друзями
Першою цікавинкою на маршруті був трек гінки Карпова Долина
Траса непроста, технічна, цікава, з якісною розміткою, але через те, що ми приїхали, коли ще було темно, рухатися нею було непросто. А коли ще вилетіли комарі... Одним словом, треба сюди повернутися, бо цього разу летючі кровосісі змусили нас втікати
Крейдяний кар"єр, окрім краєвидів, "порадував" шаром пилу, що осів на нас
Але все у цьому світі урівноважене, тож нас було винагороджено дивовижною стежкою в кущах
Озера біля лісу викачують
Руїни костелу Св.Лаврентія у Тайкурах - масштабна будівля, наче є рух біля нього, і відповідно надія на те, що його буде рестаровано
Частково збереглися старі сходи
Для розуміння розмірів будівлі
Неподалік руїни старого католицького кладовища
Самотня капличка серед поля. Дороги до неї так і не знайшли
с.Новосілки
У с.Країв зустріли з Олегом, і далі покрутили вже усімох
Біля с.Шлях трапився нам хутір на 2 хати. В одному бабуська, в іншому дідусь живуть. Останній напоїв нас смачною водою з приліска у полі.
Криниця, що сховалася у тіні каштана і бузку, напувала ще його прадіда...
Відрізок Шлях - Новомалин змусив нас стогнати від захвату: дивовижні краєвиди, фантастичні грунтові "качелі" (вгору-вниз)...
А цей підйомчик! Ммммм...
У Новомалині зустрілися з другою групою
Дивлячись на годинник і кілометри, що залишилися, розуміємо, що треба їхати повільніше, інакше півдня сидітимемо в кафе
.
Тож неспішно окупуємо сільмаг і влаштовуємо фотосесію
Відпочивши крутимо далі
Пісочки у лісі лагідні, як мама
. Втім, після Пущі нас таким не злякаєш
. І от вже Межиріч
На околиці Острога кінь пасе овець
Тут взагалі дуже тонка грань між сільським господарством і містом (на авто, що вдалині, люди приїхали доїти корів)
Острозький замок
Масштабненько...
Стару синагогу реставрують
І от ми вже на бетонці
Ой, а що це в нас на горизонті!
Очікуючи другу групу, вирішуємо освіжитися. Ось вони, ізотопи! Насичуємо організми!
І нічого такого від тої води не буває
До станції їдемо за Олегом: від чудово знає всі місцеві стежки (а їх тут з вершечком)
І от вже ВОНА!
Гарна така, як на долоні. Ставок-охолоджувач, фонтанчики - схожа на Южноукраїнську. Але фотографувати нізя, Олега підставляти не хочеться (адже його тут всі знають), тому лише заглядаємо скрізь - і крутимо далі
але якщо дуже хочеться, то...
шпіонські фотки спогади залишаються...
І от ми вже у атомграді
Місто справило приємне враження - чисте, затишне, яскраве
На околиці старий млин
Коло нього - багатоповерхівки і гуляють корови
Тут все тісно поєднано
Приватний сектор відділяє від багатоповерхівок канал
А там трохи між хат, по лісочку - і от вже вивіска Хуторок... Тримайте нас семеро!
Відобідали, відпочили, отримали заряд бадьорості (нас чомусь добряче лупила током вода з крану, хоча працівників закладу вона не чіпала)
Годинки за 4 вирушаємо в бік вокзалу. Знову ліс, стежки, насолода... Знайшовши вокзал, вирішуємо скоротати час, розвідавши ще один місцевий заклад - Сонет (кафе/готель/сауна)
Мммм, які ж тут файні сирники готують! Підвечерявши білком, потроху крутимо назад на вокзал, де нам ще кілька годин відпочивати в очікуванні потяга
Підвечірок
Отже, розвідка вдалася.
Регіон однозначно вартий уваги - тут тобі і купа цікавинок, і рельєф, і грунти.
Рада новому знайомству, Олеже, дякую за все. Було цікаво і пізнавально. Сподіваюся, ще не раз покатаємо
.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.
.
.
!
