Фінішували. Ноги не просто печуть - горять!!!
Починалось все ніби і непогано: група з 30 псевдоматрасників

досить компактно проскочила грунтами до Романівки, випереджаючи графік. Розливного квасу в магазині не виявилось і це вже мало бути знаком, що нам щось пороблено

Обмінюємо Ulasenko +1 на двох людей, які доганяли нас з Києва чомусь через Ірпінь, і знову спускаємось на грунти до річки. Перший раз вмикаємо блуд і заїздимо на безкраї поля кропиви. Вчасно схаменулись і повертаємось на трек (дякую нашому штурману за навігацію). Переїздимо залізничний міст і трек заводить нас спочатку в людські городи, а потім знову в кропиву зростом з велосипед. Як ми намагались з неї вибратись то окрема історія

, але з треку таки довелось зійти. Тепер до кінця року можемо бути неслухняними - все одно вже отримали кропивою по повній програмі.
Далі рухались просто за напрямком Горенка/Гостомель прямо понад берегом річки. На опіки вже ніхто не зважав, хоча першим діставалось найбільше. Десь через годину пробирання крізь трав'яні джунглі виходимо на гостомельську трасу. Все, далі вести людей такими ж стежками небезпечно - орга можуть десь тихенько в тій річці і притопити
Починаємо імпровізувати. Всі хочуть на озеро? Буде вам озеро. 10 км. асфальтом і ми в Мощуні. Магазин з квасом, як на зло, зачинений. Сьогодні всі проти нас

Затарюємось в центрі і поскоріше у воду відмочувати ноги. Справді, в холодній воді стає набагато легше.
Часу залишається ще досить і більшість готова компенсувати ірпінські поля пущанським піском. Розвідую нову для себе стежку в напрямку бобрової греблі - піску там менше, можна їхати. Далі починаємо вибирати найбільш комфортний шлях добратись до диспансеру. Варіантів багато, покладаємось на досвід місцевих і таки вискакуємо на маршрут здоров'я з мінімумом піску. Але ж коли все так просто - це не наш формат. Поки лідируюча група вирвалась вперед, на черговому роздоріжжі намагаємось скоротити

... Втретє за сьогодні вмикаємо блуд і потрапляємо на просіку, завалену деревами. До диспансеру ми таки вибрались...
Фінальний прогін по стежці вздовж трамваю і фініш на пл. Шевченка за графіком.
Всім дякую за темп, згуртованість, терпіння і готовність до авантюр. Окрема подяка Дімі за замикання. Цього разу, здається, нікого не загубили в лісі
