На старті нас зібралося 8. Двох в останній момент висмикнули на роботу.
Виїхати в дощ і показниках термометра біля 14 градусів (влітку) - для цього знадобилося чимало зусиль, але відкладати нікуди.
Поїздку заплановано було зарані, тож чимала підготовка пропала б дарма.
Темп зі старту був трохи нижчий, ніж я планувала, але коли бризки з покришок заливають окуляри, їхати більше 25 км/год не дуже хочеться.

Десь за годинку дощ стих, їхати стало легше

Перекусили біля яйця і рушили до КПП

Машин стало відчутно менше, дорога середньої якості, але їхати можна.
Єдине, що дошкуляло, це зустрічний вітер. Перші 130 км з ним добряче вимотали групу.
І от вже Поліський район

Залишки с. Бобер

І от вже ціль поїздки на горизонті

Сам КПП - цікаве явище: будиночок, шлагбаум з ручним приводом, стіл-стілець канцелярські і двоє вояк у камуфляжі і броніках, які діловито щось записують у тєтрадочку

Вояки виявилися досить приязні, розповіли нам багато цікавого. Тільки задумливо покрутили біля скроні, коли дізналися кілометраж поїздки...
Тож все таки ми там були
Ціль поїздки виконано, рушили додому. Разом з хмаринкою, яка почала нас бризкати дощиком.
Хвилин за 5-10 прокол у Армена. Це нас і врятувало від другого промокання. Хмаринка полетіла далі, а ми лишилися лікувати колесо.
Завдяки злагодженим колективним діям швиденько змінили камеру, встигли зробити пісь-стоп і перекусити

Поліське - Термахівка доїхали бадьоро (вітер вже був на нашому боці)

Термахівка-Малин - один з найскладніших відрізків.
Спочатку нормальне покриття

але за кілька кілометрів - бічний вітер, тряский асфальт перемежовується з бетонкою, ще і більше 150 км в ногах

Але ми вижили, і на Варшавці близ Малина мали на одометрах 200+ км. Перекус - і додому

Спочатку - вітер в спину, 33+ км/год, майже не педалюючи. Щоправда, він таким був недовго, незабаром до нього додався бічний, що відчутно зіпсувало "ліфт". Але після того, що було спочатку, це вже було за щастя.
В Тетереві бажаючих проїхатися з комфортом електричкою не виявилося, і компанія повним складом рушила на Київ.
Варшавка зараз - задоволення на любителя, ремонт йде повним ходом, перекриття дороги не надто якісне, але вже якось дотерпіли.
На місці збору були о 20:00
ФОТО для подивитися:
http://www.flickr.com/photos/97653034@N ... 729393045/
Тож, поїздка вдалася. Подвійна давня мрія - КПП Поліське і 300 км за день.
Групі дуже дякую, за те, що їхала рівно, злагоджено, по правилам, зупинялися на в_кущики, на перекус і заправку водою. Ви молодці!
Особисто для мене ця поїздка назавжди буде асоціюватися з Ігорем, тож пропоную щороку вшановувати його пам'ять солідним пробігом.
Какие ощущения у

после 300 км?
не заглядала до всіх у памперси, але мій зад у хорошій формі.
Сьогодні ще закатку грунтову на 100 км відкатав.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.