Повернулись. Самі трохи змокли, велосипеди трохи в болоті, але відпочили непогано.
Озера побачили, в лісі блукали (зовсім трішки
, капвей пофотографували, кропивою пожалились, комарів напоїли. Все як і мало бути. Перша половина маршруту нічим, крім звалищ сміття практично і не запам'яталась - просто розвідали грунтовий шлях на Академмістечко і до озер. Правда, порадував квас в генделику на в'їзді в Ірпінь - їхали вже не даремно. Грунтові стежки на Ворзель на карті є, а в реальності перекриті заборами і воротами місцевого панства, так що довелось пробиратись вулицями міста. Хмари за нами ганялись від Ірпеня, але ми вчасно проскочили мощунські торфяники, коли вже пустився дощ. Купання в озері в Мощуні, непоганий асфальт до Горенки і нарешті прогін в тумані з Пущі - можна було і помокнути трохи заради цього.
До речі, на капвей ми таки потрапили і з Дідом Морозом досить мило поспілкувались. Центральний в'їзд, зрозуміло, був зачинений і ми пішли в обхід. Внизу біля каналу, де є дірка, кропива вимахала по пояс і перші ж її жертви вимушені були повертатись. Проте, хтось з нас Зоркий Глаз помітив відсутність 20 метрів огорожі збоку і ми по пояс в травах рушили до капвею. Так як рухались низиною, підібрались до нього непомітно, а ось наших двох тест-пілотів, які хотіли проїхатись на велосипедах по платформі, дід таки попалив і вирушив з своїм дрючком на розбірки. Чи то він не чекав замість двох, побачити вже 20 велосипедистів, чи то ми добре заздалегідь підготувались, але в результаті він нам сам показав дорогу на Мощун, дозволивши проїхати бідя святая-святих - дерев'яної споруди типу ватер-клозет. Правда дід трохи завис, коли я йому сказав українською, що ми шведські туристи. Правда, швидко взяв себе в руки і обіцяв щось сказати мені на вухо.
Компанія зібралась непогана, їхали рівно, вели себе дружно і все пройшло на позитиві. До мінусів можна віднести два проколи, падіння і порваний ланцюг, але ніби все вдалось оперативно відновити. До речі, ще раз переконуюсь, що травмуватись можна і на рівному місці при невеликій швидкості, а тому тих, хто ще раз приїде без шоломів, "будем клеймить гнусним позором і нехорошими словами". Дякую всім за згуртованість, гарний настрій, Артему - за роль замикаючого, а Вікторії - за підміну ведучого. До наступних зустрічей на покатушках.
Тільки зайшов додому, як почалась злива: схоже, хто відправився на Оболонь скупаються і під дощем, а не лише в озері.
