Повідомлення semen » 22.6.15 00:40
Фінішували о 23:40 з дистанцією 164 кілометра.
Пісочниця суттєво вплинула на наши плани, внеся
зміни до заключної частини маршруту (закатувалися асфальтом) та час фінішу.
Ефектно проїхали пущанським лісом, двічі маючи нагоду для близького знайомства з лісовими мешканцями: двома косулями, що влаштували шлюбні ігри та кабаньєю сім'єю з виводком, остання помітивши нас розділилися - дорослі кинулися через дорогу, відвлекаючи увагу на себе, а молодняк ( близько десятка) спрямувався у протилежному напрямку.
Після того, як набрали води у струмку, Євген (Bajker) вирішив, що сьогодні для нього не той день, щоб встановлювати нові рекорди, та у Чорвоному звернув у напрямку Києва.
Кількість пісків на маршруті дає підстави для його віднесення до категорії самої складної покатеньки, що влаштувалися мною.
Діставшись річки Здвиж, переїхали на інший берег, де зупинилися на перекусити. Після с. Щибене, звернули до лісу, що зустрів нас безмежними пісками, що супроводжували нас аж поки ми не повернулися назад до цього села. Загалом, відсоток пісків в цих лісах становив близько 80, 5-10 з яких довелося пройти пішки. Особливо запам'яталася штучно насипана дорога з піску, в порівнянні з якою аналогічна насипна дорога біля с. Трость меркне, оскільки якщо останньою наполегливий райдер на правильній гумі з оптимальним тиском міг пересуватися, то у нашому випадку справа була безнадійною, у розїждженій колесами колії байк скривався по саму каретку/втулки, в той час як покриття під колесами лишалося м'яким, що унеможливлювало рух. Лишалося пересуватися тільки пішки, всі спроби з'їхати на тверде покриття були марними, всі дороги, або поверталися дугою на пісок, або вели в нікуди. Винятком, була одна, що співпадала з треком та вивела нас на асфальт за с. Леонівка. Асфальтом повернулися до села, щоб відвідати магазин, проте нас очікував сюрприз - закритий на перерву магазин (лишалось чекати всього півтори години), але на щастя нам допоміг місцевий чоловік на ім'я Микола, що вмовив обслужити у обідній час.
Потім, ми довго спілкувалися з ним, дізнавшись, що можна уникнути цієї насипної дороги з піску, він навіть називав номери лісових кварталів, де проходить альтернативні шляхи. Від нього, також дізналися всі історичні подробиці про село, які було тут знято фільми. Наприкінці, він супроводив нас на мопеді до місця з'їзду з асфальту на трек, залишивши, що ґрунтами до Коленців в двічи менша відстань, ніж асфальтом до Блідчі, шість проти дванадцяти кілометрів, запевнівши, що піски будуть, однак, такого зла, як насипна дорога, ми не зустрінемо.
Дісталися Коленців та спустилися подивитися на Тетерів, - найбільшу за шириною та найкрасивішу річку, що бачили протягом маршруту. Виїхали на асфальт та рушили у напрямку Блідчі, звернули за треком на ґрунти та одразу ж зустріли пісок, якій супроводжував нас майже до Мирчі. Після с. Великий ліс, звернули на ґрунти, - це знову був пісок, без жодних твердих альтернатив, аж поки не виїхали до поля перед Шибеним. Після того, як виїхали на асфальт за Савенками, порадилися та вирішили більше сьогодні на ґрунти не повертатися, була 21:30 та почало сутеніти, благо сьогодні був майже найдовший день у році, та трохи більше ніж за три години дісталися Києва.
Фактичний трек.
Востаннє редагувалось 24.6.15 18:26 користувачем
semen, всього редагувалось 21 раз.
Всі межі в твоїй голові!